Очікує на перевірку

Лотоцький Олександр Гнатович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лотоцький.
Лотоцький Олександр Ігнатович
Олександр Лотоцький
ПсевдонімO. Ljuben‘kyj[1]
Народився9 (21) березня 1870(1870-03-21)
Бронниця, Могилівський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Помер22 жовтня 1939(1939-10-22) (69 років)
Варшава, Генеральна губернія
ПохованняПравославне кладовище у Варшаві→Цвинтар святого Андрія (Саут-Баунд-Брук)
ГромадянствоРосійська імперія→УНР→Друга Річ Посполита
Національністьукраїнець
Діяльністьписьменник, публіцист, науковець
Alma materКиївська духовна академія
ЗакладВаршавський університет
Мова творівукраїнська
ПартіяУкраїнська демократична партія
БатькоЛотоцький Гнат Олександрович
У шлюбі зНімфодора Мефодіївна Руденко
ДітиТокаржевська-Карашевич Оксана Олександрівна
CMNS: Лотоцький Олександр Гнатович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Олекса́ндр Ігна́тович Лото́цький (9 (21) березня 1870(18700321), Бронниця, Подільська губернія, Російська імперія — 22 жовтня 1939, Варшава, Генеральна губернія) — український громадсько-політичний діяч, письменник, публіцист, науковець. Автор мемуарів.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Олександр Лотоцький народився 9 березня 1870 р. в с. Бронниці біля Могилева на Поділлі у сім'ї православного священика Гната Лотоцького. Лотоцькі належали до давнього боярського і військово-земянського роду, відомого з XV ст. та спорідненого з князями Друцькими, Соколинськими, Юрагами-Гедройцями тощо[2]. Мати — донька відомого протоієрея Северіяна Дложевського, вихованка приватного польського пансіону[3].

Закінчив Київську Духовну академію (1896).

Світлина гурту «віківців». Сидять (зліва направо): О. Лотоцький, В. Доманицький, С. Єфремов. Стоять: Ф. Матушевський, В. Дурдуківський. Київ, початок 1900-х рр.

У 1900–1917 рр. — урядовець державного контролю у Києві та Санкт-Петербурзі. Секретар благодійного товариства видання загальнокорисних і дешевих книг. Член Товариства Українських Поступовців. У 1917 — один з організаторів Української Національної Ради у Петрограді, російський губерніальний комісар Буковини та Покуття. Восени 1917 р. — генеральний писар Генерального Секретаріату України.

Співзасновник видавництва «Вік», ініціатор повного видання «Кобзаря» 1907 р. та рішення Російської Академії наук «Об отмене стеснения малорусского печатного слова» 1910 р.

На початку 1918 — Державний контролер УНР. В другій половині жовтня 1918 в результаті реорганізації Ради міністрів Української Держави й включення до нового кабінету Федора Лизогуба «групи національно свідомих діячів», став міністром ісповідань. Як міністр ісповідань за Директорії домігся проголошення автокефалії Української православної церкви 1919 р.

У 1919–1920 рр. — голова дипломатичної місії УНР в Османській імперії.

У 1927–1930 рр. — міністр внутрішніх справ уряду УНР в екзилі. У 1929–1939 роках викладав історію слов'янських і румунської Православних Церков на Студіумі православного богослов'я Варшавського університету. Засновник і директор Українського Наукового Інституту у Варшаві (1930–1938). Друкувався у варшавському двомісячнику «Sprawy Narodowościowe», журналах «Przegląd Współczesny», «Elpis», «Тризуб», «Записки НТШ», «Духовна Бесіда» та інших.

Олександр Лотоцький у останні роки життя

Творчий доробок

[ред. | ред. код]

Автор художніх творів «Батьків гріх», «Заручини», «Сестра», «Сільський сатирик»; мемуарів «Сторінки минулого» (1932—1934), «У Царгороді» (1939); казок для дітей «Пригоди Вовка неситого» [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.], «Зайчик-Побігайчик», «Лисичка-сестричка»; хрестоматії дитячої літератури «Вінок» (1905, 1911); «Колобок» [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.](1916); перекладів грузинських поетів; праць «Життя Ісуса Христа» (1918), «Північний вогник. 1898—1918» (1918), «Українські джерела церковного права» (1931), двотомної праці «Автокефалія» (1935, 1938) та інших творів.

