Івацевичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Івацевичі
біл. Івацэ́вічы
Coat of Arms of Ivacevičy, Belarus.png Flag of Ivacevičy.png
Герб Івацевичів Прапор
Івацевичі
Івацевичі
Івацевичі на карті Білорусі
Івацевичі на карті Білорусі
Основні дані
Країна Білорусь Білорусь
Область Берестейська область
Район Івацевицький район
Перша згадка 1654
Статус з 28 травня 1966 року
Населення 24,2 тис. (2006).
Телефонний код +375-1645
Географічні координати 52°42′ пн. ш. 25°20′ сх. д. / 52.700° пн. ш. 25.333° сх. д. / 52.700; 25.333Координати: 52°42′ пн. ш. 25°20′ сх. д. / 52.700° пн. ш. 25.333° сх. д. / 52.700; 25.333

Івацевичі (біл. Івацэ́вічы) — місто в Берестейської області республіки Білорусь, центр Івацевицького району.

Історія[ред.ред. код]

Маєток Івацевичі відомо з 1654 року [1], З 1795 року в складі Росії. В 1871 році, в зв'язку з прокладанням залізниці з Москви через Берестя, поруч з маєтком Івацевичі виникло поселення. З 1921 по 1939 рік Івацевичі — містечко у Косовскому повіті Польського Поліського воєводства. В 1935 році тут проживало близько 1,5 тис. жителів. З 1939 року — у складі БРСР.

С 24 червня 1941 року до 12 липня 1944 року Івацевичі були окуповані німецько-фашистськими загарбниками. В 1947 році робітниче селище Івацевичі перейменоване в селище міського типу, а 28 травня 1966 року стало містом [2].

Назва[ред.ред. код]

Легенда розповідає про походження назви «Івацевичі». Відповідно до неї, в стародавні часи один багатий пан вирушив на полювання зі своєю свиту. Все йшло добре, але раптом з хащі вискочив величезний вепр, який збив пана з коня і почав топтати його. Печальною могла бути доля пана, але його вірний слуга зміг вбити дику тварину. Пан вирішив віддячити свого рятівника, і запитав, чого б він хотів у нагороду. Тоді слуга простягнув йому свій клинок і сказав: «Дай мені те, у що можна ткнути меч так, щоб він не дістав дна». І ткнув тоді пан клинок в бочку з золотом, але дістав він дна. Задумався пан, а потім вийшов із намету, ткнув його в землю по саму рукоятку, і він закричав: «Ось що не має дна!» Таким чином, ці землі стали власністю панського рятівника. А звали його Іван Цевіч.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]