Тунель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тунель

Тунель (англ. tunnel, фр. tonnelle від tonneau — бочка; вар.: тонель) — горизонтальна або похила підземна споруда, яка має два виходи на поверхню. Споруджується з транспортними, комунікаційними та іншими цілями.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Тунель може бути пішохідним, для руху автомобілів чи потягів, трамваїв, переміщення води (каналізаційні колектори), прокладки мереж міського господарства і т.п. Існують також так звані екологічні тунелі. Вони прокладаються під автомобільними дорогами або залізницями і служать для забезпечення вільної міграції тварин.

Основна частина метро також прокладена у вигляді тунелів. Щоб уникнути перетинів лінії метро прокладають на різних глибинах.

Тунелі будують для подолання природних перешкод (тунелі під горами), для скорочення шляху (тунель через гору замість дороги навколо), для скорочення часу руху (тунель замість поромної переправи). Тунелі під водними перешкодами часто будують замість мостів там, де мости могли б заважити руху суден. Також тунелі будують для уникнення перетину різних транспортних потоків на одному рівні (підземні переходи, тунелі замість залізничних переїздів, тунелі як частина автомобільних розв'язок тощо ).

Історія[ред.ред. код]

Тунелі почали будувати, ще в стародавні часи. У Вавілоні, Єгипті, Греції і Римі підземні роботи проводилися задовго до н.е. Спочатку при видобутку корисних копалин, споруді гробниць і храмів, а потім для водопостачання і транспорту. Дорожні, водопровідні і дренажні тунелі споруджувалися переважно склепінчастого контура, в стійких скельних породах, без закріплення останніх. Прохідницькі роботи велися примітивними знаряддями. Після падіння Римської імперії в будівництві тунелів наступив період відносного застою.

Тунелі споруджувалися переважно у військових цілях. В кінці середньовіччя у зв'язку з розширенням міжнародних торгових зв'язків почалося будівництво судноплавних тунелів, що сполучали водні шляхи сполучення. Передумовою до цього з'явилося застосування чорного пороху для підривання скельних порід.

Перший залізничний тунель (довжина 1,19 км) був побудований у Великобританії на лінії Ліверпуль-Манчестер в 1826-1830 роках. Винахід піроксиліну і динаміту, а також успішне застосування в гірській справі бурильних машин забезпечили можливість споруди великих альпійських тунелів між Францією, Італією і Швейцарією. До початку Першої світової війни було побудовано 26 тунелів. завдовжки більше 5 км кожен, зокрема Симплонській тунель завдовжки близько 20 км, що з'єднав Італію з Швейцарією.

Серед споруджених в 1920-х - початку 1930-х рр. виділяються Великий Апеннінський двоколійний залізничний тунель на лінії Флоренція-Болонья (Італія) довжиною 18,5 км, а також Ровський судноплавний тунель на водній магістралі Марсель-Рона (Франція) довжиною понад 7 км.

Разом з гірськими тунелями розвивалося будівництво і підводних, що стало можливим завдяки застосуванню прохідницьких щитів (у поєднанні із стисненим повітрям) і збірної оправи. Щитовим методом споруджено низку великих підводних тунелів, наприклад під р. Гудзон (США) довжина 2,5 км, під Симоносекською протокою (Японія) довжина понад 6 км (1936-1941). Будівництво підводних тунелів одержало подальший розвиток у зв'язку із застосуванням опускних секцій довжиною до 150 м.

У Росії перший залізничний двоколійний Ковенський тунель (довжиною 1,28 км) був побудований в 1862 році. В кінці 19 ст. споруджено багато тунелів на залізницях Уралу, Криму і Кавказу. Найбільш крупний серед них - Сурамській тунель завдовжки близько 4 км (1886-1890). На початку 20 ст. був побудований ряд тунелів в Сибіру і на Далекому Сході. Значний розвиток тунелебудування одержав в СРСР у зв'язку з інтенсивним залізничним будівництвом, створенням мережі ГЕС, спорудою метрополітенів і об'єктів міського підземного господарства.

Найдовші тунелі[ред.ред. код]

  • Готардський базовий тунель (Gotthard) - залізничний тунель в Швейцарії, зараз знаходиться в стадії будівництва завершення якого заплановано на 2015 р. Довжина повинна скласти 57 км (всього більше 157 км, включаючи службові і пішохідні ходи), що зробить його найдовшим залізничним тунелем у світі.
  • На сьогодні найдовшим є японський тунель «Сейкан», який з'єднує японські острови Хонсю і Хоккайдо (довжина 53,9 км). Тунель було відкрито для руху 13 березня 1988 року.
  • Євротунель, прокладений під Ла-Маншем між Фолкстоуном (графство Кент, Великобританія) і Кале (Франція), довжина - 49,94 км. Попри те, що цей тунель поступається за загальною довжиною тунелю Сейкан, його підводна ділянка (близько 39 км) на 14,7 км довша підвідної ділянки залізничного тунелю Сейкан. Тунель під Ла-Маншем офіційно відкритий у 1994 р.
  • Найдовшим сухопутним тунелем у світі є залізничного тунель Хаккода в Японії, його довжина становить 26,5 км. Він став частиною шляху між Токіо і північним японським містом Аоморі.

Література[ред.ред. код]