Окремі видання:

Книга «Українське питання»

[ред. | ред. код]
Докладніше: Українське питання (книга, 1914)

У 1914 році, завдяки зусиллями співробітників московського журналу «Украинская Жизнь» (укр. Українське життя) було видано книгу-збірку Українське питання.[4] Статті у збірнику були анонімними й позначені просто як «укладені працівниками журналу „Українське Життя“», однак справжніми авторами були Леонід Жебуньов, Петро Стебницький та Олександр Лотоцький.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Постановою № 184-VIII Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року 145 років із дня народження відзначалося на державному рівні.[5][6]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Токаржевський-Карашевич Ів. Олександер Лотоцький як дипломат // Лицар праці і обов'язку: Зб. присв., пам'яті проф. Олександра Лотоцького-Білоусенка. Торонто; Нью-Йорк, 1983. С. 57.
  3. ↑ Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича / Упор. С. В. Ульяновська; Вст. ст. І. М. Дзюби; Перед. слово М. Антоновича; Додатки С. В. Ульяновської, В. І. Ульяновського. — К.: Либідь, 1993. — 592 с.; іл. («Пам'ятки історичної думки України») ISBN 5-325-00075-6.
  4. ↑ Москва [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine.]// Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2019. — ISBN 966-00-0632-2.
  5. ↑ Політика / Голос України. — К., № 29 (6033) від 18 лютого 2015. — С. 4
  6. ↑ Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2015 році. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 24 квітня 2020.

