Кам'янець

	місто Кам'янець; біл. Ка́менец
Транслітерація назви	Kamianiec
	Герб Кам'янця
Основні дані
	52°24′10″ пн. ш. 23°48′30″ сх. д. / 52.40278° пн. ш. 23.80833° сх. д.Координати: 52°24′10″ пн. ш. 23°48′30″ сх. д. / 52.40278° пн. ш. 23.80833° сх. д.
Країна	Білорусь
Область	Берестейська область
Район	Кам'янецький район
Засновано	1276
Статус	з 1983 року
Населення	8447 (2009)
Площа	10 км²
Часовий пояс	час у Білорусі
Поштовий індекс	225050
Телефонний код	+375-1631
Висота	141 м
Водний об'єкт	річка Лісна — права притока Західного Бугу
Етнікон	кам'янчанин,; кам'янчанка,; кам'янчани
Транспорт, відстані
Найближча залізнична станція	Жабинка (28 км)
До Мінська
- фізична	301 км
	Кам'янець
	Кам'янець Кам'янець (Берестейська область)
	Кам'янець у Вікісховищі

Ця стаття про місто Білорусі. Про місто України зі схожою назвою див. Кам'янець-Подільський.

Кам'яне́ць (Каменець^[3], до 1940 року — Кам'янець-Литовський, біл. Ка́менец) — місто в Берестейській області Білорусі, на річці Лісна — правій притоці Західного Бугу, районний центр.

Географія[ред. | ред. код]

Найближча залізнична станція — Жабинка (28 км) на лінії Барановичі — Берестя. За 23 км від Кам'янця — в селі Каменюки — музей природи «Біловезька пуща».

Історія[ред. | ред. код]

Місто засновано у 1276 році волинським князем Володимиром-Іваном Васильковичем (сином Василька Романовича — рідного брата короля Данила (Галицького)). Літопис так розповідає про це:

Князь тоді сам поїхав із боярами і слугами, і вподобав місце те над берегом річки Лосни, і розчистив його [од лісу]. А потім поставив він на нім город і нарік його ім’ям Каменець, тому що земля була кам'яна.

По смерті князя (10 грудня 1288) літописець відзначив:

…а за Берестієм поставив город на пустому місці, що називається Лосна, і назвав його ім’ям Каменець, тому що [там] була кам’яна земля. Спорудив він також у нім башту кам’яну, заввишки сімнадцять сажнів, гідну подиву всіх, хто дивиться на неї, і церкву поставив Благовіщення святої Богородиці, і прикрасив її іконами золотими, і начиння служебне викував срібне, і Євагеліє апракос, оковане сріблом, [і] Апостола апракос, і Паремію, і Соборник отця свого тута ж положив, і хреста воздвижального положив.

В 1421 році місто відвідав посол англійського і французького королів лицар Гильбер де Ланоа з дорученням до Великого Литово-Руського князя Вітовта.^[4] Розпорядженням міністра внутрішніх справ 18 квітня 1934 р. межі міста Кам'янець розширені за рахунок приєднання земель ґміни Камєнєц Літевскі^[5].

Кордон УНР в 1918 році проходив біля Кам'янця.

Радянською владою місто було понижене до селища міського типу. Статус міста повторно надано у 1983 році (до того — селище міського типу; в часи Російської імперії — містечко Кам'янець-Литовський Берестейського повіту Гродненської губернії).

Населення[ред. | ред. код]

За переписом населення Білорусі 2009 року чисельність населення міста становила 8447 осіб^[1].

Національність[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною національністю за даними перепису 2009 року^[6]:

Національність	Осіб	Відсоток
білоруси	7567	89,58 %
росіяни	557	6,59 %
українці	151	1,79 %
поляки	125	1,48 %
національність не вказана	9	0,11 %
німці	8	0,09 %
вірмени	6	0,07 %
чуваші	3	0,04 %
дві та більше національності	3	0,04 %
євреї	2	0,02 %
татари	2	0,02 %
азербайджанці	2	0,02 %
молдовани	2	0,02 %
казахи	2	0,02 %
чехи	2	0,02 %
національність не повідомлена	2	0,02 %
литовці	1	0,01 %
грузини	1	0,01 %
узбеки	1	0,01 %
карели	1	0,01 %
Разом	8447	100 %

Промисловість[ред. | ред. код]

Харчова промисловість (харчове підприємство «Заріччя», ВАТ «Кам'янецький сироробний завод»). Є гімназія.

Краєзнавство[ред. | ред. код]

Історію міста вивчає краєзнавець Георгій Степанович Мусевич. Він, зокрема, запропонував встановити історико-культурні зв'язки двох міст — білоруського Кам'янця та українського Кам'янця-Подільського.

