Іннокентій III
| Іннокентій ІІІ (Innocentius РР. III) |
|
|---|---|
 |
|
 |
|
| В миру: | граф Лотаріо деі Конті ді Сеньї |
| Народжений | 1160 Кавійнано, Італія |
| Початок понтифікату | 8 січня 1198 |
| Інтронізація: | 22 лютого 1198 |
| Кінець понтифікату | 16 липня 1216 |
| Попередник: | Целестин III |
| Наступник: | Гонорій III
|
| Портали: Історія | |
Іннокентій III (Лотаріо де Сеньї, Lotario de Conti) (*1161 — †16 червня 1216) — Папа Римський (8 січня 1198 — 16 червня 1216)
[ред.] Життя
Народився в Італії, в місті Ананьї (Anagni). Син графа Тразімондо, племінник Климента III. Навчався богослов'я в Паризькому університеті і права в Болонському. У вересні 1190 Климент III призначив його кардиналом.
[ред.] Понтифікат
Незабаром після свого обрання папа Іннокентій III підпорядкував римський муніципалітет владі папи (префект став папським чиновником). Ініціював 4-й хрестовий похід (1199-1204), який в 1204 році поклав початок Латинської імперії у Константинополі. Підтримував створення в 1198 році в Палестині Тевтонського ордена і надавав підтримку його першому Великому Магістру — Генріху Вальпоту. Ініціював хрестовий похід проти альбігойців (1208). Тоді ж ввів церковну інквізицію з місією проти альбігойців, призначивши її головою іспанця Домініка де Гусмана. У 1212 році папа організував хрестовий похід дітей.
У 1215 році скликав Четвертий Латеранський собор.
Взаємовідносини папи й Англії були складними. Після того, як папа наклав на Англію інтердикти (1208) і позбавив влади англійського короля Іоанна Безземельного (1209), той у 1213 повністю підкорився папі. Папа заборонив Франції війну проти Англії, на що французький король Філіп II Август заявив: «Папі немає діла до того, що відбувається між королями». За це папа наклав інтердикт і на Францію. Іоанн Безземельний домігся від папи визнання «великої хартії вольностей» (лат. Magna Charta) (1215) недійсною та відлучення баронів від Церкви. Васалами папи визнали себе також цар Болгарії (1204) і королі Арагона та Португалії. Будучи з 1198 опікуном Фрідріха II Швабського папа успадкував сицилійський престол та тимчасово підпорядкував собі Сицилійське королівство.
У 1204 Інокентій III пропонував Роману Мстиславовичу князю Волинському та Галицькому королівську корону.
З метою поширення впливу у Східній Європі Інокентій III у 1202 санкціонував заснування Ордена мечоносців (лат. Fratres militiæ Christi Livoniae). У 1215 році він організував хрестовий похід німецьких лицарів проти прусів. Домігся розширення Папської області за рахунок приєднання земель, що раніше належали імперії (але перерахованих в дарчі Карла Великого): Анкони (Марке), герцогства Сполето (Умбрія), Радікофано, тимчасово Романья. Однак Болонью і Пентаполь він втримати не зміг. У 1209 році коронував імператором Священної Римської імперії Оттона, герцога Саксонського. Проте вже в листопаді 1210 він відлучив його від Церкви за те, що той зайняв Романью і вирішив напасти на Неаполітанське королівство. У 1212 році папа призначив імператором його супротивника Фрідріха, короля Неаполітанського, але не коронував його. Коли Фрідріх з'явився в Рим прийняти корону, папа відмовився його коронувати, побоюючись його могутності і сподіваючись вигнати його з Італії, як перед тим Оттона. Обурений Фрідріх рушив до Німеччини і переміг Оттона. Але Інокентій III вже на той час помер
[ред.] Посилання
Іннокентій III у церковному лексиконі нім.
