Филон Джалалій
| Филон Джалалій | |
|---|---|
 | |
| Народження | невідомо Вереміївка, Київське воєводство, Річ Посполита |
| Смерть | 1 (11) червня 1658 Полтава, Полтавський полк, Гетьманщина |
| Національність | кримський татарин |
| Країна |  Річ Посполита → Гетьманщина |
| Приналежність | Річ Посполита → Гетьманщина |
| Звання | Полковник |
| Командування | Кропивнянський полк Прилуцький полк Переяславська сотня |
| Війни / битви | Хмельниччина • Битва під Жовтими Водами • Корсунська битва • Битва під Пилявцями • Зборівська битва • Берестецька битва Повстання Пушкаря та Барабаша |
Фило́н Проко́пович Джалалі́й, у різних джерелах також згадується як Джелалій, Джаджалій, Джеджалій, Джеджелій, Дженжелій, Джаджелей, Джечелей, Джечелий, Джаджала, Джаджалих, Джаджалик, Джулай, Дзялак, Джеджалик (невідомо, Вереміївка, Річ Посполита — 1 (11) червня 1658, Полтава, Гетьманщина) — український козацький державний, політичний та військовий діяч кримськотатарського походження, дипломат, близький соратник гетьмана Богдана Хмельницького та один із найкращих полководців національно-визвольної війни, полковник прилуцький (1649) та кропивнянський (1649–1658).
До початку Хмельниччини обіймав посаду сотника Переяславського полку реєстрових козаків, однак одним із перших перейшов на бік повстанців, ставши близьким соратником Богдана Хмельницького. Надалі займався організацією козацької розвідки. Після підписання Зборівського мирного договору обійняв посаду полковника новосформованого Прилуцького полку. Брав участь у Берестецькій битві, у якій разом із Іваном Богуном організував відхід козацьких військ, чим врятував армію від повного розгрому.
Крім того, виконував дипломатичні доручення гетьмана, очолюючи посольства до Османської імперії та Молдавії. Проте відмовився підтримувати Хмельницького з його ідеєю щодо прийняття московського протекторату, був одним із тих, хто не присягав на вірність цареві.
Після смерті Хмельницького відмовився підтримувати новий вектор дипломатичного розвитку Івана Виговського та перейшов на бік Пушкаря, який підняв повстання проти нової влади. Допоміг заколотникам потрапити до особистих покоїв Виговського під Полтавою, проте самого гетьмана там не виявилося, через що Джалалія одразу ж убили як зрадника.
Як вважають дослідники, за походженням своїм він є кримським татарином. Підлітком, а може, ще в дитинстві, він потрапив до козаків у полон, прийняв православ'я та став козаком.[1]
Служив сотником Переяславського полку.
Один з найближчих сподвижників Богдана Хмельницького, учасник багатьох битв, починаючи з 1648 р.
Брав участь у Жовтоводській битві 1648, Корсунській битві 1648, Пилявецькій битві 1648, Зборівській битві 1649 [2].
Основна стаття Битва під Жовтими Водами
Військо Речі Посполитої, вислане для придушення повстання Хмельницького, було поділено на дві частини: чотири реєстрові козацькі полки (4 тис) та 1200 найманців вирушили на човнах по Дніпру, а один реєстровий козацький полк (Переяславський, командир - Душинський), підрозділи кварцяних та надвірно-магнатських формувань загальною чисельністю біля 4 тис. чоловік - по суходолу.
24 квітня (або 4 травня) 1648 Ф. Джалалій очолив повстання реєстрових козаків у Кам'яному Затоні. За творами Кащенка та Рігельмана він особисто усунув одного з очільників, надісланих Потоцьким, Івана Барабаша, що поклало край сумнівам і остаточно спонукало реєстрових козаків до знищення супроводжувального рейтарського загону та переходу на бік Хмельницького.
13 травня 1648 р. козацькі полки, очолювані Ф. Джалалієм, прибули до табору Б. Хмельницького під Жовтими Водами. Вони демонстративно пройшли перед табором Речі Посполитої і мушкетною пальбою вітали Богдана Хмельницького. Повстання також істотно покращило забезпечення артилерією армії Богдана Хмельницького: реєстрові козацькі полки привезли 12 легких гармат – фальконетів і одну Наступного дня козаки - реєстровці, а також надворні драгуни, що перебували у таборі Речі Посполитої, перейшли на бік повстанців. [3]
Участь в Зборівській битві
[ред. | ред. код]В ході підготовки до Зборівської битви, Б. Хмельницький вживає заходів щодо організації постійно діючої глибинної розвідки. Створення розвідувальної мережі забезпечувалося сотнями Прилуцького полку разом з татарськими підрозділами, а керівництво розвідки здійснював Ф. Джалалій. Напередодні Зборівської битви він очолював бойове забезпечення української армії, тобто всі види розвідки (а це провідна функція штабу). Отже, це він визначив вигідне місце для Зборівської битви і момент атаки передового загону козацької армії на військо Речі Посполитої (під час його переправи через р. Стрипу). Відомо, що Ф. Джалалій займав у гетьманській військово-державній структурі посаду одного з генеральних осавулів. Вищенаведене дає підстави вважати, що Ф. Джалалій був начальником штабу української армії.[3]
У 1649 р. очолив включений до реєстру Зборівської угоди новостворений Кропивнянський полк, сформований на базі Іркліївського та Лубенського полків.
