Наомі Кляйн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кляйн.
Наомі Кляйн
Naomi Klein
Наомі Кляйн (2014).
Народилася8 травня 1970(1970-05-08) (54 роки)
Монреаль, Канада
Країна Канада[1]
НаціональністьКанада Канада
Діяльністьжурналіст
письменник
соціолог
Alma materТоронтський університет, Лондонська школа економіки та політичних наук і St. George's School of Montreald
Мова творіванглійська
Роки активностіз 2000 року по теперішній час
Напрямокполітика, соціологія
Жанральтерглобалізм, антиглобалізм
Magnum opus«No Logo» («Ні логотипу»)
Членство350.org
БатькоMichael C. Kleind
МатиBonnie Sherr Kleind
Брати, сестриSeth Kleind
У шлюбі зAvi Lewisd[1]
ПреміїNational Business Book Award, Найкраща ділова книга року (Канада) — 2001, Warwick prize for writing — 2009
Сайт: www.naomiklein.org — офіційний сайт «Наомі Кляйн».
CMNS: Наомі Кляйн у Вікісховищі

Нао́мі Кляйн (англ. Naomi Klein; нар. 8 травня 1970(19700508) Монреаль, Канада) — канадська журналістка, письменниця і соціологиня, одна із лідерок альтерглобалізму.

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Народилася в єврейській родині емігрантів-пацифістів із США, які виїхали до Канади на знак протесту проти війни у В'єтнамі. Ще в студентські роки, навчаючись в університеті Торонто, вона брала участь у студентській газеті, де стала відома своєю статтею про вбивства в Політехнічній школі в Монреалі, коли якийсь Марк Лепін влаштував там стрілянину, вбивши 14 людей і поранивши ще 14 (стаття була написана з феміністських позицій).

У 2000 році вийшла знаменита книга Кляйн «No Logo» («Ні логотипу»), яка стала маніфестом альтерглобалізму. У ній автор критикує імперіалізм, неолібералізм і сучасний економічний порядок, у якому людина, пригнічена глобальними брендами, позбавлена свободи вибору і не може реалізувати себе, а країни «третього світу» не можуть повноцінно розвиватися і приречені на відсталість. Винуватцями цього Кляйн вважає великі корпорації, імперіалістичні держави, а також такі організації, як Міжнародний валютний фонд та Світова організація торгівлі. У листопаді 2005-го читачі журналів «Prospect» (Велика Британія) і «Foreign Policy» («Зовнішня політика» (США) шляхом голосування склали список найбільш значущих 100 інтелектуалів світу, у якому Кляйн зайняла 11-е місце.

У 2002 році вона публікує книгу «Паркани та вікна» («Fences and Windows») — збірник своїх альтерглобалістскіх статей, у 2007 році — книгу «Доктрина шоку: розквіт капіталізму катастроф» («The Shock Doctrine: The Rise of Disaster Capitalism»), де звинувачує економістів Чиказької школи, зокрема Мілтона Фрідмана, у сприянні використанню кризових ситуацій — таких як в Чилі під час диктатури Августо Піночета, в Росії під час президентства Бориса Єльцина, а також в Новому Орлеані після повені — для проштовхування неоліберальних політико-економічних рішень на користь транснаціональних компаній всупереч непопулярності й недемократичність таких рішень.

У 2004 році Кляйн спільно з чоловіком, Аві Льюїсом, представила на Венеціанському кінофестивалі документальний фільм «Захоплення» («The Take») про сучасні форми робітничого руху.

Видання

[ред. | ред. код]

Українською

[ред. | ред. код]

Російською

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #122769899 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Наомі Кляйн
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Наомі_Кляйн&oldid=40261565