Кривонос Сергій Григорович
Сергій Кривонос | |
---|---|
Кривонос Сергій Григорович | |
Заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України | |
12 березня 2019 — 29 грудня 2020 | |
Президент | Петро Порошенко Володимир Зеленський |
Прем'єр-міністр | Володимир Гройсман Олексій Гончарук Денис Шмигаль |
Попередник | Гладковський Олег Володимирович |
Перший заступник командувача Сил спеціальних операцій ЗСУ | |
31 грудня 2015 — 12 березня 2019 | |
Президент | Петро Порошенко |
Прем'єр-міністр | Арсеній Яценюк Володимир Гройсман |
Народився | 26 липня 1970 (54 роки) м. Кременчук, Полтавська область, Українська РСР, СРСР |
Відомий як | військовослужбовець |
Громадянство | Україна |
Національність | українець |
Освіта | Київське вище загальновійськове командне училище Національний університет оборони України |
Політична партія | Воїни АТО |
У шлюбі з | Олена Кривонос |
Діти | Анна Кривонос |
Звання | Генерал-майор |
Нагороди | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Сергі́й Григо́рович Кривоно́с (нар. 26 липня 1970, Кременчук, Полтавська область, Українська РСР, СРСР) — український політичний та військовий діяч, генерал-майор запасу Збройних Сил України, перший заступник Командувача Сил спеціальних операцій ЗС України (2016—2019).
Заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (2019[1]-2020[2]).
Народився 26 липня 1970 року у м. Кременчуці на Полтавщині в родині робітників. Його двоюрідний дід був учителем композиторів Георгія та Платона Майбород[3]. Бабуся — росіянка з Нижньогородської губернії. Дідусь з бабусею були офіцерами Радянської армії, у Другу світову війну нагороджені орденами та медалями[4].
Коли хлопцеві було 6 років родина переїхала до Сибіру, бо батько працював у м. Сургуті. Там закінчив три класи початкової школи. І звідти його позивний: «Юган». Так називається річка в тій околиці[4].
Зброю до рук взяв у 5 років, на полювання з батьком пішов у 8 років[4].
Згодом сім'я повернулася в Україну. Після закінчення середньої школи навчався в кременчуцькому ПТУ № 19, працював на місцевому НПЗ[3]. Двічі не був прийнятий на навчання до Київського вищого загальновійськового командного училища.
У грудні 1988 року був призваний до війська на строкову службу.
У серпні 1990 року вступив на навчання до Київського вищого загальновійськового командного училища, яке після ліквідації приєднали до Одеського інституту Сухопутних військ, який закінчив у червні 1994 року.
Того ж року одружився[3].
1994 року у військовому званні лейтенанта почав службу у 10-й окремій бригаді спеціального призначення в селищі Первомайське[4].
Майже одразу був призначений командиром навчального взводу розвідників. На загальноукраїнських змаганнях його група посіла третє місце. За це отримав погони старшого лейтенанта й почав командувати ротою. У Криму мав позивний «Мішка Ґаммі»[4].
1999 року вступив на навчання до Військової академії, відмовившись від пропозицій залишитися у президентському полку. Обрав службу у 8-й окремій бригаді спецпризначення, що на Хмельниччині. Там кар'єра йшла вгору: заступник командира бригади, заступник командира полку, командир полку[4].
Командир групи спецпризначення, командир 8 ОПСпП, — двічі виводив полк у найкращі частини ЗС України за підсумками року; перебував на керівних посадах у Командуваннях сухопутних та аеромобільних військ[5]. Брав участь у багатьох міжнародних навчаннях.
У 2003—2004 роках Сергій Кривонос двічі злітав в Ірак — «Я та група моїх людей, чотири особи, охороняли там керівництво наших Збройних сил. Після тих поїздок у мені багато що ментально змінилося. Ірак, мабуть, допоміг вибити „совкове“ сприйняття»[6].
У 2009 році, коли з пальним у ЗСУ було сутужно, загін спецпризначенців під час навчань під керівництвом Кривоноса здійснив 500-кілометровий марш та провів тактико-спеціальні навчання на території Чернівецької області вздовж державного кордону. Близько 40 машин пройшли з Хмельницького до Чернівців, Сторожинця і повернулися на базу. Небувала для того часу операція[7].
Влаштувався викладачем у Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Буквально через тиждень почався конфлікт із керівництвом закладу і через кілька місяців Кривонос звідти пішов, повернувшись до спецпризначенців[4].
У 2012 році очолив штаб Високомобільних десантних військ Збройних сил України. Російське вторгнення 2014 року полковник Кривонос зустрів на посаді начальника штабу — першого заступника командувача ВДВ[6].
У 2014 році особисто командував обороною Краматорського аеродрому, яка позначилася значними втратами нападників.
