Маломиколаївка (селище)
| Селище Маломиколаївка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Луганська область |
| Район | Ровеньківський район |
| Громада | Хрустальненська міська громада |
| Код КАТОТТГ: | |
| Основні дані | |
| Засновано | поч. 18 ст. |
| Статус | із 2024 року |
| Площа | 4,54 км² |
| Населення | ▼1771 (01.01.2011)[1] |
| Густота | 390 осіб/км²; |
| Поштовий індекс | 94642 |
| Телефонний код | +380 6431 |
| Географічні координати | 48°18′25″ пн. ш. 39°01′19″ сх. д. / 48.30694° пн. ш. 39.02194° сх. д.Координати: 48°18′25″ пн. ш. 39°01′19″ сх. д. / 48.30694° пн. ш. 39.02194° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 171 м |
| Водойма | р. Вільхівка
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Штерівка |
| До станції: | 12 км |
| До обл. центру: | |
| - залізницею: | 152 км |
| - автошляхами: | 41 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | 94641, Луганська обл., Антрацитівський р-н, смт Маломиколаївка, вул. Радянська, 9-А |
| Карта | |
  Маломиколаївка | |
 Маломиколаївка | |
| |
Маломиколаївка — селище в Україні, в Хрустальненській міській громаді Ровеньківського району Луганської області.
Географія[ред. | ред. код]
Географічні координати: 48°18' пн. ш. 39°1' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа селища — 4,54 км².
Селище розташоване за 38 км від Антрацита. Найближча залізнична станція — Штерівка, за 10 км. Через Маломиколаївку протікає річка Вільхівка[2].
Історія[ред. | ред. код]
Маломиколаївка заснована на початку XVIII століття. Першими жителями селища стали 13 кріпацьких селянських сімей з Чернігівської, Могилевської губерній та Литви, які були переселені сюди польським паном Булацелем. Окрім Маломиколаївки Булацелу також належали села Чорногорівка, Велика Миколаївка, а в Бахметті — цукровий завод[2].
Під час Другої світової війни участь у бойових діях брали 132 місцевих жителя, з них 68 загинуло, 85 осіб нагороджені орденами і медалями[3].
21 серпня 2014 року розпочалася операція по зачистці населеного пункту від промосковських терористів[4].
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису 2001 року населення селища становило 2096 осіб, з них 41,84% зазначили рідною українську мову, 56,77% — російську, а 1,39% — іншу[5].
Пам'ятки[ред. | ред. код]
На північ від селища досліджені поховання в кам'яних ящиках епохи пізньої бронзи[3].
Також на території Маломиколаївки знаходиться пам'ятник радянським воїнам, що загинули під час Другої світової війни.
Уродженці[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc). Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 13 жовтня 2011.
- ↑ а б Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9
- ↑ а б Том Луганская область, стр. 152–153. Малониколаевка. Архів оригіналу за 2 травня 2014. Процитовано 18 серпня 2014.
- ↑ Сили АТО перекривають важливі транспортні артерії бойовиків на Луганщині. Архів оригіналу за 14 вересня 2014. Процитовано 24 серпня 2014.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 травня 2014.
Посилання[ред. | ред. код]
- Облікова картка на сайті ВРУ
- Погода в селищі [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |