Звенигородський район (1923—2020)

Звенигородський район
	адміністративно-територіальна одиниця
Герб	Прапор
	Район на карті Черкаська область
Основні дані
Країна:	Україна
Область:	Черкаська область
Код КОАТУУ:	7121200000
Утворений:	12 квітня 1923 року
Населення:	▼ 42 881 (на 1.01.2019)
Площа:	1010 км²
Густота:	46.1 осіб/км²
Тел. код:	+380-4740
Поштові індекси:	20200—20263
Населені пункти та ради
Районний центр:	Звенигородка
Міські ради:	1
Сільські ради:	27
Міста:	1
Села:	35
Селища:	4
Районна влада
Вебсторінка:	Звенигородська РДА; Звенигородська райрада
Адреса:	20200, Черкаська обл., Звенигородський р-н, м. Звенигородка, просп. Шевченка, 68, 2-24-76
Мапа
	Звенигородський район у Вікісховищі

Ця стаття про колишній район. Про сучасний район, утворений 2020 року див. Звенигородський район.

Звени́городський райо́н — колишня адміністративно-територіальна одиниця Черкаської області, Україна. Площа — 1010 км² (4,8 % від площі області). Районний центр — місто Звенигородка.

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Територія Звенигородського району знаходиться на Правобережжі, в центрі Черкащини у лісостеповій фізико-географічній зоні, в межах Придніпровської височини.

Рельєф — пологохвилястий, розмежований ярами та балками, долинами річок. Основні річки — Гнилий Тікич, Шполка, Вільшанка.

Надра району мають широкий спектр корисних копалин, серед яких основне місце займають паливні та будівельні матеріали. У районі є запаси бурого вугілля, бентонітових глин, каоліну (промислова розробка), будівельних пісків, будівельного каменю (промислова розробка) та джерела радонових вод (санаторій «Радон»).

Площа району — 1010 км². Площа сільськогосподарських угідь — 63922 тисяч га.

Населення — 46,8 тисяч осіб, у тому числі: міського — 18,2 тисяч осіб, сільського — 28,6 тисячі осіб.

Населених пунктів — 40, у тому числі 1 місто і 39 сільських поселень, які підпорядковуються 1 міській і 27 сільським радам.

Історія[ред. | ред. код]

Історія Звенигородщини сягає сивої давнини. Археологічні знахідки на території району свідчать про поселення людей тут ще за часів кам'яної доби. В результаті розкопок 1996 року Великого Рижанівського Кургану було знайдено унікальне за останні 160 років поховання скіфської доби, вік якого майже дві з половиною тисячі років. На території району є також сліди трипільської (села Вільховець, Багачівка, Козацьке, Стара Буда, Стецівка, Чичиркозівка) і черняхівської (села Ризине, Водяники, Моринці) археологічних культур.

У минулому Звенигородка була значним укріпленим містом із обнесеним частоколом замком. Під час спустошливої навали монголо-татар місто було зруйноване. Перша літописна згадка про місто Звенигород датується 1394 роком. У середині XVI століття Звенигородщина підпала під владу Речі Посполитої. На її землях прокотилося повстання відоме під назвою Коліївщина.

1793 року Звенигородщина в складі Правобережжя відійшла до складу Російської імперії.

На Звенигородщині, в селі Гусакове, 23 квітня 1917 року був започаткований Всеукраїнський рух — Вільне козацтво, одним з отаманів якого був Юрко Тютюнник. В історії України відоме і Звенигородсько-Таращанське повстання.

12 квітня 1923 року постановою 2-ї сесії ВУЦВК 7-го скликання утворили нову адмінодиницю — Звенигородський район — в складі УСРР.

28 січня 1944 року в ході Корсунь-Шевченківської битви у Звенигородці відбулося з'єднання військ 1-го і 2-го Українських фронтів, — взято в оточення німецько-фашистські війська.

У листопаді 1959 р. приєднано частину ліквідованого Вільшанського району.

