Привілля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Привілля
Герб города Приволье.gif
Герб
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Луганська область
Район/міськрада Лисичанська міськрада
Рада Привільська міська рада
Код КОАТУУ 4411870700
Засноване 1695 як село Асесорське
Статус міста з 1963 року
Населення 7901 (01.01.2011)[1]
Площа 6,05 км²
Густота населення 1306 осіб/км²
Поштові індекси 93192
Телефонний код +380-6451
Координати 49°00′04″ пн. ш. 38°17′44″ сх. д. / 49.00111° пн. ш. 38.29556° сх. д. / 49.00111; 38.29556Координати: 49°00′04″ пн. ш. 38°17′44″ сх. д. / 49.00111° пн. ш. 38.29556° сх. д. / 49.00111; 38.29556
Водойма Сіверський Донець
Відстань
Найближча залізнична станція Рубіжне
До станції 10 км
До обл./респ. центру
 - автошляхами 118 км
Міська влада
Адреса 93191, Луганська обл., Лисичанська міськрада, м. Привілля, вул. Ломоносова, буд. 40

Приві́лля (колишні назви: село Асесорське — 1695 р., поселення П'ята рота — 1753 р. поселення Привільне — 1778 р.) — місто районного значення в Луганської області, підлегле Лисичанській міськраді. Населення — 8595 чоловік.

Географія[ред.ред. код]

Місто розташоване на крутих схилах правого берега ріки Сіверський Донець.

Економіка[ред.ред. код]

Видобуток кам'яного вугілля (Шахта «Привільнянська» та «Шахта імені М. М. Капустіна» «Лисичанськвугілля»). Збагачувальна фабрика.

Транспорт[ред.ред. код]

Існує регулярне автобусне сполучення з містом обласного значення Лисичанськом.

Історія[ред.ред. код]

29 березня, 1 квітня й 29 травня 1753 р. Сенат видав укази про поселення на вільних територіях на правому березі Дінця між ріками Бахмутом й Луганню сербів, болгар, угорців й інших вихідців з Балканських країн православного сповідання, що втікли з-під турецького ярма й перебували на території Австрії. Поселенці були об'єднані в роти, з них сформували два гусарських полки, що носив назви по іменах їхніх командирів — Івана Шевича й Райко Прерадовича. Через їхню нечисленність в 1764 році обидва полки були об'єднані в один, котрий одержав назву бахмутского гусарського, із загальною нумерацією рот. Усього їх було 16.

На місці поселення роти створювали польові укріплення — шанці. Військовослужбовці одержували землю, яку повинні були обробляти. Нові поселення, що виникли на базі військових підрозділів, згодом одержали й свої найменування. Поселення 5-ї роти стало йменуватися Привільне.

Військові селяни вели своє господарство та захищали границі держави від набігів татар. Після приєднання в 1783 році Криму до Росії небезпека минула, і військові поселення були переведені на положення казенних селян.

Офіцерів гусарських рот царський уряд наділив вільними землями, які були поблизу військових поселень. Нові власники вели своє господарство на кріпосницькій основі, прагнучи залучити сюди й закріпити за собою робочу силу.

Примітки[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.