Конституція Пилипа Орлика
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Конститу́ція Пили́па О́рлика — скорочена назва пам'ятки політико-філософської та правової думки, створеної 1710 року. Повна назва документа — «Договір та Встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою». Сучасна поширена назва походить від скороченої латинської назви — Pacta et Constitutiones legum libertatumque exercitus zaporoviensis.
За оцінкою сучасних українських істориків, це перша європейська конституція в сучасному розумінні [1].
Зміст |
[ред.] Історія створення
Після поразки в битві під Полтавою гетьман Іван Мазепа зі своїми найближчими прибічниками з числа козацької старшини разом із залишками українсько-шведської армії опинились на території Османської імперії, рятуючись від російської армії. Тут, не витримавши великих потрясінь року, помер Іван Мазепа. Найімовірнішим наступником був близький до гетьмана генеральний писар — Пилип Орлик. При його обранні на раді старшин було прийнято документ, що визначав права і обов'язки гетьмана.
Таким чином, конституцію було прийнято 5(16) квітня 1710 року на зборах козацтва біля містечка Тягина на правому березі річки Дністер (турецька назва — Бендери, нині це територія Молдови). Тому її інколи називають ще Бендерською конституцією.
[ред.] Опис
Текст конституції відомий у двох варіантах: староукраїнською та латинською мовами. Документ складається з преамбули та 16 статей.
[ред.] Положення конституції
[ред.] Державний устрій
У тексті документа її автори називають Українську державу Україною, Малою Руссю, Військом Запорізьким.
Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.
Найвищу виконавчу владу мали гетьман разом із Радою генеральної старшини (стаття 6). У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді.
[ред.] Примітки
- ↑ Довідник з історії України. — 2-е видання. — К., 2001. — С. 344.
[ред.] Джерела та література
- Pacta et Constitutiones legum libertatumque Exercitus Zaporoviensis... // Переписка и другие бумаги шведского короля Карла XII, польского Станислава Лещинского, татарского хана, турецкого султана, генерального писаря Ф. Орлика, и киевского воеводы, Иосифа Потоцкого, на латинском и польском языках // Чтения в Обществе истории и древностей Российских. — 1847. — №3 (оригінал латинською)
- Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика (1710 р.) // Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського (переклад і рукопис конституції Пилипа Орлика з фото сторінок).
- Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика (1710 р.) // Сайт Верховної Ради України. (частковий переклад)
- Конституція П. Орлика 1710 // Довідник з історії України. — 2-е видання. — К., 2001. — С. 344—345.
- Віктор Шишкін. Конституція, яка випередила час // День. — 2007. — 15 вересня.
 |
Це незавершена стаття з права. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
