Пуркаєв Максим Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пуркаєв Максим Олексійович
рос. Максим Алексеевич Пуркаев
Народження14 серпня 1894(1894-08-14) або 14 (26) серпня 1894[1]
Пуркаєво, Ардатовський повіт, Симбірська губернія, Російська імперія
Смерть1 січня 1953(1953-01-01)[2][1] (58 років)
Москва, СРСР[2]
ПохованняНоводівичий цвинтар
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьРосійська імперія Російська імператорська армія
Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військпіхота
ОсвітаВійськова академія імені М. В. Фрунзе (1936)
Роки служби1915–1918
1918 — 1953
ПартіяРКП(б)
Звання Генерал армії
КомандуванняКомандувач військами Далекосхідного військового округу
Командувач військами Калінінського, Далекосхідного та 2-го Далекосхідного фронтів
Командувач 60-ю та 3-ю ударною арміями
Війни / битвиПерша світова війна
Громадянська війна в Росії
Польський похід РСЧА
Друга світова війна
Радянсько-японська війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Суворова I ступеня Орден Кутузова I ступеня
Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
CMNS: Пуркаєв Максим Олексійович у Вікісховищі

Макси́м Олексі́йович Пурка́єв (*14 (26) серпня 1894(18940826), с. Налитово (нині Пуркаєво, Мордовія) — †1 січня 1953, Москва) — воєначальник, генерал армії, командувач військами фронту в роки Другої світової війни. Національність — ерзя.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в с. Налитово (нині Пуркаєво), Мордовія в сім'ї теслі-заробітчанина. У дворічному віці разом з матір'ю і рештою дітей переїхав до батька на Ленські копальні (район Бодайбо).

Восени 1915 призваний в армію, як ратник ополчення 2-го розряду. Служив у запасному стрілецькому батальйоні в місті Казань, молодшим офіцером роти в запасному стрілецькому полку в місті Сарапул, Вятська губернія.

Після Лютневої революції 1917 року обраний в полковий солдатський комітет і делегований в Сарапульску Раду робітничих, селянських і солдатських депутатів. Вів революційну агітацію серед солдатів.

У липні 1918 року добровільно вступив в РСЧА. Будучи командиром роти батальйону 3-го Самбірського полку, брав участь у боях за м. Симбірськ, Самара, Бугуруслан, Орськ. В боях був тричі поранений. У листопаді 1920 року був визнаний непридатним до військової служби, але звільнитися відмовився.

Після громадянської війни Пуркаєв був командиром стрілецького полку, помічником начальника штабу, начальником штабу дивізії, начальником штабу військових округів.

З початком німецько-радянської війни — начальник штабу Південно-Західного фронту. З грудня 1941 командував 3-ю ударною армією, брав участь у Торопецько-Холмській і Дем'янській операціях. 26 серпня 1942 — 25 квітня 1943 командував Калінінським фронтом, війська якого брали участь в Ржевской битві. Під керівництвом Пуркаєва були підготовлені і проведені Ржевсько-Сичовська, Ржевсько-Вяземська і Великолукська операції.

З квітня 1943 по серпень 1945 командувач Далекосхідним фронтом, а потім 2-м Далекосхідним фронтом. Брав участь в Радянсько-японській війні. Успішно провів Сунгарійську операцію, в результаті якої радянські війська визволили північну і північно-східну частину Маньчжурії, і захопили в полон понад 260 тисяч японських солдатів і офіцерів.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Исаев Ю. Н. Чувашская энциклопедия — Чувашское книжное издательство, 2006. — 2567 с. — ISBN 978-5-7670-1471-2
  2. ↑ а б Пуркаев Максим Алексеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пуркаєв_Максим_Олексійович&oldid=40515254