Калинівка (Рівненський район)
| село Калинівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Рівненська область |
| Район | Рівненський район |
| Громада | Корецька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA56060310150055666 |
| Облікова картка | Калинівка |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1577 |
| Населення | 373 |
| Площа | 0,913 км² |
| Густота населення | 408,54 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 34742 |
| Телефонний код | +380 3651 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°36′02″ пн. ш. 27°06′56″ сх. д. / 50.60056° пн. ш. 27.11556° сх. д.Координати: 50°36′02″ пн. ш. 27°06′56″ сх. д. / 50.60056° пн. ш. 27.11556° сх. д. |
| Водойми | р. Корчик |
| Відстань до обласного центру |
63 км |
| Відстань до районного центру |
7 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | Рівненська область, Корецький район, село Головниця |
| Карта | |
  Калинівка | |
 Калинівка | |
| Мапа | |
| |
Кали́нівка (МФА: [kɐˈɫɪɲiu̯kɐ] (
прослухати)) — село у складі Корецької міської громади Рівненського району Рівненської області; населення — 373 особи; перша згадка — 1577 рік; первісна назва — Бабин (до 1963 року). У селі діють загальноосвітня школа І ступеня, клуб, фельдшерсько-акушерський пункт, Свято-Серафимівська церква. У 1967 році був встановлений пам'ятний знак землякам, які загинули у Німецько-радянській війні і жертвам періоду Німецько-радянської війни.
Географія[ред. | ред. код]
Селом протікає річка Корчик.
Історія[ред. | ред. код]
В 1495 році неподалік Бабина, поблизу Корця відбулася битва з татарськими загонами, де князь Семен Гольшанський переміг орду сина Кримського хана Менглі І Гірея (майбутній хан Мехмед І Гірей).
Вперше згадується під 1577 роком де князь Корецький (Яким Богушевич) платив за 27 дим, 5 гор.[1] З кінця XVI та в XVII столітті село Бабин у посесії руських (українських) бояр, шляхтичів Бабинських, власного гербу. Їх родовим гніздом було інше село з такою ж назвою — Бабин. В 1603 році його отримав у спадок від свого батька Іван Андрійович Бабинський, маршалок мозирський. Згідно подимного перепису 1629 року згадується як посесор Бабина з присілками Великі та Малі Піддубці, де мав близько 30 димів і також 40 димів у селі Тожир.[2] Також мав двір і землю в Корці. По смерті Івана Андрійовича Бабинського левовою часткою тут володіла на правах оренди його донька Катерина Іванівна Бабинська та її чоловік Юрій Гораїн. Також свою частку тут їй заповів брат Юрій у заповіті від 1650 року. На 1650 рік згідно подимного перепису, в Бабині було 49 димів, Великих Піддубцях — 28, Малих Піддубцях — 5, Тожирі — 40 «яко и давно». Під час Національно-визвольної війни, 1 квітня 1651 року частина Бабина була спустошена надвірною хоругвою Владислава Немирича. В 1651 році Бабин знову був спустошений загоном волоської хоругви того ж Владислава Немирича. 27 червня 1652 року Бабин спустошили загони краківського воєводи Домініка Заславського на чолі з паном Завальським (Міхалом), позабиравши залишки худоби, тощо. На додаток, до серпня цього ж року тут вирувала чума, що виморила також місто Корець з іншими околичними селами.[3] Бабин з Піддубцями перейшли у власність Андрія Линевського де в 1651 році мав 12 димів. Ще згодом до Станіслава Лещинського. У XVIII ст. у власності Чарторийських.
З1793 року в складі Заславського намісництва, дещо пізніше Волинської губернії Російської імперії. У кінці ХІХ століття Бабин належав до ключа Пищів графа Потоцького як спадо від князів Чарторийських.
У 1906 році село Бабин Корецької волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 32 верст, від волості 2. Дворів 75, мешканців 564[4]. В 1911 р. власність Малинських і має 81 домів і 250 жителів
В 1917—1920 роках в складі Української Народної Республіки.
З 1921 по 1939 рік у складі Польської республіки. Присілки Піддубці та Татарщина (суч. Веселинівка) в складі СРСР.
В 1963 році радянською владою змінено назву села Бабин на — Калинівка.
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,39% |
| російська | 0,54% |
| румунська | 1,07% |
Джерела[ред. | ред. код]
Баранович Олексій Іванович. Залюднення України перед Хмельниччиною: Волинське воєводство. Київ. 1930. Ч. 1 : Залюднення Волинського воєводства в першій половині XVII ст. / ВУАН. — 1930. ст. 42-43.
Національно-визвольна війна в Україні. 1648—1657. Збірник за документами актових книг / Керівник проекту Музичук О. В.; Упор.: Сухих Л. А., Страшко В. В. Державний комітет архівів України. Центральний державний історичний архів України, м. Київ. — К., 2008. — 1011 с. Ст. 278—283
Цинкаловський О. «Стара Волинь і Волинське Полісся» Вінніпег, 1984р. Т.1. 601 с. Ст. 63.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Цинкаловський О. «Стара Волинь і Волинське Полісся» Вінніпег, 1984р. Т.1. 601 с. с. 63.
- ↑ Баранович Олексій Іванович. Залюднення України перед Хмельниччиною: Волинське воєводство. Київ. 1930. Ч. 1 : Залюднення Волинського воєводства в першій половині XVII ст. / ВУАН. – 1930. с. 42—43.
- ↑ Національно-визвольна війна в Україні. 1648-1657. Збірник за документами актових книг / Керівник проекту Музичук О. В.; Упор.: Сухих Л. А., Страшко В. В. Державний комітет архівів України. Центральний державний історичний архів України, м. Київ. – К., 2008. – 1011 с. с. 278—283.
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 14 лютого 2020.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| ||||||||
| ||||||||
