Данило Нечай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Данило Нечай
20100221Nechay.jpg
Народився 1 листопада 1612(1612-11-01)
Помер 10 лютого 1651(1651-02-10) (38 років)
Красне, Вінниччина
Ім'я при народженні Данило Нечай
Титул полковник брацлавський
Термін 1648 - 51
Наступник Тиміш Носач
Конфесія православний
POL COA Nieczaj.svg

Дани́ло Неча́й (* 1612 (?) — 10 лютого 1651) — український військовий діяч, полковник брацлавський (1648 — 1651). Герой багатьох народних пісень.

Біографія[ред.ред. код]

До 1648[ред.ред. код]

Данило Нечай походив з української православної шляхти, власного гербу Побуг відмінний (див. твори В. Липинського i Н. Яковенко). Народився, очевидно, у м. Барі. Мав трьох братів. Матвій Нечай був сотником, а згодом наказним полковником Уманського полку, Іван Нечай був могилівським полковником, Юрко був в Могилівськом полку сотником. Рано почав козакувати [Джерело?]. Брав участь у козацьких повстаннях П. Павлюк-Бута і Я. Острянина [Джерело?]. Був побратимом Івана Богуна, але 1638 р. не потрапив до реєстру (на відміну від Богуна) [Джерело?]. Нечай разом із Б. Хмельницьким брав участь у підготовці повстання у 16461647, втік разом з ним на Микитинську Січ наприкінці 1647 року. До 1648 р. сидів на Запорожжі [Джерело?].

1648 — 1650 рр.[ред.ред. код]

Нечай був незалежною людиною. З новим гетьманом — Богданом Хмельницьким — мав часті суперечки. З початком національно-визвольної війни брав участь у здобутті козаками Кодака, у битві під Жовтими Водами, у битві під Корсунем, здобув замок у Бродах. Організував Брацлавський полк. Потім став одним з соратників Максима Кривоноса, відзначився в боях на Вінниччині, під Меджибожем. Як брацлавський полковник брав участь у битві під Старокостянтиновом, битві під Пилявцями, в облозі Львова та Замостя. Після повернення до Києва з волі Б. Хмельницького Нечай командував київським гарнізоном, вів переговори з дипломатами Речі Посполитої у Києві та Переяславі (поч. 1649 р.). Його полк облягав Збараж, відіграв значну роль в Зборівській битві. 1650 р. разом з Матвієм Гладким здобув Сороки і тодішню столицю Молдавії Ясси, цим примусивши молдавського господаря Василя Лупула до укладення союзу з Хмельницьким.

Могила Данила Нечая біля с. Черемошне

1651 р.[ред.ред. код]

В лютому 1651 р. 40-тисячне польське військо на чолі з Марціном Калиновським пішло на Поділля. Нечай зі своїм полком (майже 3 тис. чоловік) кинувся йому назустріч. Під Красним на Вінничині він вирішив зупинитися. Дізнавшись, що головний бунтівник перебуває зовсім недалеко і вислав передову сторожу під орудою сотника Шпаченка в містечко Ворошилівка, М. Калиновський не встояв перед спокусою одним махом розправитися з ненависним брацлавським полковником. 9 лютого під покровом ночі 4-тисячний загін драгунів підкрався до Ворошилівки, оточив її і вирубав до ноги сторожу й усе населення містечка, щоб хтось, чого доброго, не попередив Нечая. Основні сили в цей час у цілковитій тиші рухались до Красного, куди добрались посеред ночі. Козаки біля брами не очікували нападу, бо вважали, що то повертається сотня Шпаченка, тож драгуни майже безперешкодно увірвались на сонні вулиці — напередодні козаки святкували масницю і тепер спали безпробудним сном. Сам Нечай був впевнений, що ворог далеко, і що Шпаченко в разі небезпеки повідомить його. Тому він безпечно гуляв, поки вороги обступили місто і почали штурм. Нечай героїчно бився, отримав безліч поранень і нарешті ворожа куля полегшила його муки і відправила на той світ. Учасник тих подій, польський жовнір Станіслав Освєнцім так писав в своєму щоденнику: «Нечай, полковник брацлавський, один з найголовніших серед повстанців бунтівник, якому самі козаки надавали перше місце після Хмельницького, скочив на коня і робив сам те, що належало робити доброму юнакові, і козаків спонукав пірначем до оборони. Але, не маючи можливості організувати належний опір, мужньо обороняючись поліг.»
За переказами, Нечая було поховано у братській могилі у с. Черемошному; згідно з нещодавно виявленими даними, його тіло привезли до Києва і там поховали (очевидно, в одному з київських монастирів).

Пам'ять[ред.ред. код]

На честь Данила Нечая названі вулиці у Вінниці, Дніпропетровську (Бабушкінський район, житловий масив ім. Б. Кротова) та Львові (Залізничний район, житловий масив Левандівка), а також вулиця у Голосіївському районі Києва, що на сьогдні вже зникла.

Література[ред.ред. код]

  • Коваленко Сергій. Нечай Данило // Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 1. — Київ: Видавництво «Стікс», 2007.
  • Липинський В. К. Участь шляхти у великому українському повстанні під проводом гетьмана Богдана Хмельницького / Твори, т. 2.— Філадельфія, 1980.
  • Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь i Центральна Україна.— Київ 2008.
  • Українське козацтво. Мала енциклопедія. Київ, 2006.
  • Микитин Т. Данило Нечай. Історична повість. Художник Л. Прийма.— Львів, Каменяр, 1983 р.— 199 с., ил.

Посилання[ред.ред. код]