7 жовтня 2014 року був призначений начальником Управління спеціальних операцій Генерального штабу ЗС України. Полковник Кривонос і його команда у співробітництві з представниками НАТО розробили Стратегію побудови українських Сил спеціальних операцій. Але, за даними журналіста Юрія Бутусова, начальник Генштабу Віктор Муженко через особистий конфлікт негласно усунув Кривоноса від реалізації програми підготовки ССО.
5 січня 2016 року наказом Міністра оборони України призначений першим заступником командувача Сил спеціальних операцій ЗС України.
12 березня 2019 року Указом Президента України був призначений заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України[8].
9 квітня 2019 року президент Порошенко призначив Кривоноса головою комісії з військово-технічного співробітництва та експортного контролю[9][10], а 7 травня 2019 року він став керівником новоствореної міжвідомчої робочої групи з підготовки пропозицій щодо зміцнення обороноздатності держави[11][12].
У травні 2019 року секретним Указом Президента України заступник Секретаря РНБО України Сергій Кривонос отримав звання генерал-майора[13].
29 листопада 2019 року Президент України Володимир Зеленський звільнив Кривоноса з посади керівника міжвідомчої робочої групи з підготовки пропозицій щодо зміцнення обороноздатності держави[14].
29 грудня 2020 року Президент України Володимир Зеленський звільнив Кривоноса з посади заступника Секретаря РНБО України[2].
5 червня 2021 року Сергія Кривоноса було звільнено з військової служби в Збройних Силах України[15].
Від початку російського вторгнення в Україну, Сергія Кривоноса, виключно як добровольця та враховуючи бойовий досвід щодо оборони краматорського аеродрому 2014 року, головнокомандувачем ЗС України було призначено керівником оборони аеропорту «Київ»[16]. Протягом 39 діб він керував обороною важливого стратегічного об'єкта[17].
Однак від 24 лютого 2022 року і до кінця серпня 2022 року на військовій службі не перебував та на військову службу під час мобілізації не призивався[16].
Журналіст Юрій Бутусов заявив, що слідчі ДБР порушили проти генерал-майора Кривоноса кримінальну справу за його діяльність навесні 2022 року, коли він за погодженням з начальником Генштабу генералом Сергієм Шапталою відповідав за оборону цього об'єкта[18].
Протягом 2023 року бере активну участь в оцінці передумов і причин російського вторгнення в Україну та висвітленню власних поглядів стосовно шляхів подолання ворога на чисельних телеканалах, в тому числі відеохостингу YouTube[19][20].
5 лютого 2019 року Центральна виборча комісія зареєструвала Кривоноса кандидатом на пост Президента від партії «Воїни АТО»[21]. 6 березня 2019 року він зняв кандидатуру з виборів[22], підтримавши Петра Порошенка на виборах[23].
Я виважено оцінюю кожен свій крок. Тому, поки йде війна і вірогідність відкритої агресії зі сторони нашого головного ворога Російської Федерації є занадто великою, мені прийшлося прийняти зважене та дуже не просте для себе рішення щодо зняття своєї кандидатури з подальшої гонки за пост Президента України. Вважаю сьогодні в тих умовах, яких знаходиться держава, не доцільним зміну Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України. — Сергій Кривонос, 6 березня 2019.
Виступає за узаконення приватних військових компаній. В інтерв'ю виданню «Новинарня» зазначив: «ПВК потрібні для цієї держави, бо створюють безпеку суспільства. Україна має величезну кількість населення, яке пройшло війну і повернулося звідти, але не всі можуть адаптуватися до мирного життя. І не хочуть. То давайте надамо їм спроможність продовжувати займатись військовою справою, при цьому отримувати нормальні кошти і не становити небезпеку для держави. Приватні військові компанії, скажімо, у США — це колишні військові, які не знайшли себе в цивільному житті. Це такий громовідвід військових спеціалістів. Розумієте, якщо ці люди будуть не зайняті, не визнані, не оцінені, не оплачені добре — вони почнуть шукати, або їх почнуть шукати і використовувати для дестабілізації ситуації в країні. Тому, вважаю, варто дати їм змогу нормально працювати в ПВК і заробляти чисті, нормальні гроші»[6].
6 грудня 2023 року, в День Збройних Сил України, у місті Кременчуці на Полтавщині було проведено спецпогашення марок на конвертах із зображенням військовослужбовців-кременчужан, які удостоєні звання Героїв України. Ще один з поштових конвертів був присвячений генерал-майору Сергію Кривоносу[24].
- Орден Богдана Хмельницького II ст. (21 серпня 2020) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання службових обов'язків та високий професіоналізм[25].
- Орден Богдана Хмельницького III ст. (8 вересня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[26].
- Медаль «За військову службу Україні» (27 липня 2018) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку[27].
- ↑ Президент призначив полковника Кривоноса заступником секретаря РНБОУ /Сайт Президента України, 12.3.2019/. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 12 березня 2019.
- ↑ а б Зеленський звільнив Кривоноса з РНБО /Укрінформ, 29.12.2020/. Архів оригіналу за 29 грудня 2020. Процитовано 29 грудня 2020.