05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано сільради: Бродецьку, Пальчиківську, Петраківську та Ямнільську Тальнівського району, Вербовецьку, Гончариську та Кайтанівську Шполянського району і Чижівську Лисянського району до складу Звенигородського району.^[1]

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

У районі діють: Звенигородська центральна районна лікарня, комунальний заклад "Звенигородський Центр первинної медико-санітарної допомоги"( лікарські амбулаторії загальної практики та сімейної медицини і ФАПи), станція швидкої медичної допомоги КУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ЧОР.

Діє мережа комунальних та приватних фармацевтичних аптек.

Освіта[ред. | ред. код]

Збережено мережу навчальних закладів. Нині діють 36 загальноосвітніх навчально-виховних закладів. При Стецівській загальноосвітній школі діє Мала академія народних мистецтв.

У Звенигородці працює філія Східноєвропейського університету економіки та менеджменту (СУЕМ), у Шевченковому — сільськогосподарський коледж та філія Черкаського інженерно-технологічного університету (ЧІТУ), спеціалізована школа-інтернат з поглибленим вивченням предметів гуманітарно-естетичного профілю, є 2 професійно-технічних училища в Звенигородці, Козацькому).

Найбільші населені пункти[ред. | ред. код]


№	Населений пункт	Населення, осіб (2007)
1	Звенигородка	19 841
2	Вільховець	3 048
3	Юрківка	3 023
4	Шевченкове	2 802
5	Моринці	2 103
6	Стецівка	1 953
7	Козацьке	1 853
8	Княжа	1 522
9	Стебне	1 485
10	Озірна	1 209
11	Тарасівка	1 126
12	Ризине	1 093
13	Чижівка	1 029

Культура[ред. | ред. код]

В районі функціонують районний Будинок культури, 36 клубних та 36 бібліотечних закладів, школа мистецтв, художня і дитячо-юнацька спортивна школи. 13 колективів носять почесне звання «народний аматорський», ряд колективів — переможці обласних і учасники міжнародних конкурсів, це:

вокальний ансамбль «Заспів» районного Будинку культури;
аматорська хорова капела;
народний ансамбль танцю «Звенигора»;
вокальне тріо Водяницького будинку культури — переможець Всеукраїнського конкурсу «Встань, козацька славо!».

Високу оцінку глядачів отримали народний аматорський фольклорно-аутентичний колектив Вільховецького сільського Будинку культури та народний фольклорний ансамбль «Журавка», агітаційно-художній театр малих форм Моринського сільського будинку культури.

У районі щорічно проводиться конкурс юних поетів «Тарасовими шляхами».

Вихованці художньої школи стали переможцями обласної виставки, присвяченої 191-й річниці від дня народження Тараса Шевченка.

Традиційно на Звенигородщині проводиться обласне літературно-мистецьке свято «Вінок Кобзареві» у рамках Міжнародного літературно-мистецького свята «В сім'ї вольній, новій…»

На малій батьківщині Кобзаря розпочато виконання Державної туристично-культурологічної програми «Золота підкова Черкащини».

У районі започатковано розвиток сільського зеленого туризму. Так, у селі Моринці, де народився Тарас Шевченко, вже приймає туристів власниця приватної садиби «Кобзарева колиска» В. С. Чепурна.

Політика[ред. | ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Звенигородського району було створено 50 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 67,97 % (проголосували 26 187 із 38 530 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 51,54 % (13 497 виборців); Юлія Тимошенко — 16,50 % (4 321 виборців), Олег Ляшко — 13,04 % (3 416 виборців), Анатолій Гриценко — 10,85 % (2 840 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,78 %.^[2]

Екскурсійні об'єкти[ред. | ред. код]

Визначні пам'ятки[ред. | ред. код]

Козачанський парк є пам'яткою садово-паркового мистецтва державного значення. Його площа 51 га, закладений був наприкінці XVIII століття. Парк витягнутий. У його північній частині є каскад ставків, до яких веде довга, пряма алея.

Садиба В. В. Голіциної XVIII-XIX століть у селі Козацькому є пам'яткою архітектури загальнодержавного значення разом із дворовим будинком XIX століття і будинком управляючого. Пам'ятками архітектури місцевого значення на Звенигородщині є:

церква Іоана Богослова 1886 року у селі Стебному;
Георгієвська церква 1911 року у селі Мизинівка;
будівля музею Тараса Шевченка 1937 року у Шевченковому.

