Кутище (Золочівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кутище.
село Кутище
Країна Україна Україна
Область Львівська
Район Золочівський
Громада Підкамінська селищна громада
Код КАТОТТГ UA46040110100038476
Основні дані
Засноване 1544
Населення 213
Площа 0,886 км²
Густота населення 240,41 осіб/км²
Поштовий індекс 80683[1]
Телефонний код +380 3266[2]
Географічні дані
Географічні координати 49°53′14″ пн. ш. 25°21′30″ сх. д. / 49.88722° пн. ш. 25.35833° сх. д. / 49.88722; 25.35833Координати: 49°53′14″ пн. ш. 25°21′30″ сх. д. / 49.88722° пн. ш. 25.35833° сх. д. / 49.88722; 25.35833
Середня висота
над рівнем моря 		334 м[3]
Водойми р. Сиорля
Відстань до
обласного центру 		120 км[4]
Відстань до
районного центру 		33 км[4]
Найближча залізнична станція Броди
Відстань до
залізничної станції 		33 км
Місцева влада
Адреса ради 80670, Львівська обл., Золочівський р-н, смт Підкамінь
Карта
Кутище. Карта розташування: Україна
Кутище
Кутище
Кутище. Карта розташування: Львівська область
Кутище
Кутище
Мапа
Мапа

CMNS: Кутище у Вікісховищі

Кути́ще — село в Україні, у Підкамінській селищній громаді Золочівського району Львівської області. Колишній орган місцевого самоврядування — Паликоровівська сільська рада, якій підпорядковані села Паликорови, Кутище, Яснище[5]. Населення становить 213 осіб.

Населення[ред. | ред. код]

1857 року населення села Кутище становило 332 особи, 1870 року — 401 особа. За даними, поданими у «географічному словнику Королівства Польського», 1880 року в селі мешкало 366 осіб та 42 особи мешкало на панському дворі. Станом на 1885 рік населення становило 408 осіб, з них — 60 поляків, 340 українців, 8 юдеїв[6].

В селі, відповідно до перепису 31 грудня 1900 року було 69 житлових будинків, де мешкало 437 осіб (219 чоловіків, 218 жінок), у тому числі 50 осіб вважали себе римо-католиками, 387 осіб — греко-католиками. На панському дворі мешкало 73 особи (41 чоловік, 32 жінки), з них: 62 українців, 6 поляків та 5 юдеїв[7].

1904 року в Кутищах мешкало 510 осіб, напередодні першої світової війни — 552 особи, у серпні 1918 року — 430 осіб.

У 1914-1918 роках Кутище перебувало в зоні бойових дій. У серпні 1918 року в селі залишилося лише 4 вцілілих житлових будинки, 40 будинків були знищені частково, 60 — знищені повністю. Селяни жили в землянках, шалашах, по кілька родин в одному будинку. Запаси збіжжя на зиму 1918/1919 років мали лише у 5 господарств[8].

Станом на 30 вересня 1921 року в селі Кутище було 112 будинків, де мешкало 489 осіб (239 чоловіків, 250 жінок), з них 420 українців, 69 поляків[9].

1931 року в селі було 117 будинків, де мешкало 569 осіб.

На початку січня 1939 року в селі Кутище проживало 610 осіб, з них 540 — українці, 70 — поляки[10].

Назва[ред. | ред. код]

За легендою колись поблизу сучасного села Кутище існувало старіше поселення Троянівка, що було спалене під час одного з численних татарських нападів. Вцілілі мешканці Троянівки втекли до лісу та повернулися після погрому до спаленого поселення. Власні оселі вже на тому згарищі не відбудовували. Почали будуватися тоді в куті під лісом, даючи тим самим початок новому поселенню, яке назвали — Кутищем[11].

Жартівливо жителів села Кутище називали «клинці». «Кутищанські клинці пекли чорта в ринці».[джерело?]