- ↑ а б в 10 фактів про полковника Кривоноса, найзакритішого кандидата в президенти [Архівовано 16 березня 2019 у Wayback Machine.] // Дмитро Добрий, espreso.tv, 1 березня 2019 13:11
- ↑ а б в г д е ж Незакінчена війна генерал-майора Кривоноса. localhistory.org.ua (укр.). Процитовано 2 серпня 2023.
- ↑ Сергій Кривонос - Рада національної безпеки і оборони України. www.rnbo.gov.ua. Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 3 листопада 2019.
- ↑ а б в Генерал Кривонос: За всю війну не загинув жоден мій підлеглий. Муженко сказав: “Значить, не воював” - Новинарня. novynarnia.com (укр.). 5 грудня 2019. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 7 квітня 2022.
- ↑ Генерал Кривонос: За всю війну не загинув жоден мій підлеглий. Муженко сказав: “Значить, не воював” - Новинарня. novynarnia.com (укр.). 5 грудня 2019. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 3 червня 2022.
- ↑ Указ Президента України № 68/2019 від 12.3.2019. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 12 березня 2019.
- ↑ Порошенко призначив С.Кривоноса главою комісії з військово-технічного співробітництва та експортного контролю замість О.Гладковського. Інтерфакс-Україна (укр.). Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 3 листопада 2019.
- ↑ Указ Президента України № 114/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 3 листопада 2019.
- ↑ Порошенко ввів в дію рішення РНБО щодо зміцнення обороноздатності. tyzhden.ua (укр.). Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 3 листопада 2019.
- ↑ Указ Президента України № 201/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 8 травня 2019. Процитовано 3 листопада 2019.
- ↑ Сергій Кривонос отримав звання генерал-майора. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 11 травня 2019. Архів оригіналу за 11 травня 2019. Процитовано 11 травня 2019.
- ↑ Кривоноса звільнили з двох посад. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 30 листопада 2019. Процитовано 30 листопада 2019.
- ↑ Ексзаступника секретаря РНБО Кривоноса звільнили з лав ЗСУ. 05.06.2021, 11:51. Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 5 червня 2021.
- ↑ а б Кривонос був призначений керувати обороною аеропорту «Київ» як доброволець - Генштаб. Укрінформ. 29 серпня 2022.
- ↑ Генерал Кривонос 39 днів керував обороною міжнародного аерпорту “Київ”. novynarnia.com (укр.). 6 квітня 2022. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 7 квітня 2022.
- ↑ Слідчі Державного бюро розслідувань (ДБР) розслідують діяльність генерал-майора Збройних сил України, колишнього першого заступника командувача Сил спеціальних операцій та колишнього заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони України Сергія Кривоноса навесні 2022 року, коли він за погодженням з начальником Генштабу Валерієм Залужним відповідав за оборону міжнародного аеропорту "Київ".
- ↑ Генерал Кривонос: спливли приховані дії влади, захід виконав план поставок зброї лише на половину. // Телеканал Прямий. 11.05.2023
- ↑ Генерал Кривонос: Рано розслабилися! Ця помилка стане великою бідою для Києва. // Фабрика новин. Червень 2023
- ↑ Сьогодні комісія зареєструвала чотирьох кандидатів на пост Президента України. Архів оригіналу за 8 лютого 2019. Процитовано 6 лютого 2019.
- ↑ Мінус ще один кандидат: Сергій Кривонос вирішив знятися з виборів президента. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 7 березня 2019.
- ↑ Кандидат у президенти відмовився брати участь у виборах і підтримав Порошенка. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 7 березня 2019.
- ↑ У Кременчуці до Дня Збройних сил України випустили конверти й листівки з зображенням військовослужбовців. 06.12.2023, 19:29
- ↑ Указ президента України №333/2020. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 24 серпня 2020.
- ↑ Указ Президента України від 8 вересня 2014 року № 708/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 27 липня 2018 року № 217/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
- Сайт Ради національної безпеки і оборони України [Архівовано 17 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Сайт Міністерства оборони України [Архівовано 25 лютого 2021 у Wayback Machine.]
- Біографія /Прямий, 7.2.2019/ [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Persona /Интервью с Гулей Поготовой, 19.7.2019/ [Архівовано 21 квітня 2022 у Wayback Machine.]
- Аеропорт Краматорська, 15 липня 2014 [Архівовано 8 жовтня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- Мисливці, що стали заручниками [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Політрада [Архівовано 18 жовтня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- Е-декларація [Архівовано 11 грудня 2020 у Wayback Machine.]
- Народились 26 липня
- Народились 1970
- Генерал-майори (Україна)
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького II ступеня
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Нагороджені медаллю «За військову службу Україні»
- Лицарі Ордена «Народний Герой України»
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Кандидати в президенти України (2019)
- Уродженці Кременчука
- Відповідальні службовці Ради національної безпеки і оборони України
- Учасники боїв за Київ