Музеї[ред. | ред. код]

Звенигородський краєзнавчий музей — м. Звенигородка, вул. В. Чорновола, 41;
Батьківська хата В. Чорновола — с. Вільховець;
Національний заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка" — с. Шевченкове;
Літературно-меморіальний музей Т. Шевченка — с. Шевченкове, вул. Петровського, 33
Музей-садиба Агатангела Юхимовича Кримського

Природно-заповідний фонд[ред. | ред. код]

Відомі люди[ред. | ред. код]

У гусарському полку, розташованому в Звенигородці, служив російський поет-партизан, герой Франко-російської війни 1812 Денис Давидов.

У Звенигородці часто бував російський байкар Іван Крилов, який в 1797 — 1801 роках проживав у селі Козацьке в маєтку князя Голіцина.

На Звенигородщині народились:

український поет, письменник, художник Тарас Григорович Шевченко;
український зоолог і палеонтолог, академік Іван Підоплічко (Козацьке);
український агрохімік, ґрунтознавець і фізіолог рослин, академік Петро Власюк (Чемериське);
зоолог-фауніст, професор Іван Криницький (Звенигородка);
бібліограф і бібліотекознавець Лев Биковський (Вільховець);
український скульптор Каленик Терещенко (Попівка);
українська художниця, фольклорист, етнограф Софія Терещенко (Попівка), стараннями якої 14 вересня 1920 року засновано Звенигородську художню школу імені Тараса Шевченка, а в 1922 році — повітовий музей імені Тараса Шевченка;
генерал-хорунжий армії УНР Юрко Тютюнник;
український політик А. С. Гриценко (Багачівка);
український політик Ю. А. Кармазін (Звенигородка).

Український композитор, диригент і хормейстер Олександр Кошиць провів дитячі і юнацькі роки в селі Тарасівка. У Звенигородці жив і працював письменник, учений широкого профілю — філолог, сходознавець, історик, академік, перший Неодмінний Секретар Української Академії Наук (з 14 листопада 1918 року) Кримський Агатангел Юхимович. Із Звенигородщиною пов'язане ім'я відомого політика і громадського діяча, політв'язня радянських часів, Героя України В'ячеслава Чорновола який виріс і закінчив школу в с. Вільховець.

На території району живуть і працюють:

поети прозаїки, члени Національної спілки письменників України: Михайло Іванченко, Олексій Озірний, Людмила Солончук, Сергій Ткаченко, етнограф-народознавець Вадим Мицик, художник і поет Анатолій Савченко;
заслужені працівники культури України: Богінський Анатолій Станіславович, Кріпак Ніна Семенівна, Соломаха Поліна Омелянівна, Шевченко Людмила Михайлівна.

На даний час головою Черкаської обласної державної адміністрації, депутатом обласної ради є Черевко Олександр Володимирович який народився в селі Водяники, Звенигородського району.

Джерела[ред. | ред. код]

Звенигородський район у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Черкащина»
	Теми у Вікіджерелах^?
	Звенигородський район у Вікісховищі^?

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року "Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР". Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 24 березня 2022.
↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 27 березня 2016.

Література[ред. | ред. код]

Білецький Ф. Ф. Вічний подзвін Звенигори: Нариси з історії Звенигород. району. — Звенигородка, 2003. — 186с.
Спадщина: Альманах. — Звенигородка: Б.в., 2002. — 32с.