У битві під Берестечком — наказний гетьман.
Виконував важливі дипломатичні доручення, очолював перше посольство України в Османській імперії до Стамбула в жовтні — листопаді 1648, де було укладено союз із Османською імперією.
У вересні 1650 очолював українське посольство до молдовського господаря Василя Лупула.
У 1654 року посварився з гетьманом через відмову присягати Московії після Переяславської ради.
Улітку 1654, за розповіддю лубенського козака М. Михайленка, який опинився у полоні Речі Посполитої, Джалалій полаявся з гетьманом (Хмельницьким) і сказав йому:
«Ти, гетьмане, не довго нап'єшся води Дніпрової.»[4]
Богдан відповів:
"А ти - перше, а я по тобі, як мене живого видиш"[5]
Наприкінці травня 1659 під Полтавою стояв табір гетьмана Івана Виговського, який розпочав перемовини з Мартином Пушкарем. Однієї ночі з відома Джалалія, полк якого охороняв табір, було вчинено заколот: вирішили заарештувати Виговського та видати М. Пушкареві. Виговського врятували охоронці, який розбуджений серед уночі врятувався втечею[6].
Загинув, імовірно, під час Конотопської битви 1659 на посаді полковника Черкаського полку. За іншими даними убитий Мартином Пушкарем після невдалого замаху на Івана Виговського[7].
У місті Черкаси є вулиця Филона Джалалія.
Також у місті Золотоноша є вулиця Джеджелія.
Іван Франко свої перші твори публікував під псевдонімом Джеджалик, ймовірно на честь Филона Джалалія.[8]
- ↑ Филон Джалалія, полковник прилуцький, полковник кропивнянський, дипломат, наказний гетьман визвольної армії. - Козацькі вожді України. Історія України в образах її вождів та полководців XV - XIX столітью Книги І і ІІ: Історичні есе. politics.ellib.org.ua. Архів оригіналу за 22 липня 2024. Процитовано 22 липня 2024.
- ↑ Підкова, І. З.; Шуст, Р. М., ред. (1993). Довідник з історії України. Т. 1. Київ: Генеза. с. 176. ISBN 5-7707-5190-8.
- ↑ а б Стороженко І.С. (1996). Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у визвольній війні українського народу середини XVII століття. Кн. 1 : Воєнні дії 1648-1652 рр. Дніпропетровськ : Вид-во Дніпропетр. держ. ун-ту. с. 129. ISBN 966-551-004-5.
- ↑ Кривошея В. В. Родоводи козацької старшини (доба козацько-гетьманської держави) 263 с.// «Гілея (науковий вісник)»: Збірник наукових праць.- К., 2007. Випуск 8 — 2007
- ↑ Тетяна Яковлева. Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII століття: Причини і початок Руїни. - С.124
- ↑ Юрій Мицик. Іван Виговський… — С. 221.
- ↑ Филон Джалалій
- ↑ Богдан Тихолоз (9 серпня 2016). Хто такий Джеджалик? (Таємниця Франкового псевдоніма). Франко:Наживо/Franko:Live. Процитовано 29 жовтня 2023.
- Я. І. Дзира. Джалалій // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 372. — ISBN 966-00-0405-2.
- Сергій Коваленко. Джалалий Филон // Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 2. — Київ: Стікс, 2008
- В. І. Сергійчук. Джеджалій Филон // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- Микола Щудря. Богданович-Зарудний Самійло / Лицарі булави. — Київ: Велес, 2008
- Юрій Мицик. Іван Виговський // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К.: Варта, 1994. — 560 с. — С. 191—236. — ISBN 5-203-01639-9.
|
Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Населення та кордон |    | |
|---|---|---|
в Україні | Іон Боршевич (1993—1994) • Іон Руссу (1994—1998) • Олексій Андрієвські (1998—2003) • Ніколає Черномаз (2003—2005) • Михаїл Лаур (2006) • Сержіу Статі (2006—2009) • Ніколає Гуменний (2009—2010) • Іон Стевіле (2010—2015) • Руслан Болбочан (2015—2021) • Валеріу Ківерь (2021—2025) • Віктор Кіріле (2026—) | |
в Молдові | Силуян Мужиловський1 (1649) • Филон Джалалій1 (1650) • Віталій Бойко (1993—1994) • Євген Левицький2 (1994—1996) • Іван Гнатишин (1996—2000) • Теофіл Рендюк2 (2000) • Петро Чалий (2000—2007) • Сергій Пирожков (2007—2014) • Геннадій Алтухов2 (2014—2015) • Іван Гнатишин (2015—2019) • Марко Шевченко (2019—2024) • Наталія Сіренко2 (2024—2025) • Паун Роговей (2025—) | |
(1) посол Гетьманщини в Молдавському князівстві; (2) тимчасово повірений | ||
