Малорита

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Малорита
Маларыта
Coat of Arms of Małaryta, Belarus.png
Герб Малорити
Малорита
Малорита на карті Білорусі
Малорита на карті Білорусі
Основні дані
Країна Білорусь Білорусь
Область Берестейська область
Район Малоритський
Засноване 1566
Статус з 1970 року
Населення 11,5 тис.
Площа 7 км²
Поштові індекси 225910
Географічні координати 51°47′50″ пн. ш. 24°04′51″ сх. д. / 51.79722° пн. ш. 24.08083° сх. д. / 51.79722; 24.08083Координати: 51°47′50″ пн. ш. 24°04′51″ сх. д. / 51.79722° пн. ш. 24.08083° сх. д. / 51.79722; 24.08083
Відстань
Найближча залізнична станція Малорита
До обласного центру
 - фізична 52 км
Малорита (Берестейська область)
Малорита
Малорита на карті Берестейської області

Малори́та (біл. Малары́та) — місто в Білоруському Поліссі, районний центр Малоритського району Берестейської області, де сходяться кордони Білорусі, України та Польщі, за 52 км від Берестя, на річці Малорита. Залізнична станція на магістралі Ковель — Берестя.

Історія[ред.ред. код]

Як свідчать археологи, територія Малорити населялася людиною в ще IX–VIII тисячолітті до нашої ери. У 1566 році з’явилася перша згадка про королівський маєток в селі Рита Мала — в акті ревізії Берестейського повіту королівства Ягелонів. У 1768–1790 роках тут працювали металургійна мануфактура і мідний завод. У 1795, внаслідок другого поділу Речі Посполитої, Малорита відійшла до складу Російської імперії. Катерина II подарувала село Малорита, в якому жило 136 чоловіків і 124 жінки, генералу-лейтенанту Миколі Ланському.

У 1860 році Малорита відносилася до володінь поміщика Нефедовіча, і поселення нараховувало 540 осіб (261 чоловічої, 279 жіночої статі). Діяла православна церква. В 1862 році в Малориті відкрили народне училище. В 1878 році почався рух по Берестейсько-Київській залізниці. В 1886 році в селі було 62 двори, 749 мешканців, працювали волосне управління, 3 магазини, трактир, за півверсти від села розташовувалася залізнична станція. У народному училищі навчалося 29 хлопчиків і 3 дівчинки. Згідно з переписом 1897 року, було 203 двори, 1275 мешканців (з них 227 євреїв — 15,3%), в народному училищі навчалося 60 учнів. У 1905 році було 1097 жителів, працювало відділення зв’язку.

У той час частина населення займалися землеробством, частина була зайнята в ткацькій, деревообробній, ковальській та інших промисловостях, а частина займалися дрібною торгівлею або сплавом лісу. В місті був шпалопросочувальний завод (20 робітників), цегельний завод (4 робітники), вітряний млин. Діяв лісопильний завод з двома лісопильнями, який в 1901 році належав С. Кагану і мав 18 найманих робітників, а з 1907 року — М. Л. Опатовському. У 1914 році лісопильний завод мав 41 робітників.

З вересня 1915 по березень 1918 Малорита окупована військами кайзерівської Німеччини. В 19211939 роках територія Малоритського району в результаті Ризького мирного договору знов відійшла до складу Польщі. У 1939 році в Малоритській гміні діяли 5 шкіл, навчання в яких велося тільки польською мовою. В Малориті були відкриті 2 бібліотеки.

Меморіал загиблим від нацизму
Меморіал загиблим від нацизму

28 вересня 1939 року Червона армія вступила в Малориту. В січні 1940 року був утворений Малоритський район в складі Берестейської області Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки. В червні 1941 року Малорита окупована німецько-нацистськими військами. В місті було створено гетто, куди звозили євреїв з інших сусідніх населених пунктів Білорусі, Польщі, України (близько 2800 осіб). Почалися розправи. Коли 20 липня 1944 року, частини першого Білоруського фронту разом з партизанами визволили Малориту, вони не знайшли в місті жодного єврея.

У 1959 році населення Малорити становило 3,4 тис. мешканців. 25 грудня 1962 року Малоритський район був ліквідований; Малорита була в складі Берестейського району. Малоритський район знову утворений 6 січня 1965 року. У грудні 1970 року Малориті надано статус міста. Тут була розташовувана ракетна база[1]. З 1991 року в незалежнішій Білорусі.

В Малориті працюють підприємства харчової промисловості. В районній програмі три проекта: реконструкція консервно-овочесушільного комбінату і хлібозаводу та освоєння унікального крейдового родовища за 22 кілометри від Малоріти. В результаті розробки родовища під селом Хотіслав повинен з’явитися суперсучасний будівельний холдинг.

Освіта[ред.ред. код]

Система освіти представлена 17 середніми школами, 3 базовими, 8 початковими, 20 дитячими садами.

Релігія[ред.ред. код]

У центрі міста, біля річки Рита, стоїть Свято-Миколаївська церква, будівництво якої відноситься до 1900–1907 років.

ЗМІ[ред.ред. код]

  • Малоритська районна газета «Голас часу».

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]