Східна філософія: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Luckas-bot (обговорення | внесок)
м r2.7.1) (робот додав: sr:Istočna filozofija
FoxBot (обговорення | внесок)
м робот додав: fr:Philosophie orientale
Рядок 55: Рядок 55:
[[et:Ida filosoofia]]
[[et:Ida filosoofia]]
[[fi:Itämainen filosofia]]
[[fi:Itämainen filosofia]]
[[fr:Philosophie orientale]]
[[he:פילוסופיה מזרחית]]
[[he:פילוסופיה מזרחית]]
[[hu:Keleti filozófia]]
[[hu:Keleti filozófia]]

Версія за 16:18, 29 травня 2011

Східна філософія зародилася практично одночасно з філософією Древньої Греції і є крупним і своєрідним пластом світової філософії. Найбільш загальноприйнятим є включення в дане поняття філософських традицій Древнього Китаю і Індії як противага аналогічним традиціям античної Європи.

Однак, в цілому, сюди ж можна включити і світоглядні системи інших азіатських цивілізацій старовини, найбільш показними з яких були (є) Вавілон, Персія, Японія, пізніше — мусульманський світ. Найчастіше східній філософії приписуються такі відмінні (від західної філософії) риси: релігійність, спіритуальність, інтуїтивізм, інтровертність (зверненість до внутрішнього світу людини), песимізм, єдність суб'єкта і об'єкта та інші.

Філософія Індії і Китаю

Філософія як самостійна дисципліна виникає в середині I тисячоліття одночасно в трьох вогнищах древньої цивілізації — в Китаї, Індії і Древній Греції. Її народження супроводилося переходом від міфологічного світосприймання до світогляду, що спирається на знання, знайдене в інтелектуальному пошуку.

В Індії систематизоване філософське знання формувалося через опозицію брахманізму. У VI—V століттях до н. е. тут з'являється безліч течій, критичних відносно розпоряджень ведійськой релігії. Розвиток шраманських шкіл приводить до становлення філософських систем Індії, основними з яких стали адживіка, джайнізм і буддизм.

У Китаї становленню філософії також сприяли бродячим мудрецям-аскетам. Багато вчень формуються на аналізі або критиці таких древніх пам'яток культури, як «Ши цзин» («Канон віршів») і «І цзин» («Книга змін») (для порівняння, в Індії цю роль виконували Упанішади і Рігведа). Проте на відміну від Індії тут відособлюються два очолюючі світоглядні напрями — конфуціанство і даосизм. Перше і зовсім в II столітті до н. е. набуває офіційного статусу державної ідеології.

Сучасна східна філософія

Ось основні представники східної філософії XIX—XX століть:

  • Свамі Вівекананда (1863—1902) — індійський мислитель, релігійний реформатор і громадський діяч, учень видатного містика Рамакрішни. Єдиним засобом виходу з кризи сучасного людства вважав єднання всіх релігій і звернення людей до духовно-релігійного досвіду. З позицій західної філософії пояснив багато ключових ідей Веданти — найвпливовішої індійської релігійно-філософської системи.
  • Дайсецу Тейтаро Судзуки (1870—1966) — японський мислитель, буддійський філософ і культуролог, провідний представник і дослідник дзен-буддизму. Центральне місце в його дослідницькій діяльності займало поняття прояснення, яке розуміється як сенс і суть буддизму і будь-якої автентичної релігії і філософії. Серед його робіт: «Основи дзен-буддизму», «Нариси про дзен-буддизм» в трьох частинах, «Лекції з дзен-буддизму», «Дзен в японській культурі».
  • Джідду Крішнамурті (1895—1986) — індійський мислитель, людина унікальної долі. Хлопчиком він був визнаний членами Теософського суспільства призначеним для втілення прийдешнього месії і відповідно вихований під їх спостереженням. Проте в 1929 році Крішнамурті відмовляється як від свого месіанства, так і від всякої участі в організованій релігійній діяльності і стає самотнім мислителем, ведучим бесіди з людьми в десятках країнах світу. Відомі роботи Крішнамурті: «Перша і остання свобода», «Єдина революція», «Поза часом», «Свобода від відомого».
  • Мухаммад Ікбал (1877—1938) — мусульманський філософ, поет, релігійний реформатор і громадський діяч Індостану. Почитався як «духовний батько нації» в Пакистані і найвидатніший достовірно мусульманський філософ XX століття. Критичне переосмислення всього мусульманського світогляду і обгрунтування корінного реформування традиційного суспільства при ключовій ролі в цьому процесі людини — в цьому пафос учення Ікбала. Його релігійно-філософські погляди представлені в книзі «Реконструкція релігійної думки в ісламі».

Література

  • Фролов І. Т. та інші. Введення у філософію (Підручник для вузів). М.: «Політіздат», 1989.
  • Джінджолія Б. І. Східна філософія XIX—XX століть. Єкатеринбург, 2006.
  • Гайдеггер і східна філософія: пошуки взаємодоповнення культур. СПб., 2001. — 324 с.
  • Степанянц М. Т. Східна філософія. Ввідний курс і вибрані тексти. 2-ге видання, виправлене і доповнене. М.: «Східна література», 2001, 51.
  • Томсон М. Східна філософія. Пер. з англ. Ю.Бондарева. — М.:ФАИР_ПРЕСС, 2002. — 384 с.: мул.
  • Історія східної філософії. Навчальний посібник. М.: ІФ РАН, 1998, 122 стор.
  • Лукьянов А. Е. Становлення філософії на Сході (Древній Китай і Індія). — Видання 2-ге, виправлене і доповнене — М.: ІНСАН, РМФК, 1992 — 208 с.)
  • Річард Осборн, Борін Ван Лоон. Східна філософія. Пер. з англ. Харламової Л. В. Ростов-на-Дону. Видавництво «Фенікс», 1997. — 178 с.