Рибавірин
 | |
|---|---|
Рибавірин
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| 1-[(2R,3R,4S,5R)-3,4-dihydroxy-5-(hydroxymethyl)oxolan-2-yl]-1H-1,2,4-triazole-3-carboxamide | |
| Класифікація | |
| ATC-код | J05 |
| PubChem | |
| CAS | |
| DrugBank | DB00811 |
| Хімічна структура | |
| Формула | C8H12N4O5 |
| Мол. маса | 244,206 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | 45-65% перорально, 100% парентерально |
| Метаболізм | Печінка |
| Період напіввиведення | 30-60 год.(кінцевий) |
| Екскреція | фекалії,Нирки |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | ВІРАЗОЛ, «Легасі Фармасьютікал Світселенд ГмбХ»,Швейцарія UA/2923/01/01 07.06.2011-07/06/2016 |
Рибавіри́н — синтетичний противірусний препарат з групи нуклеозидних аналогів для перорального та парентерального застосування. Рибавірин уперше синтезований у 1972 році[1] групою вчених із Міжнародної Хімічної та Ядерної Корпорації під керівництвом Джозефа Вітковскі та Рональда Робінса[2], дослідження яких показали високу активність рибавірину проти як ДНК-, так і РНК-вмісних вірусів, та відсутність у нього високої токсичності.[3]
Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]
Рибавірин — синтетичний противірусний препарат з групи нуклеозидних аналогів[en]. Механізм дії препарату полягає в утворенні активного метаболіту — рибамідилу монофосфату, що інгібує фермент вірусів — дегідрогеназу інозинмонофосфату — та гальмує синтез вірусної ДНК та РНК. Рибавірин активний до великої групи як РНК-вмісних вірусів (аренавіруси[en], буньявіруси[en], ретровіруси, Paramyxoviridae), так і ДНК-вмісних вірусів (Adenoviridae, герпесвіруси людини, в тому числі й цитомегаловіруси).[4] Найбільше клінічне значення має активність рибавірину до вірусу гепатиту C, вірусів гарячки Ласса і геморагічної гарячки з нирковим синдромом.
Фармакокінетика[ред. | ред. код]
Рибавірин швидко всмоктується і розподіляється в організмі як при пероральному, так і при парентеральному застосуванні. Біодоступність при внутрішньовенному застосуванні становить 100 %, при пероральному застосуванні становить 45—65 %, що пов'язано з ефектом першого проходження через печінку. Біодоступність препарату підвищується при вживанні разом із жирною їжею. Максимальна концентрація в крові рибавірину досягається протягом 1—1,5 години. Найвищі концентрації препарату досягаються в плазмі крові, еритроцитах, дихальних шляхах. Рибавірин погано зв'язується з білками плазми крові. Препарат накопичується в еритроцитах, що відіграють важливу роль у транспортуванні рибавірину до уражених органів. Рибавірин проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Рибавірин проникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Метаболізується препарат в печінці, частково — з утворенням активних метаболітів. Виводиться з організму рибавірин переважно нирками у вигляді неактивних метаболітів, частково виводиться з калом. Період напіввиведення з плазми препарату складає ½—2 години, кінцевий період напіввиведення складає 30—60 годин, період напіввиведення з еритроцитів досягає 14 днів. При нирковій недостатності період напіввиведення рибавірину незначно підвищується.
Показання до застосування[ред. | ред. код]
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Рибавірин застосовують при хронічному вірусному гепатиті C виключно з пегільованим інтерфероном альфа-2b або з інтерфероном альфа-2b.[5]. Монотерапію препаратом не проводять у зв'язку з швидким розвитком резистентності вірусу до препарату[6].
Рибавірин застосовують також при гарячці Ласса (вводять внутрішньовенно), геморагічній гарячці з нирковим синдромом; респіраторно-синцитіальній інфекції (в разі вірусологічного підтвердження) у дітей раннього віку і у дітей з високим ризиком смерті (вроджені вади серця, імунодефіцит, муковісцидоз, вади розвитку дихальної системи).[4][7]
Побічна дія[ред. | ред. код]
При застосуванні рибавірину можливі наступні побічні ефекти[7]:
- З боку шкірних покривів — дуже часто (більше 10 %) висипання на шкірі, свербіж шкіри, алопеція, сухість шкіри; часто (1—10 %) алергічний дерматит, кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лаєлла, акне вульгіріс, загострення псоріазу, гіпергідроз, фотодерматоз, фурункульоз; рідко (0,01—0,1 %) саркоїдоз шкіри; із невідомою частотою системний червоний вовчак.
- Алергічні реакції — дуже часто (більше 10 %) кашель, гарячка; часто (1—10 %) фарингіт; рідко (0,01—0,1 %) анафілактичний шок; із невідомою частотою бронхоспазм, набряк Квінке.
- З боку травної системи — дуже часто (більше 10 %) нудота, блювання, діарея, біль у животі, жовтяниця, зниження апетиту; часто (1—10 %) порушення смаку, метеоризм, стоматит, виразковий стоматит, панкреатит, глоссит, хейліт; рідко (0,01—0,1 %) ішемічний коліт; дуже рідко (менше 0,01 %) гепатит, печінкова недостатність, виразковий коліт.
- З боку нервової системи — дуже часто (більше 10 %) головний біль, запаморочення, безсоння, депресія, підвищена втомлюваність, неспокій, зниження концентрації уваги; часто (1—10 %) гіпостезія, парестезії, шум у вухах, погіршення слуху, нечіткість зору, атаксія, погіршення пам'яті, амнезія, суїцидальні думки, психози, зниження лібідо, сонливість; нечасто (0,1—1 %) галюцинації, периферична нейропатія, втрати свідомості; рідко (0,01—0,1 %) крововиливи в сітківці, тромбоз артерії або вени сітківки, судоми; дуже рідко (менше 0,01 %) енцефалопатія, ішемія головного мозку, полінейропатія; із невідомою частотою неврит лицьового нерва.
