Лівадія (Крим)
| селище Лівадія | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Ялтинський район |
| Рада | Лівадійська селищна рада |
| Облікова картка | Лівадія |
| Основні дані | |
| Статус | із 2024 року |
| Площа | 59.52 км² |
| Населення | ▲1636 (на 2014 рік)[1] |
| Густота | 27.49 осіб/км²; |
| Поштовий індекс | 98655 |
| Телефонний код | +380 654 |
| Географічні координати | 44°28′08″ пн. ш. 34°08′36″ сх. д. / 44.46889° пн. ш. 34.14333° сх. д.Координати: 44°28′08″ пн. ш. 34°08′36″ сх. д. / 44.46889° пн. ш. 34.14333° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 30 м
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Сімферополь |
| До станції: | 87 км |
| До райцентру: | |
| - фізична: | 3 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | смт Лівадія, вул. Батуріна, 8 |
| Карта | |
  Лівадія | |
 Лівадія | |
| |
|
| |
Ліва́дія (крим. Livadiya) — селище в Україні, у складі Ялтинського району Автономної Республіки Крим. Розташоване на узбережжі Чорного моря, в 3 км від Ялти. Через селище проходить траса Ялта — Севастополь. Площа — 5952 га.
Місцевість, у якій розташована Лівадія (у перекладі з грецької — луг), була заселена у далекому минулому. Про це свідчать виявлені тут залишки поселень епохи бронзової доби (3 тис. років до н. е.). Залишки великого гончарного комплексу, середньовічне поселення з храмом і могильником підтверджують, що тут жили люди в епоху середньовіччя. На скелі Хачла-Каяси в Ореанді збереглися руїни феодального замку X-XII ст.
У XVIII ст. на місці нинішньої Лівадії знаходилося невелике грецьке (урумське) поселення Ай-Ян. У 1778 році його мешканців було депортовано російською армією до Азовської губернії.
Після анексії Криму Російською імперією частина земель на його Південному березі була роздана грекам Балаклавського батальйону, командир якого Ф. Ревеліотті скуповував у своїх підлеглих найкращі землі, у тому числі і Лівадію.
У 1834 році він продав маєток польському магнату графу Л. Потоцькому (див. Потоцькі).
В кінці 30-х років XIX століття новим власником Лівадії був закладений тут виноградник, площа якого в 1860 р. склала 19 десятин. Почалося виробництво вин, був побудований виноробницький підвал. У 1848 р. було одержано 2,5 тис. відер вина, 1853-му — 4 тисячі.
Тоді ж в Лівадії побудували 2 панських будинки, церкву, житлові і господарські приміщення. На 40 десятині землі був розбитий парк з цінними породами субтропічних рослин (вічнозеленими миртами, лаврами, кедрами, пініями, магноліями, кримськими соснами), фонтанами і статуями роботи італійських майстрів; посаджений фруктовий сад, влаштована оранжерея, проведений водопровід.
У 1859 р. в Лівадії налічувалося 30 дворів, де проживало 140 чоловік.
У 1860 р. Лівадія була придбана царською сім'єю. Вже в 1862–1866 рр., під керівництвом придворного архітектора І.Монігетті, будинок Потоцкого перебудовується в палац. Крім того, зводиться Малий палац в східному стилі, дві церкви, удома для свити, службовців і робочих маєтку. Всього тут було побудовано або перебудовано близько 60 будинків. Їх зводили з місцевого каменя, інші матеріали доставлялися з різних міст країни і з-за кордону.
У 1863 р. в маєтку була споруджена нова система водопроводу, а для збереження запасів води — резервуар на 700 тис. відер.
З середини 70-х рр. XIX ст. на лівадійській метеостанції постійно велися спостереження за атмосферними явищами і за джерелами води.
На початку 90-х рр. XIX ст. установлена телефонний зв'язок між Лівадією і іншими кримськими маєтками.
Після споруди в Ялті урядової телефонної мережі, маєток було підключене до неї.
У 1869 в Лівадії створена молочна ферма. Були розширені фруктові сади, оранжереї, влаштовані парники, розбите місто. Лівадія стала літньою царською резиденцією.
З 1875 р. стороннім стали забороняти проїзд по шосе Ялта — Севастополь. А при Олександрі III стороннім був суворо заборонений в'їзд в Лівадію.
Починаючи з 1910 р., будівництво в Лівадії велося ще інтенсивніше. Був споруджений Великий палац. Тоді ж була оновлена вся господарсько-технічна база маєтку, побудовані електростанція, завод по виробництву льоду, гараж, зведений зимовий театр.
Напередодні першої світової війни в Лівадії налічувалося до 400 будівель, з них близько 100 житлових будинків.
З 1873 р. тут функціонувала лікарня, з 1868 — початкова школа.
У 1916 р. Лівадію відвідав Володимир Вернадський[2], який зупинявся на дачі Бакуніних «Гірська щілина».
Після жовтневого перевороту 1917 р. в Лівадію з Петрограду перемістилися установи міністерства землеробства поваленого Тимчасового уряду. Охорона маєтку покладалася на ескадрон татарського кінного полку.
У січні 1918 року Лівадія опинилася в радянській окупації. В кінці січня колишній царський маєток був підпорядкований Головному комісаріату по управлінню національними маєтками в Криму. Декілька приміщень в Лівадії виділили фізико-математичному факультету Таврійського університету.
У листопаді 1920 р. на землях колишнього царського маєтку створений радгосп «Лівадія», а в кінці 1924 р. населений пункт Лівадія з лісом і парком був переданий курортному фонду.
У 1925 р. у Лівадійському палаці організовано санаторій для селян. Тут відпочивали письменники Валер'ян Підмогильний, Тодось Осьмачка, Дмитро Загул, Василь Вражливий, Дем'ян Бєдний, Володимир Маяковський, Максим Горький.
У 1945 р. У палаці Лівадії була Ялтинська конференція, яка мала великий вплив на кінець Другої світової війни.
У 1965 р. в Лівадії побудований будинок відпочинку «Прикордонник Півночі», санаторій «Чорномор'є».
Всього в Лівадії щорічно відпочивають понад 25 тисяч осіб.
У селищі: 7 магазинів, 3 ресторани, понад 10 барів. Є пошта, телеграф, міжміський переговорний пункт, відділення банку.
Між Ялтою і Лівадією регулярно курсують автобуси. Медичне обслуговування здійснює Ялтинська міська лікарня, розташована в лісовій зоні селища. Працює загальноосвітня школа, школа-інтернат, дитячий комбінат.
- 3006 Лівадія — астероїд, названий на честь поселення.
- Я. В. Верменич. Лівадія [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 198. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- А. П. Мамикін. Лівадія [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Смт. Лівадія // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
- Офіційна сторінка селища (сайт не функціонує 24/10/2009) [Архівовано 4 травня 2016 у Wayback Machine.]
- Історія Лівадії (рос.)
- Погода в Лівадії [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- стаття Лівадія — Інформаційно-пізнавальний портал | Кримська область у складі УРСР [Архівовано 8 січня 2020 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
| |||||||||||
| |||||