Історія, археологія, мистецтво Звенигород. району. Видат. земляки[ред. | ред. код]

Білецький Ф. Вічний подзвін Звенигори: [До 80-річчя Звенигород. району] //Шевченків край. — 2002. — 6, 13, 27 груд.; 2003. — 4, 17 січ., 21 берез., 4 квіт.. 28 трав., 4, 11, 25, 27 черв., 4, 18, 22, 25 лип., 1 серп.
Звенигородщина: Краєзн. карта-схема /Склав С. Лячинський. — Звениго-родка, 1994. — 1л., склад. у 8с.
Звенигородщина : [Черкас. обл.] : слов.-довід. [іст. подій] / Володимир Хоменко. — Вид. 2-ге, допов. — Київ : Арт Економі, 2015. — 159, [1] с. : іл., портр. — ISBN 978-966-2576-81-8

Короткі довідки про населенні пункти району[ред. | ред. код]

Юркевич В. Звенигородщина в XV — XVI вв.: [Звенигород. район] //Спадщина: Альм. — Звенигородка, 2002. — С. 10-12.

Чорновіл В. І. Цілющий край Тарасових джерел: Звенигородщина віддав-на і тепер //Спільна справа. — 1997. — № 1. — С. 5-9.

Хронологія основних подій Звенигородщини //Спадщина: Альм. — Звени-городка, 2002. — С. 19-20.

Лебедь І., Дубрава Ю. Дзвенять гори, дзвенять справи на Звенигород-щині: [Сьогодення Звенигород. району] //Нова доба. — 2000. — 14 листоп. — С. 4-5.

Словник земляків: [Звенигород. район] /Уклад. В. Хоменко //Спадщина: Альм. — Звенигородка, 2002. — С. 17-18.

Трохименко В. Найпівденніший форпост Київської Русі й досі перебуває у бойовій готовності. Але тепер Звенигородка захищає не кордони держави, а інтереси своїх жителів: [Місто Звенигородка: історія і сучасність] //Нова доба. — 2001. — 4 груд. — С. 4-5.

Лячинський С. Звенигора: [З історії м. Звенигородка, знахідки кам'яної доби] //Спадщина: Альм. — Звенигородка, 2002. — С. 3-4.

Мицик В. Козацька Звенигородка [XVI — XVII ст.] //Спадщина: Альм. — Звенигородка, 2002. — С. 13.

Бурій В.Етнограф, краєзнавець, журналіст: Вадим Мицик / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). — 2000. — 12 серп. — С. 4.

Блажко П. Ф. Ватутіне: Іст. нарис. — Черкаси: Сіяч, 2001. — 159с.

Іванченко М. Колиска Вільного Козацтва: [Село Гусакове. 1917—1921 рр.] //Шевченків край. — 1997. — 9, 12 квіт.

Орел Л. Найвідоміше село в Україні [Моринці] //Іст. календар'98. — К., 1997. — С. 285.

Моринці: життєствердні контрасти //Спільна справа. — 1997. — № 1. — С. 11.

Лихач Л. Від Бориса Писанки: «Про село Попівку»: [Іст., етногр. записи жителя с. Попівки] //Родовід. — К., 1991. — Вип. 1. — С. 18-24.

Славин П. З днем народження, Ризине!: [600-річчя с. Ризине Звенигород. району] //Черкас. край. — 1992. — 22 серп.

Бородій В. Стецівка: [З історії села] //Шевченків край.-1990.-17 берез.,10 квіт., 26 черв.

Невмитий І. Тарасівка: [Історія села] //Шевченків край.-1999.-19 трав., 9, 30 черв., 7 лип.

Село Шевченкове — окраса України //Спільна справа. — 1997. — № 1. — С. 9-10.

Носаєв В. Біль і гнів Шевченкового //Земля черкаська. — 2002. — 25 жовт. — С. 1, 3.

Мірошниченко К. Юрківка //Шевченків край. — 1995. — 11, 14 ,21 жовт., 1, 11, 23 листоп., 2, 9, 13 груд.

Посилання[ред. | ред. код]

Хто є хто в Україні
Звенигородська районна рада ^{[недоступне посилання]}
Облікова картка району на сайті Верховної Ради [Архівовано 1 липня 2017 у Wayback Machine.]

Лисянський район	Лисянський район	Корсунь-Шевченківський район
Маньківський район		Городищенський район
Тальнівський район	Ватутіне, Катеринопільський район	Шполянський район

[1] Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року "Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР". Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 24 березня 2022.

[2] ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 27 березня 2016.

[1]

[2]