Бенедикт XIV

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бенедикт XIV
(Benedictus PP. XIV)
Benoit XIV.jpg
C o a Benedetto XIV.svg
У миру Prospero Lorenzo Lambertini
Народився 31 березня 1675
Болонья
Початок понтифікату 17 серпня 1740
Інтронізація 25 серпня 1740
Кінець понтифікату 2 травня 1758
Попередник Климент XII
Наступник Климент XIII


Портали: Католицтво

Бенедикт XIV (лат. Benedictus PP. XIV), Просперо Лоренцо Ламбертіні, італ. Prospero Lorenzo Lambertini, (*31 березня 1675, Болонья — †3 травня 1758, Рим) — 247 папа римський з 17 серпня 1740 по 3 травня 1758.

Церковна кар'єра[ред.ред. код]

Просперо Ламбертіні народився 31 березня 1675 в Болоньї, в той час другому по величині місту Папскої держави. Походить із збіднівшої аристократичної родини. Отримав юридичну та теологічну освіту. Поступив на службу в римську курію. Бенедикт XIII назначив його єпископом Анкони. У 1728 Ламбертіні став кардиналом. Климент XII назначив Ламбертіні архиєпископом Болоньї.

Понтифікат[ред.ред. код]

17 серпня 1749 року конклав, який вже засідав 6 місяців вибирає Просперо Ламбертіні новим папою римським. Зайнявся модернізацією курії, монаших орденів та обряду таїнств. Був противник єзуїтів які в той час набрали сили та впливу у Європі.
Бенедикт XIV показує себе як прихильник поклоніння Марії у своїй буллі від 27 вересня 1748 року Gloriosae Dominae. Сприяє різним маріїнським організаціям. Запланована булла Mulierem pulchram про непорочне зачаття залишилась неопублікована.
Бенедикт XIV заключає ряд конкордатів з Іспанією, Королівством Неаполь та герцогством Савойя. У 1745 році публікує буллу «Vix pervenit» де засуджує лихварство. Заснував Римську археологічну академію, а в Римському університеті відкрив відділення хімії, фізики та математики. Підтримував письменників та артистів. В Болоньї створив спеціальний факультет для жінок та анатомічний музей. Підтримував переписку з відомими людьми Епохи Просвітництва. Займався реставруванням римських пам'ятників та побудовою нових, за що був шанований не тільки в Римі але і за його межами.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Відкритість. Суспільство. Влада. Від Нантського едикту до падіння комунізму / Авт.-упоряд. Е. Ле Руа Ладюрі у співпраці з Г. Буржуа. - Пер. з фр. Є. Марічева. - К.: Ніка-Центр, 2008. - 264 с. - (Серія "Ідеї та Історії"; Вип. 2).
Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.