Історія[ред. | ред. код]

Від першої згадки й до 1939 року[ред. | ред. код]

Село засноване 1544 року подільським воєводою Яном Олеським[12]. Село згадане під час уточнення на місцевості кордону між Польським королівством і Великим князівством Литовським. Належало до сіл Олеського замку Львівської землі Руського воєводства.

У 1552 році власниками декількох поселень Золочівського ключа, у тому числі і Яснища була родина Гурків[13].

Село мало укріплений замок. За легендою з його бійниць під час одного з численних нападів татар був вбитий татарський хан. Порохівниця замку проіснувала до 1856 року та була розібрана за наказом власника села Владислава Кунашевського[11].

1648 року села Кутище та Яснище разом мали площу близько двох ланів або 24 га, а населення становило лише 36 осіб. Під час національно-визвольної війни через село проходило козацьке військо під проводом полковників Данила Нечая, яке близько трьох місяців тримало в облозі Бродівський замок.[14] Козацько-татарське військо, що поверталося після перемоги над військом Речі Посполитої у битві під Пилявцями 1648 року, увійшло на територію Львівської землі з боку Збаража і Тернополя. Тоді села Кутище та Яснище сплатило 21 злотих 27 грошів податку[15]. У 1648—1649 роках збирали подвійний податок для покриття недоїмки минулих років. Цю суму сплатили не селяни, а власниця села — Анна Гурська. Про спустошення сіл Кутище та Яснище у 1649 році присягу перед польською владою складали Іван Вовків з Кутища та Петро Сидорович з Яснища[16]. Із сплаченого селами Кутище та Яснище податку можна зробити висновок, що в обох селах, на той час, мешкало близько 210 осіб (10 грошів від особи). Наступного, 1650 року, села мали сплатити 15 злотих 2 грошів податку, але через спустошення села Анни Гурської сплатили лише 9 злотих податку[15]. Відповідно до сплаченої суми, в обох селах залишалося приблизно 90 платоспроможних осіб.

Від 1661 року села Кутища та Яснища перебували у власності Бжуховських. У 1661—1668 роках — у власності Томаша Бжуховського, а від 1668 року — у власності Станіслава Бжуховського. Станіслав Бжуховський у червні 1668 року пожертвував на будівництво лікарні у Підкамені, а також зобов'язався утримувати цей будинок. Після його смерті це мали робити його спадкоємці. Також Станіслав дав розпорядження забезпечувати продуктами всіх убогих, які перебуватимуть у лікарні. За це знедолені повинні були молитися на Славу Божу 2 рази на день.

1734 року помер власник сіл Кутище та Яснище Ян Бжуховський і село Кутище на правах оренди перейшло до підкамінського монастиря отців домініканів. Проти оренди монастирем села Кутище виступив Антоній Чосновський, який був одружений з Розалією з родини Бжуховських. Ченці погодилися владнати справу мирно, але за умови, аби Чосновський виплатив належні монастирю відсотки. Чосновський відмовився сплачувати і навіть покалічив судових виконавців, які за позовом монастиря вирішували цю проблему в селі Кутище[17].

У 1830—1845 роках власником села був граф Леопольд Стаженьський[pl], у 1845—1850 — Еразм Коритовський та Франциск Бялецький, від 1851 року — Владислав Кунашевський.

1887 року в селі існувала кредитна спілка з капіталом 139 злотих, також працював млин[18].

У 1901 році власниками земель в селі Кутище були родини Олійник (Павло, Микола, Софія та Анна з родини Кужель), Ясній (Іван, Федько, Максим), Диня (Катерина, Роман), Станіславчук (Кароль, Марія), Щепчук (Прокіп, Анастасія), Ясінський Домнік[19].

Друга Світова війна (1939—1945)[ред. | ред. код]

У складі радянської армії на фронтах другої світової війни воював 71 житель села Кутище, з них 14 — загинули, а 28 — за бойові заслуги нагороджені орденами та медалями.

Радянські репресії та діяльність УПА (1944—1953)[ред. | ред. код]

Протягом 1947—1954 років через допомогу УПА, а найчастіше за сфабрикованими обвинуваченнями, окупаційною радянською владою було незаконно засуджено та відправлено на спецпоселення до Сибіру близько 20 осіб, серед них, родини Кравчуків, Кургутів, Тиловатих, Українець. Реабілітовані Львівською обласною прокуратурою у 1991—1992 роках[20].

Радянський період (1944—1991)[ред. | ред. код]

За радянських часів на території села діяв виробничий підрозділ колгоспу імені 17 Вересня, до складу якого входили тракторна бригада відгодівельного комплексу, току. На початку 1990-х років було збудовано пекарню, столярний цех та пилораму.

Населення[ред. | ред. код]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[21]:

Мова Відсоток
українська 100%

Церква Святого Миколая та парафія[ред. | ред. код]

В селі була дерев’яна церква Святого Миколая, споруджена ще у XVII столітті. За легендою, церкву збудували 1621 року для села Троянівка, яке згодом було знищене татарами. Пізніше утворилось село Кутище, куди перенесли цю церкву. Церкву освятили у 1789 році, тоді вона належала до Луцької єпархії.

У 1836 році в селі Кутище адміністратором парафії був отець Стефан Левицький. Парафія належала до Залозецького деканату греко-католицької церкви та налічувала 479 вірного (разом з дочірньою парафією в Яснищі). В Кутищі діяла парафіяльна школа[22]. У 1839—1840 роках парохом (адміністратором капеланії) був отець Костянтин Дебельський. На той час він опікувався парафією, що належала до Залозецького деканату греко-католицької церкви та налічувала 497 вірних, з них 246 — у материнській парафії в Кутищі та 251 — у дочірній парафії в Яснищі. В Кутищі діяла парафіяльна школа[23]. 1839 року у адміністратора капеланії отця Костянтина Дебельського виник конфлікт з парафіянами та сільською управою. Селяни звинувачували пароха у невиконанні покладених на нього обов'язків та здирництві. Справу розслідувала Львівська консисторія. Архівні документи також містять свідчення селян на захист пароха[24].

У 1843 році в селі Кутище адміністратором парафії був отець Антоній Моравецький з Панасівки. Парафія належала до Залозецького деканату греко-католицької церкви та налічувала 501 вірного, з них 242 — у материнській парафії в Кутищі та 259 — у дочірній парафії в Яснищі. При парафії діяла школа[25]. У 1845—1858 роках парафією опікувався отець Даніель Зарицький із Загірців, яка налічувала у різні роки від 529[26] до 553 вірних[27].

У 1858—1859 роках адміністратором капеланії був отець Адам Жуковецький з Панасівки, що опікувався 543 вірними,[28] згодом чисельність парафіян збільшилася до 552[29]. У 1860—1863 роках парафією опікувався отець Конон Городницький[30]. У 1864—1868 роках парохом був отець Віктор Ілляшевич, який опікувався 574 вірними (разом з дочірньою парафією в Яснищі)[31]. У 1868 році парохом був отець Адам Жуковецький з Панасівки. У цей час під його опікою було 606 вірних (разом з дочірньою парафією в Яснищі)[32]. У 1871—1872 року парохом був отець Александер Глебовицький, а парафія налічувала 604 вірних[33]. У 1874—1882 роках парохом був отець Григорій Аліскевич, парафія налічувала від 604[34] до 643 вірних[35] (разом з дочірньою парафією в Яснищі).

1885 року парохом був о. Роман Ландер, а парафія налічувала 643 вірних, 1890 рік — 660 вірних. У 1900 році пахохом в Кутищах був Зенон Гутковський. Під його опікою було 800 парафіян (разом з Яснищами)[36], У 1906—1914 роках парох Мечислав Скоморовський опікувався 923 вірними (разом з с. Яснищами). При церкві була крамниця[37].

Під час першої світової війни в селі через сильні позиції москвофілів і з початком російської окупації теренів Брідського повіту, місцева греко-католицька громада перейшла на московське православ'я[38].

