Григорій VII

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Григорій VII
Gregor7 g.jpg


У миру Гільдебранд
Народився бл. 1020 або 1025, Сована, Італія
Початок понтифікату 22 квітня 1073
Кінець понтифікату 25 травня 1085
Попередник Олександр II
Наступник Віктор III
Антипапи Климент III (антипапа)
Портали: Католицтво

Святий Григорій VII (лат. Gregorius; біля 1021 — †25 травня 1085), сто п'ятдесят сьомий папа Римський (22 квітня 107325 травня 1085), народився у Совані.

Ранні роки життя[ред.ред. код]

Гільдебранд народився у Тоскані в знатній родині Альдобрандескі. Його послали до Рима, де його дядько був настоятелем монастиря св. Марії.

Коли Генріх III змістив папу Григорія VI, Гільдебранд супроводжував останнього у вигнанні до Німеччини. Спочатку він не мав жодного бажання перетинати Альпи, проте проживання в Німеччині було дуже важливим для освіти Гільдебранда. Він навчався у Кельні до самого свого повернення до Рима разом із папою Левом IX. Під його керівництвом Гільдебранд розпочав своє служіння церкві.

Після смерті Лева IX Гільдебранд, як посланець Рима, прибув до двору імператора, де підтримав кандидатуру папи Віктора II, який відрядив його легатом до Франції. Коли папу Стефан IX (X) було обрано 1057 року без згоди імперського двору, Гільдебранда відрядили до Німеччини для отримання такої згоди, яку він зміг одержати. Проте, Стефан IX (X) помер до повернення Гільдебранда.

Він відіграв значну роль у зміщенні антипапи Бенедикта X та обранні папою Миколая II 1059 року.

Обрання папою та початок правління[ред.ред. код]

Після смерті Олександра II Гільдебранд став папою. Однак, його обрання не було проведено відповідно до декрету, прийнятого за його ж ініціативою в 1059. Римляни, які зібрались у Латеранській церкві св. Іоанна зняли крик, вигукуючи "Нехай Гільдебранд буде нашим єпископом!"

Після обрання Григорія пожвавлюється рух за церковні реформи, починається боротьба проти церковників, які купують у світських князів духовні званні і приймають від них не лише інвеституру на бенефіції, але й церковну інвеституру посохом і перстнем. Григорій зосередив свою увагу на стосунках з Німеччиною. Після смерті Генріха III його наступник імператор Генріх IV зіткнувся із суттєвими внутрішніми проблемами.

Конфлікт з імператором[ред.ред. код]

Каносса[ред.ред. код]

Друге відлучення Генріха IV від церкви[ред.ред. код]

Зовнішня та внутрішня політика[ред.ред. код]

Yaropolk and St Peter.jpg

1073 року Великий князь Київський Ізяслав Ярославич, разом зі своїм сином Ярополком, був прийнятий Римським Папою Григорієм VII. Київські князі отримали Папську буллу, за якою влада в Києві повинна належати Ізяславові та його синові Ярополкові.

Незабаром Ярополк був коронований Папою Римським на королівство Руське, про що свідчить і зображення на мініатюрах з Трірського псалтиря. На одній з них зображено апостола Петра з ключами, справа від нього дві фігури – жіноча і чоловіча, в багатих порфірних одежах з коронами на головах. Над чоловічою фігурою руський напис: "Ярополк", а жінка не названа по імені. Біля ніг Петра лежить похилена у мольбі друга жіноча фігура в княжій одежі, з написом: "Мати Ярополка".

Папа коронував у Римі короною Ярополка Ізяславовича і надав йому лен Святого престолу Руське Королівство (булла Папи від 17 квітня 1075), за якою влада в Києві повинна була належати Ізяславові та його синові Ярополкові. Через три дні після написання цієї булли Папа звернувся з посланням до польського короля Болеслава, в якому картав того за пограбування Ізяслава.

Влітку 1077 за допомогою польських військ Ізяслав повернув собі Київ.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Ред. Митрохин Л.Н. и др., "Христианство" (словарь), изд. "Республика", г. Москва, 1994 г., стр. 112, 517;


Ключі св. Петра Це незавершена стаття про Папу Римського.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.