Пам'ятки архітектури та видатні місця[ред. | ред. код]

Кам'янецька вежа (1271–1288) — оборонна башта в готичному стилі (в башті облаштовано філію Брестського обласного краєзнавчого музею)
Гімназія (1931)
Історична забудова міста (кін. 19 — поч. 20 століття; фрагменти)
Костел святих апостолів Петра і Павла (1925)
Старе католицьке кладовище (18—20 століття)
Синагога
Церква Св. Симеона (1914)
Пам'ятник засновнику міста

Втрачена спадщина[ред. | ред. код]

Костел святих апостолів Петра і Павла (1723)

Галерея[ред. | ред. код]

Кам'янецька вежа

Краєвиди Кам'янця
Церква Св. Симеона
Вулиці міста
Традиційна міська забудова
Стара хата

Давні графічні малюнки Кам'янця Литовського
Вежа і місто. В. Грязнов, 1-ша пол. 19 століття
Вежа і місто. Невідомий художник, сер. 19 століття
Панорама міста. Наполеон Орда, 2-га пол. 19 століття
Панорама, ліворуч вдалині синагога. Наполеон Орда, 1876

Місто на старих фотографіях
Вежа
Костел Свв. Апп. Петра і Павла
Костел, бічний фасад
Відкриття гімназії

Відомі люди[ред. | ред. код]

Князь Чорторийський Олександр Васильович — отримав місто від Казимира IV Ягелончика
Князь Семен Юрійович Гольшанський — намісник кам'янецький.^[7]

Старости[ред. | ред. код]

Див. також: Категорія:Кам'янець-Литовські старости

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ^а ^б Belarus. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 23 січня 2020. (англ.)
↑ GeoNames — 2005.
d:Track:Q830106
↑ Хміль І. Українське Полісся. Етнографічні нариси. — Чікаго : Видавництво Товариств колишніх вояків УПА в ЗСА і Канаді, 1976. — С. 217.
↑ Емельянов (1873). Путишествие Гилльбера де Ланоа в восточныя земли Европы в 1413-14 и 1421 годах// (рос.). Киев: Киевские университетские издания. с. 36—39.
↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 18 kwietnia 1934 r. o zmianie granic miasta Kamieńca Litewskiego w powiecie brzeskim, województwie poleskiem. [Архівовано 30 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Ethnic composition of Belarus 2009. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 14 січня 2016. Процитовано 23 січня 2020. (англ.)
↑ Stefan M. Kuczyński. Holszański Semen Jurjewic h. Hippocentaurus (zm. 1505) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1961.— Tom IX/4, zeszyt 43.— S. 589. (пол.)

Література[ред. | ред. код]

Літопис Руський. — К., 1989. — С. 430, 437, 438, 447, 449.
Большая Советская Энциклопедия. — 3-е издание.
Каменец // Географический энциклопедический словарь. Географические названия. — 2-е издание. — М., 1989. — С. 210.
Травінський Віктор. Тезки мріють про дружбу // Кам'янець-Подільський вісник. — 2003. — 24 січня. — С. 1.
Kamieniec, K. Litewski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 763. (пол.).— S. 763—764. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кам'янець

Сайт міста Кам'янець Брестської області

[населення_2009-1] а ^б Belarus. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 23 січня 2020. (англ.)

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q65269343_citetype_Q6423319_citetype_Q5227240"_data-entity-id="Q830106">GeoNames<span_class="wef_low_priority_links">_—_2005.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q830106]]</div>-2] GeoNames — 2005.
d:Track:Q830106

[Хміль-3] Хміль І. Українське Полісся. Етнографічні нариси. — Чікаго : Видавництво Товариств колишніх вояків УПА в ЗСА і Канаді, 1976. — С. 217.

[4] Емельянов (1873). Путишествие Гилльбера де Ланоа в восточныя земли Европы в 1413-14 и 1421 годах// (рос.). Киев: Киевские университетские издания. с. 36—39.

[5] Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 18 kwietnia 1934 r. o zmianie granic miasta Kamieńca Litewskiego w powiecie brzeskim, województwie poleskiem. [Архівовано 30 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

[населення_2009_національність-6] Ethnic composition of Belarus 2009. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 14 січня 2016. Процитовано 23 січня 2020. (англ.)

[7] Stefan M. Kuczyński. Holszański Semen Jurjewic h. Hippocentaurus (zm. 1505) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1961.— Tom IX/4, zeszyt 43.— S. 589. (пол.)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

Кам'янець

Зміст

Географія[ред. | ред. код]

Історія[ред. | ред. код]