1936 року парохом був о. Зеновій Новаківський.

На час проведення Львівського псевдособору 1946 року парохом сіл Кутище та Яснище був о. Олександр Оришкевич, висвячений 1936 року в Римі по закінченні студій в Папській Семінарії святого Йосафата. Не підписавшись під рішенням даного Собору, він залишився вірним Католицькій Церкві та прослужив на цій парафії до 1950 року, коли був ув’язнений та засланий до Сибіру на 10 років. По арешті його місце зайняли служителі РПЦ, а 1961 року храм був закритий владою. 1955 року о. Олександр Оришкевич повернувся з заслання та оселився в Олеську. Він дожив до виходу УГКЦ з підпілля та помер наприкінці 1990-х років[39].

1988 року церква Святого Миколая відновила свою роботу, але вже як православна. На зборах села вирішили передати в користування православній громаді стареньку прицвинтарну церкву. Греко-католицька громада залишилася в новій церкві, а в селі Яснище вірні дістали в користування колишній костел та стали окремою парафією.

Від 1988 року парохами були о. Ігор Сорока, о. Володимир Макаруха, о. Ярослав Думінський, о. Володимир Дмитерко, о. Степан Сирота, о. Василь Чайківський, о. Володимир Бойко, о. Ярослав Войтів, о. Василь Жданянчин. Від 2007 року — о. Василь Городецький. Нині парафія Святого Миколая, як і сам храм належать до Бродівського деканату Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ[39].

16 жовтня 2011 року в приміщенні церкви виникла пожежа. Полум'я вщерть зруйнувало церкву. Пожежникам не вдалось урятувати ані храму, ані церковного майна. За інформацією РІСУ, втрачено рукописні богослужбові книги, старовинні ікони, серед них образ Пресвятої Богородиці, датований 1721 роком, та підсвічники. Однак найбільшу цінність становив знищений пожежею іконостас XVIII століття, перенесений сюди з села Паликорови[40].

Шкільництво[ред. | ред. код]

Ґміна Кутище на початку серпня 1873 року постановила збудувати в селі Кутище тривіальну школу.[41] Будинок філіяльної народної школи збудований того ж року. Початково там вчителював Ян Зелінський, але 1874 року посада вчителя була вакантною.[42] У різні роки у школі вчителювали: Іполіт Долінський (1876—1877 роки)[43], Юліан Долінський (1877—1878 роки, попередній рік вчителював у школі в Яснищах)[44], Йоган Генрік (1878—1879 роки)[45], Євстахій Крайнік (1879—1880 роки)[46], Францішка Сокульська (1880—1883 роки, попередній рік вчителювала у школі в Яснищах)[47], Ян Савич (1883—1884 роки)[48], Созонт Ходоровський (1884—1887 роки)[49]. За вчителювання Якуба Ковальчука (1887—1893 роки) школа стала однокласною[50], де у наступні роки вчителювали: Юзеф Калиновський (1894—1895 роки)[51], Григорій Назаревич (1895—1896 роки)[52], Емельян Гудима (1896—1903 роки)[53], Йосафат Шебець (1903—1904 роки)[54]. У 1904—1905 роках посада вчителя була вакантною.[55]. Упродовж наступних років тут вчителювали: Станіслав Квасницький (1905—1912 роки)[56], Юзеф Шахновський (1912—1913 роки)[57], Стефан Шмідт (1913—1914)[58].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Власники села[ред. | ред. код]

