Аверроїзм

Аверрої́зм — філософське вчення середньовічного арабського мислителя Аверроеса та його послідовників. Аверроес продовжував матеріалістичну тенденцію філософії Арістотеля, утверджував вічність і нествореність матерії і руху, заперечував безсмертя душі та потойбічне життя. Прихильники аверроїзму переслідувалися мусульманським і католицьким духівництвом.

Авероїзм набув розповсюдження у Західній Європі завдяки зробленим в арабській Іспанії перекладам на латину коментарів до Аристотеля зроблених Ібн Рушдом та деякиїх інших арабських вчених, а також праць самого Ібн Рушда. Західноєвропейський аверроїзм склався в Парижі в XIII столітті, а в XIV-XVI століттях в університетах Падуї та Болоньї. Основним центром аверроїзму були артистичні факультети Паризького університету (Сігер Брабантський та інші). В Україні ідеї Аверроеса викладались в Києво-Могилянській академії, особливо на курсі натурфілософії.