Привілля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Привілля
Герб города Приволье.gif
Герб Привілля
Міськрада
Міськрада
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Луганська область Луганська область
Район/міськрада Лисичанська міськрада
Рада Привільська міська рада
Код КОАТУУ 4411870700
Засноване 1695 як село Асесорське
Статус міста з 1963 року
Населення 7901 (01.01.2011)[1]
Площа 6,05 км²
Густота населення 1306 осіб/км²
Поштові індекси 93192
Телефонний код +380-6451
Координати 49°00′04″ пн. ш. 38°17′44″ сх. д. / 49.00111° пн. ш. 38.29556° сх. д. / 49.00111; 38.29556Координати: 49°00′04″ пн. ш. 38°17′44″ сх. д. / 49.00111° пн. ш. 38.29556° сх. д. / 49.00111; 38.29556
Водойма р. Сіверський Донець
Відстань
Найближча залізнична станція Рубіжне
До станції 10 км
До обл./респ. центру
 - автошляхами 118 км
Міська влада
Адреса 93191, м. Привілля, вул. Ломоносова, буд. 40

Приві́лля (колишні назви: село Асесорське — 1695 р., поселення П'ята рота — 1753 р. поселення Привільне — 1778 р.) — місто районного значення в Луганської області, підлегле Лисичанській міськраді. Населення — 8595 чоловік.

Географія[ред.ред. код]

Стела при в'їзді

Місто розташоване на крутих схилах правого берега ріки Сіверський Донець.

Економіка[ред.ред. код]

Видобуток кам'яного вугілля (Шахта «Привільнянська» та «Шахта імені М. М. Капустіна» «Лисичанськвугілля»). Збагачувальна фабрика.

Транспорт[ред.ред. код]

Існує регулярне автобусне сполучення з містом обласного значення Лисичанськом.

Історія[ред.ред. код]

29 березня, 1 квітня й 29 травня 1753 р. Сенат видав укази про поселення на вільних територіях на правому березі Дінця між ріками Бахмуткою й Луганню сербів, болгар, угорців й інших вихідців з Балканських країн православного сповідання, що втікли з-під турецького ярма й перебували на території Австрії. Поселенці були об'єднані в роти, з них сформували два гусарських полки, що носив назви по іменах їхніх командирів — Івана Шевича й Райко Депрерадовича. Через їхню нечисленність в 1764 році обидва полки були об'єднані в один, котрий одержав назву бахмутского гусарського, із загальною нумерацією рот. Усього їх було 16.

На місці поселення роти створювали польові укріплення — шанці. Військовослужбовці одержували землю, яку повинні були обробляти. Нові поселення, що виникли на базі військових підрозділів, згодом одержали власні найменування. Поселення 5-ї роти стало йменуватися Привільне.

Військові селяни вели своє господарство та захищали границі держави від набігів татар. Після приєднання в 1783 році Криму до Росії небезпека минула, і військові поселення були переведені на положення казенних селян.

Офіцерів гусарських рот царський уряд наділив вільними землями, які були поблизу військових поселень. Нові власники вели своє господарство на кріпосницькій основі, прагнучи залучити сюди й закріпити за собою робочу силу.

За даними на 1859 рік:

  • у казенному селі Привільне (5-я рота) Бахмутського повіту Катеринославської губернії мешкало 320 осіб (155 чоловічої статі та 165 — жіночої), налічувалось 31 дворове господарство, існувала православна церква[2].
  • у казенному сільці Привільне (5-я рота) мешкало 204 особи (105 чоловічої статі та 99 — жіночої), налічувалось 21 дворове господарство[3].

Станом на 1886 рік у колишньому державному селі Привільне Рубежівської волості мешкало 843 особи, налічувалось 167 дворових господарств, існували православна церква й лавка[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 986 осіб (461 чоловічої статі та 525 — жіночої), з яких 970 — православної віри[5].

У 1908 році в селі Привільне II Лисичанської волості мешкало 1090 осіб (558 чоловічої статі та 532 — жіночої), налічувалось 165 дворових господарства[6].

Війна 2014 року[ред.ред. код]

23 липня 2014 під час наступу підрозділів АТО було звільнено від загонів проросійських колаборантів Привілля[7].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 767) (рос. дореф.)
  3. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 768) (рос. дореф.)
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  5. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-63)
  6. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Бахмутскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911, (код 8-13)
  7. У Лисичанську воювати з боку терористів залишилися тільки чеченці


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.