Освіта, наука, військовики[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 17 травня 2022.
  2. ↑ Коди автоматичного міжміського зв'язку: Львівська область. ukrtelecom.ua. Укртелеком. Архів оригіналу за 3 грудня 2007. Процитовано 12 січня 2020.
  3. ↑ Прогноз погоди в селі Кутище. weather.in.ua. Погода в Україні. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 5 січня 2021.
  4. ↑ а б Відстані від села Паликорови. della.com.ua. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 5 січня 2021.
  5. ↑ Паликоровівська сільська рада. rada.info. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 5 січня 2021.
  6. ↑ Sokalski M. Kutyszcze… — S. 263.
  7. ↑ Skorowidz gminny dla królestw i krajów w radzie państwa reprezentowanych: opracowany na podstawie wyników spisu ludności z dnia 31 grudnia 1900. — T. 12: Galicya. — Wiedeń: Centralna Komisja Statystyczna, 1907. (пол.)
  8. ↑ Orobkiewicz Władysław Z dziejów walk i cierpień na Kresach. Z 12 ilustracyami. — Lwów-Warszawa, 1919. — S. 74. (пол.)
  9. ↑ Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników Pierwszego Powszechnego Spisu Ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. — T. 15: Województwo Tarnopolskie. — Warszawa: Główny Urząd Statystyczny, 1923. — S. 3. (пол.)
  10. ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден : Otto Harrassowitz, 1983. — С. 12. — ISBN 3-447-02376-7.
  11. ↑ а б Sokalski M. Kutyszcze… — S. 262.
  12. ↑ Археографическій словнікъ документовъ, относящихся къ исторіи Сѣверозападной Руси, издаваемый при управленіи Виленскаго учебнаго округа. — Вильня : Печатня Губернского правления, 1867. — С. 111. (рос.), (русин.)
  13. ↑ Б. В. Смерека Золочівський комплекс у Львівській землі Руського воєводства: власники, територія і населення у XVI ст. (за даними фіскальних джерел) // Наукові праці історичного факультету: збірка наукових праць / Запорізького національного університету. — 2016. — вип. 45. — том 1. — С. 18.
  14. ↑ Броди і Брідщина, 1988, с. 339.
  15. ↑ а б Жерела-05, 1901, с. XIV.
  16. ↑ Жерела-05, 1901, с. 235.
  17. ↑ Barącz S. Dzieje klasztoru WW. OO. Dominikanów w Podkamieniu. — Tarnopol: Drukiem Józefa Pawłowskiego, 1870. — S. 233—234. (пол.)
  18. ↑ Sokalski Michał Bronisław Rys geograficzno-statystyczny złoczowskiego okręgu szkolnego wraz z dokładnym opisem poszczególnych miejscowości obu powiatów (złoczowski i brodzki). — Złoczów: nakł. Towarzystwa Pedagogicznego, 1885. — S. 262—263. (пол.)
  19. ↑ Obwiszczenie // Gazeta Lwowska. — R. 91. — nr. — 76. — 3 kwietnia 1901. — S. 10. (пол.)
  20. ↑ Реабілітовані історією…Львівська область-2, 2014, с. 549.
  21. ↑ https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/
  22. ↑ Schematismus Universi Venerabilis archidioeceseos metropolitanae graeco catholicae Leopoliensis pro anni domini 1836. — Leopoli: Impressum in typographia Petri Piller, 1836. — S. 239. (лат.), (пол.)
  23. ↑ Schematismus Universi Venerabilis archidioeceseos metropolitanae graeco catholicae Leopoliensis pro anni domini 1840. — Leopoli: іn typographia Caes, Regii Aerarii, 1840. — S. 179. (лат.), (пол.)
  24. ↑ Справа 570 // Греко-католицька митрополича консисторія, м. Львів 1806—1945 рр. — Фонд 201. — опис 2. — Львів : Центральний державний історичний архів України. — С. 62.
  25. ↑ Schematismus Universi Venerabilis archidioeceseos metropolitanae graeco catholicae Leopoliensis pro anni domini 1843. — Leopoli: іn typographia Caes, Regii Aerarii, 1843. — S. 145—146. (лат.), (пол.)
  26. ↑ Schematismus Universi Venerabilis archidioeceseos metropolitanae graeco catholicae Leopoliensis pro anni domini 1845. — Leopoli: іn typographia Caes, Regii Aerarii, 1845. — S. 144. (лат.), (пол.)
  27. ↑ Schematismus Universi Venerabilis archidioeceseos metropolitanae graeco catholicae Leopoliensis pro anni domini 1857. — Leopoli: іn typographia instituti Stauropigiani, 1857. — S. 105. (лат.), (пол.)
  28. ↑ Schematismus Universi Venerabilis archidioeceseos metropolitanae graeco catholicae Leopoliensis pro anni domini 1858. — Leopoli: іn typographia instituti Stauropigiani, 1858. — S. 105. (лат.), (пол.)
  29. ↑ Schematismus Universi Venerabilis archidioeceseos metropolitanae graeco catholicae Leopoliensis pro anni domini 1859 [Архівовано 1 лютого 2020 у Wayback Machine.]. — Leopoli: іn typographia instituti Stauropigiani, 1859. — S. 100. (лат.), (пол.)
  30. ↑ Schematismus Universi Venerabilis archidioeceseos metropolitanae graeco catholicae Leopoliensis pro anni domini 1860 [Архівовано 1 лютого 2020 у Wayback Machine.]. — Leopoli: іn typographia instituti Stauropigiani, 1860. — S. 100. (лат.), (пол.)
  31. ↑ Schematismus Universi Venerabilis archidioeceseos metropolitanae graeco catholicae Leopoliensis pro anni domini 1864 [Архівовано 1 лютого 2020 у Wayback Machine.]. — Leopoli: іn typographia instituti Stauropigiani, 1864. — S. 112. (лат.), (пол.)
  32. ↑ Schematismus Universi Venerabilis archidioeceseos metropolitanae graeco catholicae Leopoliensis pro anni domini 1868 [Архівовано 1 лютого 2020 у Wayback Machine.]. — Leopoli: іn typographia instituti Stauropigiani, 1868. — S. 116. (лат.), (пол.)
  33. ↑ Schematismus Universi Venerabilis archidioeceseos metropolitanae graeco catholicae Leopoliensis pro anni domini 1872 [Архівовано 1 лютого 2020 у Wayback Machine.]. — Leopoli: іn typographia instituti Stauropigiani, 1872. — S. 117. (лат.), (пол.)
  34. ↑ Schematismus Universi Venerabilis archidioeceseos metropolitanae graeco catholicae Leopoliensis pro anni domini 1874 [Архівовано 1 лютого 2020 у Wayback Machine.]. — Leopoli: e typographia societatis nominis Szewczenko, 1874. — S. 117. (лат.), (пол.)
  35. ↑ Schematismus Universi Venerabilis archidioeceseos metropolitanae graeco catholicae Leopoliensis pro anni domini 1882 [Архівовано 1 лютого 2020 у Wayback Machine.]. — Leopoli: іn typographia instituti Stauropigiani, 1882. — S. 122. (лат.), (пол.)
  36. ↑ Шематизмъ Всего Клира греко-католицкой митрополичой архіепархіи Львовской на рокъ 1900. — Львовъ-Жовква: Накладомъ Архіепархіяльного Клира : Печатня оо. Василіянъ, 1900. — С. 63. (рос.), (русин.)
  37. ↑ Шематизмъ Всего Клира греко-католицкой митрополичой архіепархіи Львовской на рокъ 1906. — Львовъ-Жовква: Накладомъ Архіепархіяльного Клира : Печатня оо. Василіянъ, 1906. — С. 117. (рос.), (русин.)
  38. ↑ Московська окупація Галичини 1914-1917 роках в свідченнях сучасників. (Галицький архів) / Володимир Семенів (упорядник). — Львів : Апріорі, 2018. — С. 225. — ISBN 978-617-629-432-0.
  39. ↑ а б Підкамінський деканат Стрийсько-Жовківської єпархії. Храм св. Миколая с. Кутище. sokaleparchy.org.ua. Сокальсько-Жовківська єпархія УГКЦ. Архів оригіналу за 4 грудня 2019. Процитовано 12 січня 2020.
  40. ↑ Депутович У. (20 жовтня 2011). Немилосердний вогонь. lvivpost.net. Львівська пошта. Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