- З боку дихальної системи та ЛОР-органів — бронхіт, синусит, отит, пневмонія, задишка, носова кровотеча, пневмоторакс, набряк легень, ателектаз легень (спостерігають при інгаляційному застосуванні).[8]
- З боку опорно-рухового апарату — дуже часто (більше 10 %) міалгії, артралгії; часто (1—10 %) біль у кінцівках, біль у спині; нечасто (0,1—1 %) артрит, оссалгії; рідко (0,01—0,1 %) міопатії, рабдоміоліз, ревматоїдний артрит.
- З боку сечовидільної системи — часто (1—10 %) дизурія, поліурія, простатит; рідко (0,01—0,1 %) гостра та хронічна ниркова недостатність; дуже рідко (менше 0,01 %) нефротичний синдром.
- З боку серцево-судинної системи — часто (1—10 %) тахікардія, артеріальна гіпо- та гіпертензія, припливи крові до обличчя, лімфаденопатія; нечасто (0,1—1 %) інфаркт міокарду; рідко (0,01—0,1 %) васкуліт, брадикардія, аритмія, кардіоміопатія; дуже рідко (менше 0,01 %) зупинка серця, ішемічна хвороба серця, спазм периферичних судин,; із невідомою частотою перикардит, гідроперикард.
- Інші побічні ефекти — дуже часто (більше 10 %) реакції у місці внутрішньовенного введення; часто (1—10 %) аменорея, меноррагія, імпотенція; нечасто (0,1—1 %) цукровий діабет, загострення подагри; рідко (0,01—0,1 %) гіпотиреоз, гіпертиреоз.[9]
- Зміни в лабораторних аналізах — дуже часто (більше 10 %) анемія, нейтропенія; часто (1—10 %) гемолітична анемія, нейтрофільоз, еозинофілія, тромбоцитопенія; нечасто (0,1—1 %) підвищення активності амінотрансфераз і лужної фосфатази, підвищення рівня білірубіну в крові; гіпокальціємія, гіперглікемія, протеїнурія, гіпертригліцеридемія; рідко зниження або підвищення рівня вільного та загального тироксину в крові.
При застосуванні рибавірину у хворих на СНІД при проведенні ВААРТ зростає ймовірність лактатацидозу та ліподистофії. У зв'язку з високою тератогенністю препарату категорично заборонено використання препарату у вагітних. При використанні препарату в інгаляційній формі рибавірин може бути небезпечним для вагітних медпрацівників. При використанні рибавірину в інгаляційній формі у медпрацівників, які його проводять, може спостерігатися головний біль, набряк повік, свербіж у очах та гіперемія кон'юнктиви.[8]
Протипоказання[ред. | ред. код]
Рибавірин протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, при вагітності та годуванні грудьми, хронічній нирковій недостатності, декомпенсованих серцевих захворюваннях, гемоглобінопатіях, при важких порушеннях функції печінки або декомпенсованому цирозі печінки, супутня ВІЛ-інфекція та цироз печінки, аутоімунному гепатиті, у дітей та підлітків — психічні порушення (суїцидальні думки, депресія, спроби самогубства). Рибавірин в ін'єкційній формі не застосовується у дітей.
Форми випуску[ред. | ред. код]
Рибавірин випускається у вигляді таблеток та желатинових капсул по 0,2 г; флаконах для приготування розчину для інгаляцій по 6 г; 7,5 % крему у тубах по 5, 15 та 30 г[10]; концентрату для приготування розчину для інфузій в флаконах по 12 мл 10 % розчину.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Snell, NJ (Серпень 2001). Ribavirin--current status of a broad spectrum antiviral agent. Expert opinion on pharmacotherapy. 2 (8): 1317—24. PMID 11585000. (англ.)
- ↑ Ribavirin History. News-Medical.net. Процитовано 19 лютого 2016. (англ.)
- ↑ Sidwell, R. W.; Huffman, J. H.; Khare, G. P.; Allen LB, L. B.; Witkowski, J. T.; Robins, R. K. (1972). Broad-Spectrum Antiviral Activity of Virazole: 1-f8- D-Ribofuranosyl- 1,2,4-triazole- 3-carboxamide. Science. 177 (4050): 705—6. doi:10.1126/science.177.4050.705. PMID 4340949. (англ.)
- ↑ а б [1] [недоступне посилання] (рос.)
- ↑ Пегасис плюс рибавирин – альтернатива лечения пациентов с непереносимостью Пегинтрона (2015)(рос.)
- ↑ хоча наразі основним лікуванням гепатиту С є застосування препаратів прямої противірусної дії — інгібіторів вірусної протеази і полімерази, тому ця схема при гепатиті C поступово сходить нанівець
- ↑ а б [2] [недоступне посилання](рос.)
- ↑ а б [3] [недоступне посилання](рос.)
- ↑ [4][недоступне посилання](рос.)
- ↑ Рибавирин.[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Рибавірин: (ін'єкц.) | (таб.) на сайті mozdocs.kiev.ua
- Рибавірин на сайті rlsnet.ru[недоступне посилання](рос.)
- Противовирусные химиопрепараты расширенного спектра[недоступне посилання](рос.)
- Дж. Бартлетт, Дж. Галлант, П.Фам Клинические аспекты ВИЧ-инфекции 2012 [Архівовано 19 червня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
Застаріло
|
Це незавершена стаття з фармакології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |