Координати: 38°54′17″ пн. ш. 77°04′04″ зх. д. / 38.9047° пн. ш. 77.0678° зх. д. / 38.9047; -77.0678
Очікує на перевірку

Посольство України в США

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Посольство України в Сполучених Штатах Америки
КраїнаУкраїна Україна
ПосолМаркарова Оксана Сергіївна
Відкритегрудень 1992
АдресаСША США, Вашингтон, 3350 M Street, NW., Washington D.C.20007, USA
38°54′17″ пн. ш. 77°04′04″ зх. д. / 38.9047° пн. ш. 77.0678° зх. д. / 38.9047; -77.0678
Офіційний вебсайт
Мапа
Консульські округи України в США

Посольство України в Сполучених Штатах Америки — дипломатична місія України у Вашингтоні.

Історія дипломатичних відносин

[ред. | ред. код]
Група співробітників посольства УНР у Вашингтоні, США, 1919

Історія американсько-українських дипломатичних відносин починається 1919 року, коли відповідно до ухвали Директорії від 9 січня 1919 та згідно з наказом № 6 по Міністерству закордонних справ УНР від 11 січня 1919 р. до складу Надзвичайної дипломатичної місії УНР до Сполучених Держав Північної Америки яку очолив Голіцинський Євген Миколайович, увійшли Лонгин Цегельський, Юліан Бачинський, Максим Гехтер — радниками, Віктор Козакевич — секретарем, Андрій Шумицький та Євген Слабченко[1] — аташе, Ілля Борщак[2] та Мойсей Кадець — урядовцями. Лонгина Цегельського, практично одразу змінив Ілля Епштайн. 8 квітня 1919 року Директорія ухвалила відкликати Євгена Голіцинського з посади. Залишаючи Місію, він передав 20 травня 1919 керівництво радникові місії Юліанові Бачинському в статусі «тимчасово виконувача обов'язків Голови».[3] Прибувши до США Надзвичайна місія УНР почала роботу у складі в.о. Голови Місії Юліана Бачинського, секретаря місії Віктора Козакевича, секретар д-р Мойсея Кадеця, торговельно-фінансового агента Імханицького.

США визнали Україну 26 грудня 1991.[4]

Зі встановленням дипломатичних відносин 3 січня 1992 року між Україною та США, почалася робота над створенням українського посольства. Організацією українського представництва в США займався представник України в ООН Геннадій Удовенко, перший секретар українського представництва в ООН Сергій Кулик та співробітник посольства СРСР Ігор Дунайський. Приміщення для представництва України в ООН було придбано по 51-й стріт в Нью-Йорку. Перепланування та капітальний ремонт в ньому зробив американець українського походження Мирон Кукуруза.

До кінця 1992 року посольство України в США розміщувалося в офісі американського бізнесмена українського походження Юрія Чопівського[5]. Він виділив три кімнати свого офісу в центрі Вашингтону.[6]

Сергій Кулик — призначається тимчасовим повіреним у справах України в США, до призначення послом Олега Білоруса.[7]

Першими співробітниками посольства були Віктор Крижанівський, який після проголошення Україною незалежності був призначений першим генеральним консулом України в Нью-Йорку; Олександр Буцько і Юрій Шевченко, які відповідали за контакти з українською діаспорою та американською громадою. А також Володимир Єльченко, Анатолій Олійник, Анатолій Купріян.

Історія будинку посольства

[ред. | ред. код]
Будівля Форест-Марбері у Вашингтоні, США, 1860
Посольство України у Вашингтоні, США, 2018

Будинок Посольства України в США з видом на річку Потомак, починає свою історію з 1788 року, коли було розпочато його будівництво, Бенджаміном Стоддертом — першим секретарем Військово-морського флоту США.

З 1793 по 1794 у будинку мешкав, герой війни за незалежність США генерал Форест, який втратив ногу внаслідок поранення під час битви за Джермантаун та був третім мером Джорджтауну. В цей час, Континентальний конгрес, який засідав у Філадельфії, вирішив, що нова столиця США повинна бути на березі річки Потомак. Конгрес доручив президенту Джорджу Вашингтону знайти відповідне місце.

Генерал Форест сприяв Джорджу Вашингтон в укладенні угоди з 19-ма власниками земельних ділянок про передачу цих ділянок уряду для заснування нової столиці. Угода між Вашингтоном та власниками землі була підписана, під час вечері, організованої Форестом в його будинку 29 березня 1791 року. Таким чином, будинок Фореста-Марбері — одна з найвизначніших пам'яток американської історії та місце народження столиці США Вашингтона. Після перенесення столиці на береги Потомака місто почало прискорено розвиватися . У 1792 році було розпочато будівництво Білого дому, у 1793 році — Капітолію, у 1789 — Джорджтаунського університету.

6 грудня 1800 року Вільям Марбері, прихильник президента Джона Адамса, придбав будинок за 2.250 фунтів.

200 років потому будинок Фореста-Марбері було відреставровано, а його інтер'єр відтворено за допомогою автентичних матеріалів.

31 грудня 1992 року Уряд України придбав будинок для розміщення в ньому Посольства України. Придбання стало можливим завдяки зусиллям та пожертвам Координаційного Комітету допомоги Україні, Української кредитної спілки «Самопоміч», Української побратимської асоціації та інших організацій, а також багатьох представників української громади США.

27 червня 1997 року в будинку було відкрито меморіальну кімнату Президента Джорджа Вашингтона.

Керівники дипломатичної місії

[ред. | ред. код]
Посли України у Сполучених Штатах Америки
N Країна Посол Зображення Інформація
ГДМ  УНР Голіцинський Євген Миколайович (англ. Yevhen Holitsynsky) (1918—1919)
Голова дипломатичної місії
ГДМ  УНР Бачинський Юліан Олександрович (англ. Yulian Bachynsky) (1919—1921)
Голова дипломатичної місії
т.п. Україна Україна Кулик Сергій Володимирович (англ. Sergiy Kulyk) (1992)
Тимчасовий повірений
1 Україна Україна Білорус Олег Григорович (англ. Oleh Bilorus) (1992—1994)
Посол
2 Україна Україна Щербак Юрій Миколайович (англ. Yuriy Shcherbak) (1994—1998)
Посол
3 Україна Україна Бутейко Антон Денисович (англ. Anton Buteyko) (1998—1999)
Посол
4 Україна Україна Грищенко Костянтин Іванович (англ. Kostyantyn Gryshchenko) (2000—2003)
Посол
5 Україна Україна Резнік Михайло Борисович (англ. Mykhailo Reznik) (2003—2005)
Посол
т.п. Україна Україна Корсунський Сергій Володимирович (англ. Sergiy Korsunsky) (2005—2006)
Тимчасовий повірений
6 Україна Україна Шамшур Олег Владиславович (англ. Oleh Shamshur) (2006—2010)
Посол
7 Україна Україна Моцик Олександр Федорович (англ. Olexander Motsyk) (2010—2015)
Посол
т.п. Україна Україна Брисюк Ярослав Володимирович (англ. Yaroslav Brisiuck) (2015)
Тимчасовий повірений
8 Україна Україна Чалий Валерій Олексійович (англ. Valeriy Chaliy) (2015—2019)
Посол
т.п. Україна Україна Яневський Андрій Сергійович (англ. Andriy Yanevskiy) (2019)
Тимчасовий повірений
9 Україна Україна Єльченко Володимир Юрійович (англ. Volodymyr Yelchenko) (2019—2021)
Посол
10 Україна Україна Маркарова Оксана Сергіївна (англ. Oksana Markarova) (2021-)
Посол

Структура посольства

[ред. | ред. код]
Прапори України та США
  • Радник-посланник та заступник Глави місії
  • Радник-посланник
  • Радник.
Президент США Барак Обама вітає посла України Олександра Моцика

Політична секція

[ред. | ред. код]
  • Радник
  • Перший секретар
  • Перший секретар (Конгрес)
  • Перший секретар (Правові питання)
  • Другий секретар
  • Другий секретар (Конгрес, політологічні організації)
  • Третій секретар (Помічник Посла)
  • Третій секретар
  • Третій секретар (Прес-секретар)
Посол України в США Валерій Чалий на зустрічі Президентів Петра Порошенка та Дональда Трампа в Білому домі 2017

Економічна секція

[ред. | ред. код]
  • Перший секретар
  • Перший секретар
  • Перший секретар
  • Перший секретар
  • Головний спеціаліст

Наукова-технічна секція

[ред. | ред. код]
  • Радник
  • Перший секретар
Посольство України у Вашингтоні, США, 2018

Культурно-інформаційна секція

[ред. | ред. код]
  • Радник (Зв'язки з українською громадою)
  • Радник (КІЦ)
  • Другий секретар (Культура)
  • Спеціаліст
  • Старший референт

Консульський відділ

[ред. | ред. код]
  • Завідувач консульського відділу
  • Консул (Перший секретар)
  • Віце-консул
  • Віце-консул
  • Аташе

Апарат аташе з питань оборони

[ред. | ред. код]
  • Аташе з питань оборони
  • Військовий аташе
  • Військово-морський аташе
  • Військово-повітряний аташе
  • Старший помічник аташе з питань оборони

Адреса посольства

[ред. | ред. код]

Генеральне консульство України в Чикаго (США, 1992)

[ред. | ред. код]
  1. Олійник Анатолій Тимофійович (1992—1995)
  2. Кирик Віктор Андрійович (1995—1999)
  3. Базилевський Борис Миколайович (1999—2006)
  4. Корзаченко Василь Григорович (2006—2008)
  5. Кудрик Костянтин Ярославович (2008—2012)
  6. Праведник Андрій Іванович (2012—2015)
  7. Герасько Лариса Анатоліївна (2015—2020)
  8. Коледов Сергій Володимирович (2020-)

Генеральне консульство України в Нью-Йорку (США, 1992)

[ред. | ред. код]
  1. Крижанівський Віктор Антонович (1992—1998)[8], Генеральний консул[9]
  2. Корнійчук Євген Володимирович (1993—1998), віце-консул
  3. Богаєвський Юрій Вадимович (1998—2000)
  4. Погорельцев Сергій Олексійович (2000—2006)
  5. Кириченко Микола Миколайович (2006—2009)
  6. Погорельцев Сергій Олексійович (2009—2012)
  7. Сибіга Ігор Іванович (2012—2018)
  8. Голубов Олексій Іванович (2018-)

Генеральне консульство України у Сан-Франциско (США, 2003)

[ред. | ред. код]
Генеральне консульство України в Сан-Франциско
  1. Гребенюк Валерій Миколайович (2003—2005)
  2. Точицький Микола Станіславович (2005—2008)
  3. Барняк Тарас Михайлович (2008—2010)
  4. Альошин Сергій Володимирович (2010—2019)
  5. Кушнерук Дмитро Володимирович (2020-)

Почесні консули України в США

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]
Посольство України в США
у соціальних мережах
Посольство України в США на сайті Facebook
Посольство України в США на сайті Twitter

Література

[ред. | ред. код]
  • Memorandum to the Government of the United States on the Recognition of the Ukrainian People's Republic. Washington 1920.[11]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ «Дипломатична історія України» Євгена Слабченка: «… хай тепер українське суспільство зробить зусилля, щоби її видати». Архів оригіналу за 27 квітня 2015. Процитовано 20 квітня 2015.
  2. ↑ Щоденник члена української дипломатичної місії до США Ілька Борщака за 1919–1920 рр. як джерело до історії дипломатії доби Української революції 1917-1921 років. Частина І. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 30 листопада 2017.
  3. ↑ Зовнішні справи. Чи був Євген Слабченко дипломатом. Архів оригіналу за 27 квітня 2015. Процитовано 20 квітня 2015.
  4. ↑ Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
  5. ↑ Украинский «Полещук» мирового масштаба. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 30 липня 2016.
  6. ↑ Работа посольства Украины в США начиналась с трех комнат. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 30 липня 2016.
  7. ↑ Спогади Містера Chairman. Геннадій Удовенко про п'ять годин від Вашингтона до Нью-Йорка, ранок 24 серпня 1991 року, рочестерський тризуб і ґданські листівки. Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 30 липня 2016.
  8. ↑ 90-річний ювілей легенди української дипломатії Геннадія Йосиповича Удовенка. Архів оригіналу за 13 лютого 2022. Процитовано 13 лютого 2022.
  9. ↑ здобуття незалежності україни 1991. історія проголошення, документи, свідчення. том 2. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 13 лютого 2022.
  10. ↑ У Філадельфії відкрилося почесне консульство України. Архів оригіналу за 24 травня 2020. Процитовано 3 травня 2020.
  11. ↑ Меморандум з урядом Сполучених Штатів Америки про визнання Української Народної Республіки (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 січня 2009. Процитовано 6 січня 2009.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Посольство України в США
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Посольство_України_в_США&oldid=43562949