  41. ↑ Kronika. Szkoly [Архівовано 12 січня 2020 у Wayback Machine.] // Gazeta Narodowa. — nr. — 189. — 9 sierpnia 1873. — S. 2. (пол.)
  42. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1874 [Архівовано 29 серпня 2018 у Wayback Machine.]. — Lwów: z drukarni A. J. O. Rogosza, 1874. — S. 414. (пол.)
  43. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1876. — Lwów: z drukarni A. J. O. Rogosza, 1876. — S. 419. (пол.)
  44. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1877 [Архівовано 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.]. — Lwów: z drukarni A. J. O. Rogosza, 1877. — S. 399. (пол.)
  45. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1878 [Архівовано 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.]. — Lwów: z drukarni A. J. O. Rogosza, 1878. — S. 388 (пол.)
  46. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1879. [Архівовано 20 січня 2021 у Wayback Machine.] — Lwów: z drukarni A. J. O. Rogosza, 1879. — S. 382. (пол.)
  47. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1880 [Архівовано 18 травня 2021 у Wayback Machine.]. — Lwów: z drukarni A. J. O. Rogosza, 1880. — S. 385. (пол.)
  48. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1883. — Lwów: z drukarni A. J. O. Rogosza, 1883. — S. 394 (пол.)
  49. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1886 [Архівовано 13 лютого 2017 у Wayback Machine.]. — Lwów: z drukarni A. J. O. Rogosza, 1886. — S. 372. (пол.)
  50. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1893 [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.]. — Lwów: z drukarni A. J. O. Rogosza, 1893. — S. 420. (пол.)
  51. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1894 [Архівовано 3 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Lwów: z drukarni A. J. O. Rogosza, 1894. — S. 421. (пол.)
  52. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1895. — Lwów: nakładem c.k. Namiestnictwa, 1895. — S. 421. (пол.)
  53. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1902 [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.]. — Lwów: nakładem c.k. Namiestnictwa, 1902. — S. 537. (пол.)
  54. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1903 [Архівовано 20 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — Lwów: nakładem c.k. Namiestnictwa, 1903. — S. 537. (пол.)
  55. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1904 [Архівовано 20 січня 2021 у Wayback Machine.]. — Lwów: nakładem c.k. Namiestnictwa, 1904. — S. 537. (пол.)
  56. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1911 [Архівовано 20 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — Lwów: nakładem Prezydyum c.k. Namiestnictwa, 1911. — S. 644. (пол.)
  57. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1912 [Архівовано 9 травня 2021 у Wayback Machine.]. — Lwów: nakładem Prezydyum c.k. Namiestnictwa, 1912. — S. 644. (пол.)
  58. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1914 [Архівовано 21 квітня 2021 у Wayback Machine.]. — Lwów: nakładem Prezydyum c.k. Namiestnictwa, 1914. — S. 716. (пол.)
  59. ↑ Hejnosz H. Brzuchowski Franciszek z Dziembowa h. Pomian (†1715) // Polski słownik biograficzny. — Kraków, 1937. — t. III/1, zeszyt 11. — S. 71—72. (репринт 1989 року). — ISBN 83-04-03291-0. (пол.)
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "сільський голова", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