Джерела та література

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Лотоцький Олександр Гнатович
  • В. П. Швидкий. Лотоцький Олександр Гнатович [Архівовано 15 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 277. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  • Д. В. Веденєєв. Лотоцький Олександр Гнатович [Архівовано 14 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
  • В. І. Головченко. Лотоцький Олександр Гнатович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
  • Коровицький І. Олександер Лотоцький у Варшаві в рр. 1929-39 // Лицар праці і обов'язку: Збірник, присвячений пам'яті Олександра Лотоцького-Білоусенка. — Торонто — Нью-Йорк: Євшан-зілля, 1983. — 190 с.
  • Лотоцький Олександер // Енциклопедія українознавства: Словникова частина / Голов. ред. В. Кубійович. Репринт. відтворення. — К., 1996. — Т. 4. — С. 1379.
  • Погребенник Ф. П. Лотоцький Олександр Гнатович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. -К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3. — С. 231—232.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Биковський Л. Мої побачення з Олександром Лотоцьким: вплив Ол. Лотоцького і його творів на мене / Л. Биковський // Український історик. — Нью-Йорк; Торонто; Мюнхен: Накл. УІТ; Друк. «Logos», 1979 — Рік 16. Ч. 1–4 (61–64). — С. 102—107.
  • Власовський І. Нарис історії Української православної церкви. Т. 4: ХХ ст. / І. Власовський. — Ню Йорк; Бавнд Брук: УПЦ у США, 1975. — Ч. 2. — 416 с. — Зі змісту: проф. Лотоцький О. Г., про нього. — С. 19, 28, 79, 82, 83, 84, 108, 116, 118, 158.
  • Власовський І. Проф. О. Г. Лотоцький, як церковний діяч / І. Власовський // Український православний календар на 1966 рік. — Бавнд Брук: УПЦ в США, 1965. — Рік 16. — С. 91–97.
  • Восьмий Собор УПЦеркви у США // Українське Православне Слово. — . Бавнд Брук, 1974. — Рік 25, ч. 11/12. — С. 6.
  • Гаюк С. Золотий ювілей УАПЦ: [текст урядової декларації міністра Ісповідань УНР Олександра Лотоцького]. Річник 21 / С. Гаюк // Український Православний календар на 1971 рік. — [Б. м.]: УПЦ в США, 1970. — С. 88–91.
  • Гордієнко Д. С. Постать Тараса Шевченка в житті і творчості Олександра Лотоцького / Д. С. Гордієнко // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Святий Київ наш великий», присвяченої 170 річчю перебування Тараса Шевченка у Києві (10 листопада 2016 р.). — К.: Друкарський двір Олега Федорова, 2018. — С. 227—247.
  • Дорошенко В. Мої шевченкознавчі праці / В. Дорошенко; редакція: Д. Горняткевич, В. Дорошенко, В. Порський, Д. Чижевський; обкл. П. Холодного // Шевченко. Річник 4. — Нью-Йорк: [накл. УВАН], 1955. — 48 с. : портр. — (Шевченківська конференція УВАН, 1955). — Зі змісту: О. Г. Лотоцький, про нього. — С. 35-36.
  • Дорошенко Д. Історія України, 1917—1923 рр. Вид. 2-ге / Д. Дорошенко. — Нью-Йорк: Булава, 1954. — Т. 2: Українська Гетьманська Держава 1918 року. — 424 с.: іл. — С. 4, 5, 7
  • Дорошенко Д. Мої спомини про давнє-минуле: (1901—1914 роки) / Д. Дорошенко. — Винипег: Тризуб, 1949. — С. 167 с.: портр. Зі змісту: Зріст політичної активности українського студенства в Петербурзі. «Революційна Українська Партія» і петербурське студенство: [О. Лотоцький] / Д. Дорошенко. — С. 45–51, портр.
  • Д. Р. Український Науковий Інститут у Варшаві / Д. Р. // Тризуб — 1930. — Рік 6. — Ч. 35 (243). — 21 вер. — С. 1–4.
  • Л. В. Бібліографічні нотатки / Л. В. // Український історик. — Нью Йорк; Мюнхен, 1967. — Рік 4, ч.1/2. — С. 125—126. — Рец.: Олександер Лотоцький. Сторінки минулого. Т. 1–4. 2-ге вид. / О. Лотоцький. — Нью Йорк: Вид-во УПЦ в США, 1966. — 277 + 481+292+175 с.
  • Лицар праці і обов'язку: збірник присвячений пам'яті проф. Олександра Лотоцького-Білоусенка / за ред. Богдана Гошовського; віньєтка Михайла Михалевича. — Торонто; Нью-Йорк: «Євшан-Зілля», 1983. — 190 с
  • Лотоцький Олександр // Українська мала енциклопедія / за ред. проф. Є Онацького. — Буенос-Айрес: накл. Адміністратури УАПЦ в Аргентіні, 1960. — Літери: ЛЕ–Ме. — С. 863.
  • Лотоцький Олександр Гнатович — український громадсько-політичний діяч, письменник, публіцист, історик, економіст // Провідники духовності в Україні: довідник / за ред. І. Ф. Кураса. — Київ: Вища школа, 2003. — С. 57–59.
  • Мартирологія українських церков: у чотирьох томах. Т. 1: Українська православна церква: Документи, матеріяли, християнський самвидав України / упорядкували і зредагували Осип Зінкевич і Олександер Воронин. — Торонто; Балтимор: Смолоскип ім. В. Симоненка, 1987. — 1207 с.: фото. — Бібліогр. : с. 1065—1193. Зі змісту: [Лотоцький Олександр Гнатович, про нього] Змагання за автокефалію Української православної церкви. — С. 15, 16; До генези проголошення автокефалії. — С. 30; Кампанія Уряду УНР за визнання Української автокефальної православної церкви Царгородською Патріярхією. — С. 81–85; Виступ Міністра ісповідань Олександра Лотоцького про необхідність автокефалії Української церкви. — С. 607—608; Хронологія УАПЦ й інших православних церков на землях України, 1917—1986. — С. 997, 1001—1005, 1020.
  • Піскун В. Політичний вибір української еміграції (20-і роки ХХ століття): монографія / В. Піскун ; ред. Т. Шептицька; Укр. іст. т-во; Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, Центр українознавства. — Нью-Йорк ; Київ: МП «Леся», 2006. — 668 с. — (Історичні монографії / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка; Т. 5).
  • Полонська-Василенко Н. Відродження Української Православної Автокефалії: [О. Г. Лотоцький, про нього] / Н. Полонська-Василенко // 50 річчя відродження Української автокефальної православної церкви, 1921 1971: Ювілейна книга. — Бавнд Брук: УПЦ в США, 1971. — С. 33–42.
  • Полонська-Василенко Н. Історія України. Т. 1: (До половини XVII сторіччя) / Н. Полонська-Василенко. — Мюнхен: Укр. вид-во, 1972. — 591 с. — Джерела і бібліографія до історії початків козаччини. — С. 525—531. — Іменний покажчик / опрацював Роман Дебрицький. — С. 533—565. — Зі змісту: О. Г. Лотоцький, про нього. С.: 24, 27, 120, 177, 233—235, 296, 311, 321—324, 327, 330, 432.
  • Полонська-Василенко Н. Історія України. Т. 2: (Від половини XVII сторіччя до 1923 року) / Н. Полонська-Василенко. — Мюнхен: Укр. вид-во, 1976. — 599 с. — Джерела і бібліографія. — С. 547—554. — Іменний покажчик / опрацювали Михайло Борис і Роман Дебрицький. — С. 555—580. — Назва парал. англ., нім., фр. — Зі змісту: О. Г. Лотоцький, про нього. С.: 248, 399, 423, 460, 468, 471, 473, 502, 505, 550, 551.
  • Смаль-Стоцький Р. Лотоцький Олександер // Енциклопедія українознавства / За ред. В. Кубійовича. — К., 1996. — Т. 4. — С. 1379—1380.
  • Токаржевський-Карашевич, Кн. Царгородські спомини (1919—1921 рр.) / Кн. Токаржевський Карашевич // Визвольний шлях. — Лондон, 1952. — Рік 5. — Ч. 7 (58). — С. 25–34. ЖВЗУ
  • Чикаленко Є. Спогади (1861—1907) / Є. Чикаленко. — Львів: Діло, 1925. — Ч. 1– 3. — 172 +139+126 с. Зі змісту: О. Г. Лотоцький, про нього: Ч. 1. — С. 115; Ч. 2. — С. 36, 106, 107, 134; Ч. 3. — С. 23, 25, 68, 85.
  • Чикаленко Є. Щоденник (1907—1917) / Є. Чикаленко. — Львів: Червона Калина, 1931. — 508 с. — Зі змісту: О. Г. Лотоцький, про нього: с. 36, 214, 222, 223, 268, 290, 414, 425.

Посилання

[ред. | ред. код]
S:
 Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лотоцький_Олександр_Гнатович&oldid=43582341