Битва під Оршею
| Битва під Оршею | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Литовсько-московська війна 1512-1522 | |||||||
.jpg) Битва під Оршею |
|||||||
|
|||||||
| Сторони | |||||||
.svg){kind=small} ВКЛ |
 Московське князівство |
||||||
| Командувачі | |||||||
 Костянтин Острозький |
Іван Чєляднін | ||||||
| Військові сили | |||||||
| 12000 (до 4000 литвинів, до 9000 поляків), гармати[1] | 12000[2] | ||||||
| Втрати | |||||||
| 1000-2000 вбитими та пораненими | 5000-10000 вбитими та пораненими | ||||||
Би́тва під О́ршею відбулася 8 вересня 1514 року між 30-тисячним військом під командуванням князя Костянтина Івановича Острозького, на той час Гетьмана Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського, нащадка Рюриковичів, та 80-тисячним московським військом на чолі з воєводою Іваном Челядниним.
На той час Московське князівство вело війну проти Литовсько-Руської держави. Перша сутичка з передовими московськими полками відбулась 27 серпня за Березіною, де московські війська були змушені відступити.
Основна битва відбулася під Оршею, де війська Москви зазнали поразки. Після поразки вони відступили до Смоленська.
Київський літопис[3]:
Рок АФ̃ДІ [1514]: Смолєнско московскии 11 взял; того ж рок[у] нш̃и побили Москву на Ωрши.
Волинський літопис[4] так згадує про видатного князя Острозького:
„а гетьману його, видатному князю
Костянтину Івановичу Острозькому
дай Боже багато здоров'я і щастя на майбутнє щоб як нині;
побив рать московською щоб так побивав рать татарську проливаючи їх кров бусурманську”
Зміст |
[ред.] Хронологія битви
На початку XVI століття Московська держава висунула претензії на українські та білоруські землі, які тоді входили до складу Великого князівства Литовського. Влітку 1514 року під час чергової московсько-литовської війни московська армія після місячної облоги захопила Смоленськ і наприкінці серпня вийшла на лівий берег Дніпра неподалік Орші. Московським військом, що налічувало майже 80 тисяч вояків, командували князі Михаїл Голіца-Булгаков та Іван Челяднін.
У ніч на 8 вересня тридцятип’ятитисячне військо Великого князівства Литовського навело через Дніпро навпроти Орші наплавні мости на діжках і переправилося на лівий берег. Литовська армія складалася зі власне литовських, білоруських, українських, сербських, татарських, польських, угорських та німецьких загонів. Цим об’єднаним військом командував п’ятдесятичотирилітній волинський князь Костянтин Острозький.
Рано-вранці Челяднін атакував Острозького, намагаючись відрізати його від мостів, однак союзники відбили напад. Острозький очолював усі контратаки української кінноти і бився, як простий вояк. Використовуючи суперечності між Голіцею та Челядніним, він нападав на них порізно, а ті, за словами літописця, із заздрості видавали один одного.
Опівдні українські та литовські вершники вдаваним відступом завели московську кінноту під залп своїх гармат, а потім її із засідки у прибережному лісі атакував резервний загін. Під натиском війська Острозького важка московська кіннота відступила на багнистий берег річки Кропивни між Оршею та Дубровною і там майже вся була знищена.
Київський літопис[3]:
Того ж року бій був Костянтина Івановича Острозького з Москвою під Оршею, за Дніпром на Кропивні річці. І побив князь Москву.
Атака польських гусарів довершила розгром московської армії, хоча погоня за її окремими частинами, що тікали до Смоленська, тривала до ночі. Втрати московського війська сягали тридцяти тисяч вояків, а Челяднін, восьмеро воєвод, 37 значних бояр та півтори тисячі дворян потрапили у полон.
Перемога під Оршею зробила Костянтина Острозького відомим усій Європі, про неї розповідалося у чотирьох брошурах, виданих латиною та німецькою мовою. Острозького з тріумфом зустрічали у Варшаві та Вільнюсі, і на честь перемоги під Оршею він побудував у Вільні Свято-Троїцьку та Свято-Миколаївську церкви.
[ред.] Виноски
- ↑ Лобин А. Н. К вопросу о численности и составе польско-литовской армии в битве под Оршей в 1514 г. // Праблемы інтэграцыі і iнкарпарацыі ў развіцці Цэнтральнай і Усходняй Еўропы ў перыяд ранняга Новага часу. Мінск, 2010. С. 18-42
- ↑ Лобин А. Н. К вопросу о численности вооружённых сил Российского государства в XVI в.//Studia Slavica et Balcanica Petropolitana 2009 № 1-2. С.66
- ↑ а б "Київський літопис"
- ↑ Літопис — Хронологія битви
[ред.] Джерела
- S.Herbst, M.Walicki, Obraz bitwy pod Orszą (w:) Rozprawy komisji Historii Kultury i Sztuki, t. 1:1949. (пол.)
[ред.] Посилання
- Юрій Мицик. Битва під Оршею 1514 року
- Ігор МЕЛЬНИК. Битва під Оршею
- Картина "Битва під Оршею" (1514 рік). Обговорення на Воєнно-історичному форумі
- З.Жигульский-мл. "БИТВА ПОД ОРШЕЙ" – СТРУКТУРА КАРТИНЫ // Rocznik Historii Sztuki. t. XII. Wroclaw-Warszawa-Krakow-Gdansk, 1981. S. 85-132.рос.
- Віталій Пономарьов. Битва під Оршею
- В річницю славної битви під Оршею… Підготував Ярема Галайда
- БИТВА ПІД ОРШЕЮ: московська ганьба та волинська слава
- 16 жніўня будзе ўсталяваны памятны знак у гонар герояў Аршанскай бітвы (біл.)
- Генадзь Сагановіч «Айчыну сваю баронячы (Канстанцін Астрожскі, 1460-1530) (біл.)
- Генадзь Сагановіч «Аршанская бітва 1514 г. — канфлікт гістарыяграфій і ідэнтычнасцяў» (біл.)
- Анатоль Грыцкевіч «Аршанская бітва 1514 года і яе ўдзельнікі» (біл.)
- Bitwa pod Orszą (пол.)
- Черкас Борис Звитяга розуму. 495 років тому вся Європа аплодувала перемозі князя Острозького над московським військом у битві під Оршею. // «Український Тиждень» № 38 (99) за 18—24 вересня 2009 року, стор. 46—49
.svg){kind=small}
|
||||||||||||||||||||