Географія Львівської області Це незавершена стаття з географії Львівської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Смт
Села
Населені пункти Золочівського району
Міста
Смт
Села
Андріївка · Антося · Бажани · Баймаки · Балучин · Батьків · Бачка · Безброди · Берлин · Бібщани · Білий Камінь · Білявці · Бір · Бовдури · Богданівка · Богутин · Боложинів · Бонишин · Боратин · Бордуляки · Бортків · Брахівка · Будиголош · Бужок · Бучина · Велика Вільшаниця · Великі Переліски · Велин · Вербівчик · Вербляни · Верхобуж · Видра · Висоцько · Вовковатиця · Волиця-Деревлянська · Волуйки · Вороняки · Гавареччина · Гаї · Гаї-Дітковецькі · Гаї-Смоленські · Гаї-Суходільські · Гаївське · Глушин · Гологірки · Гологори · Голосковичі · Голубиця · Гончарівка · Горбалі · Горбанівка · Горбачі · Городилів · Грабина · Грабова · Грабово · Грималівка · Гумниська · Гута · Гутисько-Тур'янське · Гутище · Дерев'янки · Дітківці · Дуб'є · Дубина · Дудин · Думниця · Дунів · Єлиховичі · Жарків · Жуків · Жуличі · Журатин · Заболотне · Заболото · Заболотці · Забрід · Заводське · Загірці · Загора · Задвір'я · Закомар'я · Залісся (Золочівська міська громада) · Залісся (Підкамінська селищна громада) · Зарваниця · Застав'є · Зашків · Збруї · Звижень · Зозулі · Золочівка · Йосипівка · Кам'янисте · Кийків · Кізлів · Кіз'я · Клекотів · Княже · Кобилеччина · Ковпин Ставок · Козаки · Колтів · Комарівка · Конюшків · Копані · Королівка · Коропець · Коропчик · Корсів · Косарщина · Красносільці · Кропивна · Кругів · Кудирявці · Кульби · Купче · Кути (Бродівська міська громада) · Кути (Буська міська громада) · Кутище · Куткір · Лабач · Лагодів · Ланерівка · Леньків · Лешнів · Липина · Лісове (Бродівська міська громада) · Лісове (Топорівська сільська рада) · Лісове (Тур'янська сільська рада) · Лісове (Чанизька сільська рада) · Лісові · Лісок · Літовище · Луг · Лугове · Лука · Лукавець · Лукаші · Лучківці · Майдан-Гологірський · Мала Вільшанка · Малинище · Малі Переліски · Мамчурі · Маращанка · Маркопіль · Махнівці · Межигори · Микити · Митниця · Митулин · Мідне · Монастирок (Бродівська міська громада) · Монастирок (Золочівська міська громада) · Надільне · Накваша · Нем'яч · Нестюки · Ниви · Новий Милятин · Новий Ріпнів · Новичина · Новоселище · Новосілки (Буська міська громада) · Новосілки (Золочівська міська громада) · Обертасів · Ожидів · Опаки · Орани · Орихівчик · Осовиця · Острів · Острівчик-Пильний · Павлики · Паликорови · Паньківці · Панькова · Папірня · Пеняки · Переволочна · Переліски · Петричі · Підгір'я (Бродівська міська громада) · Підгір'я (Поморянська селищна громада) · Підгірці · Підгородне · Підлипці · Підлисся · Підставки · Піски · Пісок · Плугів · Побіч · Побужани · Полоничі · Полтва · Поляни · Пониква · Пониковиця · Попівці · Почапи · Ражнів · Ракобовти · Ремезівці · Рижани · Ріпнів · Розваж · Роздоріжне · Рокитне · Руда · Руда-Брідська · Руда-Колтівська · Русилів · Салашка · Сасів · Сидинівка · Сидори · Скварява · Скнилів · Смільне · Сновичі · Соколівка · Соколя · Стадня · Станіславчик · Старий Милятин · Стиборівка · Стінка · Стовпин · Сторонибаби · Стрихалюки · Струтин · Суховоля · Суходоли · Сухота · Теребежі (Буська міська громада) · Теребежі (Заболотцівська сільська громада) · Тетильківці · Топорів · Торгів · Тріщуки · Тростянець · Трудовач · Тур'я · Утішків · Ушня · Хватів · Хильчиці · Хмелева · Хомець · Циків · Чаниж · Чепелі · Червоне · Черемошня · Черниця · Чижів · Чішки · Чучмани · Шишківці · Шнирів · Шпаки · Шпиколоси · Яблунівка (Буська міська громада) · Яблунівка (Підкамінська селищна громада) · Язлівчик · Янгелівка · Ясенів · Ясенівці · Яснище
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кутище_(Золочівський_район)&oldid=41998899