Битва під Оршею

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Битва під Оршею
Литовсько-московська війна 1512-1522
Krell Battle of Orsha 01.jpg
Битва під Оршею
Дата: 8 вересня 1514 року
Місце: околиці Орші
Результат: перемога військ ВКЛ
Сторони
Herb Lytwa (Alex K).svg ВКЛ Coat of arms of Russia in 1625.PNG Московське князівство
Командувачі
Хоругва Костянтина Острозького.png Костянтин Острозький Іван Чєляднін
Військові сили
12 000 (Литовці, литвини, русини, поляки), гармати[1] 12 000[2]
Втрати
1000-2000 вбитими та пораненими 5000-10000 вбитими та пораненими

Би́тва під О́ршею відбулася 8 вересня 1514 року між 15-тисячним військом під командуванням князя Костянтина Івановича Острозького, на той час Гетьмана Великого князівства Литовського, Руського, Жемайтійського і Королівства Польського, та 80-тисячним московським військом на чолі з воєводою Іваном Челядніним.

Передумови[ред.ред. код]

На той час Московське князівство вело війну проти Литовсько-Польского союзу. Перша сутичка з передовими московськими полками відбулась 27 серпня за річкою Березиною, де московські війська були змушені відступити.

Основна битва відбулася під Оршею, де війська Московії зазнали поразки. Після поразки вони відступили до Смоленська.

Київський літопис[3]:

Рок АФ̃ДІ [1514]: Смолєнско московскии 11 взял; того ж рок[у] нш̃и побили Москву на Ωрши.

Волинський літопис[4] так згадує про видатного князя Острозького:

«а гетьману його, видатному князю
Костянтину Івановичу Острозькому
дай Боже багато здоров'я і щастя на майбутнє щоб як нині;
побив рать московською щоб так побивав рать татарську проливаючи їх кров бусурманську»

Хронологія битви[ред.ред. код]

На початку XVI століття Московська держава висунула претензії на українські та білоруські землі, які тоді входили до складу Великого князівства Литовського. Влітку 1514 року під час чергової московсько-литовської війни московська армія після місячної облоги захопила Смоленськ і наприкінці серпня вийшла на лівий берег Дніпра неподалік Орші. Московським військом командували князі Михаїл Голіца-Булґаков та Іван Челяднін. Король Сигізмунд писав, що «московитів» було 80 тисяч[5], але сучасні дослідники вважають, що ці дані перебільшені. Так, польський історик Т. Бохун пише, що «легковажністю було б прийняти дані пропаганди Сигізмунда, котра оцінює армію Челядніна у 80 тис. людей»[6]. За підрахунками російського історика О. Лобіна, чисельність московської армії під Оршею була близько 12 тис., тобто приблизно рівною з силами супротивника[7].

У ніч на 8 вересня п'ятнадцятитисячне військо Великого князівства Литовського навело через Дніпро навпроти Орші наплавні мости на діжках і переправилося на лівий берег. Литовська армія складалася із власне литовських, білоруських, українських, сербських, татарських, польських, угорських та німецьких загонів. Цим об'єднаним військом командував п'ятдесятичотирилітній волинський князь Костянтин Острозький.

Рано-вранці Челяднін атакував Острозького, намагаючись відрізати його від мостів, однак союзники відбили напад. К. І. Острозький очолював усі контратаки русько-литовської кінноти і бився, як простий вояк. Використовуючи суперечності між Голіцею та Челядніним, він нападав на них порізно, а ті, за словами літописця, із заздрості видавали один одного.

Опівдні руські та литовські вершники вдаваним відступом завели московську кінноту під залп своїх гармат, а потім її із засідки у прибережному лісі атакував резервний загін. Під натиском війська Острозького важка московська кіннота відступила на багнистий берег річки Кропивни між Оршею та Дубровною і там майже вся була знищена.

Київський літопис[3]:

Того ж року бій був Костянтина Івановича Острозького з Москвою під Оршею, за Дніпром на Кропивні річці. І побив князь Москву.

Атака польських гусарів довершила розгром московської армії, хоча погоня за її окремими частинами, що тікали до Смоленська, тривала до ночі. Втрати московського війська сягали тридцяти тисяч вояків, а Челяднін, восьмеро воєвод, 37 значних бояр та півтори тисячі дворян потрапили у полон.

Перемога під Оршею зробила К. І. Острозького відомим усій Європі, про неї розповідалося у чотирьох брошурах, виданих латиною та німецькою мовою. Острозького з тріумфом зустрічали у Варшаві та Вільнюсі, і на честь перемоги під Оршею він побудував у Вільні Свято-Троїцьку та Свято-Миколаївську церкви.

Виноски[ред.ред. код]

  1. Лобин А. Н. К вопросу о численности и составе польско-литовской армии в битве под Оршей в 1514 г. // Праблемы інтэграцыі і інкарпарацыі ў развіцці Цэнтральнай і Усходняй Еўропы ў перыяд ранняга Новага часу. Мінск, 2010. С. 18-42
  2. Лобин А. Н. К вопросу о численности вооружённых сил Российского государства в XVI в.//Studia Slavica et Balcanica Petropolitana 2009 № 1-2. С.66
  3. а б «Київський літопис»
  4. Літопис — Хронологія битви
  5. Лобин А. Н. К вопросу о численности вооружённых сил Российского государства в XVI в.//Studia Slavica et Balcanica Petropolitana 2009 № 1—2. С. 61
  6. Bohun T. Bitwa pod Orsza 08.09.1514 // Rzeczpospolita. 2006. ¹ 4/20. S. 13.
  7. Лобин А. Н. К вопросу о численности вооружённых сил Российского государства в XVI в.//Studia Slavica et Balcanica Petropolitana 2009 № 1—2. С. 61

Джерела[ред.ред. код]

  • S. Herbst, M. Walicki. Obraz bitwy pod Orszą / Rozprawy komisji Historii Kultury i Sztuki.— 1949.— t. 1. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]


Історія Це незавершена стаття з історії Білорусі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Історія України Це незавершена стаття з української історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.