Деонтологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Деонтоло́гія (від грец. δέον — належне) — вчення про проблеми моралі і моральності, розділ етики. Термін введений Бентамом для позначення теорії моральності як науки про мораль.[1]

Згодом наука звузилася до характеристики проблем людського обов'язку, розглядаючи обов'язок як внутрішнє переживання примусу (моральна вимога), задається етичними цінностями. У ще більш вузькому сенсі деонтологія була позначена, як наука, що вивчає конкретно медичну етику, правила і норми взаємодії лікаря з колегами і пацієнтом.[2]

Головні питання медичної деонтології — це евтаназія, а також неминуча смерть пацієнта. Мета деонтології — збереження моральності й боротьба зі стресовими чинниками в медицині в цілому.

Медична деонтологія включає в себе:

  1. Питання дотримання лікарської таємниці
  2. Заходи відповідальності за життя і здоров'я хворих
  3. Проблеми взаємин у медичному співтоваристві
  4. Проблеми взаємин з хворими та їхніми родичами
  5. Правила щодо інтимних зв'язків між лікарем і пацієнтом, розроблені Комітетом з етичних і правових питань при Американської медичної асоціації:
Інтимні контакти між лікарем і пацієнтом, що виникають під час лікування, аморальні;
Інтимний зв'язок з колишнім пацієнтом може у визначених ситуаціях визнаватися неетичною;
Питання про інтимні стосунки між лікарем і пацієнтом слід включити в програму навчання всіх медичних працівників;
Лікарі повинні неодмінно доповідати про порушення лікарської етики своїми колегами.

Також існує юридична деонтологія, що представляє собою науку, що вивчає питання моралі і етики в області юриспруденції (вважається, що норми права збігаються з нормами моралі не на всі 100%, а тільки приблизно на 80%).

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]