Пореченков Михайло Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Євгенович Пореченков
рос. Михаил Евгеньевич Пореченков
Ім'я при народженні Михайло Євгенович Пореченков
Народився 2 березня 1969 (55 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Національність росіянин
Громадянство СРСР СРСР → Росія Росія
Діяльність актор, телеведучий, режисер[1], продюсер[2]
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
Роки діяльності 1994—2024
IMDb nm0691717
Нагороди та премії
CMNS: Михайло Євгенович Пореченков у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пореченков.

Миха́йло Євге́нович Поре́ченков (рос. Михаи́л Евге́ньевич Поре́ченков; нар. 2 березня 1969(19690302), Ленінград, РРФСР, СРСР) — радянський і російський актор театру та кіно, телеведучий і режисер. Путініст та українофоб. Підтримує вторгнення Росії в Україну.

11 березня 2014 року Пореченков підписав звернення діячів культури Російської Федерації на підтримку політики президента Росії В. В. Путіна в Україні та Криму.

У жовтні 2014 року незаконно перетнув державний кордон України та відвідав захоплений проросійськими збройними формуваннями Донецьк, де, разом із бойовиками ДНР, стріляв із кулемета, ймовірно по позиціях українських військових у Донецькому аеропорту. У січні 2015 року Служба безпеки України оголосила Пореченкова в розшук за підозрою у вчиненні терористичного акту або погрози його вчинення[3].

Занесений до переліку людей, що створюють загрозу нацбезпеці Україні. Підписав колективне звернення «Діячі культури Росії — на підтримку позиції Президента щодо України та Криму». В Україні заборонена творчість за участю Михайла Пореченкова[4][5]. Підтримав вторгнення Росії в Україну (2022).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 2 березня 1969 року в Ленінград, родині моряка Євгена Михайловича Пореченкова.

До п'яти років жив з бабусею в Псковській області, навчався в школі в своєму місті, потім жив з батьками у Варшаві (Польща), де навчався у школі-інтернаті з кінця 1970-х по 1986 роки.[6]

Навчався в Таллінському військово-політичному училищі, але не закінчив його. Через чисельні порушення дисципліни був відрахований за 10 днів до випуску. Відслужив строкову службу в Радянській армії, в будівельних військах.[7]

Після закінчення служби в армії працював в багетній майстерні. Вступив у ВДІК на курс Армена Джигарханяна, але пройти повний курс навчання не зміг. В 1991 році вступив до ЛДІТМіК на курс Веніаміна Фільштинского та закінчив його в 1996 році.

Після закінчення інституту працював у театрі «На Крюковому каналі». Потім був прийнятий в трупу Академічного театру імені Ленсовета. Також зіграв Сірано у виставі «Сірано. Сцени з Ростана» Незалежного театрального проекту.

На сцені МХТ ім. Чехова дебютував у 2002 році в виставі «Качине полювання» в ролі офіціанта.[8]

У 2003 році був прийнятий у трупу Художнього театру.

Родина та особисте життя[ред. | ред. код]

  • Батько — Євген Михайлович Пореченков, був моряком, потім інспектором виробничих процесів у Польщі на Гданській судноверфі, де поляки будували судна для СРСР.[6]. Зараз став письменником, поетом, пише про сина, про свої подорожі, про пташиний грип, про РАО «ЄЕС» та Слободана Мілошевича[1]
  • Мати — Галина Миколаївна Пореченкова, колишній будівельник.[6][9]
  • Позашлюбний син — Володимир Любимцев (22 грудня 1989), мати якого, Ірина Любимцева, померла в 1994 або 1995 році.[10]
  • Перша дружина — Пореченкова Катерина Олександрівна.[11], бізнесвумен, працювала перекладачем, познайомилася з Пореченковим завдяки Володимиру Шевелькову[12][13][14][15]
    • Дочка — Варвара (10 березня 1998)[14], знялася з батьком у його фільмі «День Д»[10].
  • Друга дружина — Ольга Пореченкова (1974).[16], художник, познайомилися в 1999 році, розписалися в 2000 році, працювала художником на фільмі «День Д»[13][17][18][19]
    • Син — Михайло (12 жовтня 2002).[16][20]
    • Дочка — Марія (26 грудня 2004).[20][21]
    • Син — Петро (12 липня 2010).[20][22]

Михайло дружить з Костянтином Хабенським, товаришували і їхні дружини, поки Анастасія Хабенська не вмерла 2008 року від пухлини мозку в 33 роки.[23]

Погляди[ред. | ред. код]

У березні 2014 року разом з іншими російськими культурними діячами підписав листа на підтримку дій президента Росії Володимира Путіна в Україні. Неодноразово висловлювався на підтримку так званої «Новоросії», терористичних утворень «ДНР» та «ЛНР». Вважає, що українці разом зі США ганебно ставляться до росіян. Як говориться в інтерв'ю, раніше підтримував також агресію Росії в Абхазії та Південній Осетії.[джерело?]

Участь у військових конфліктах[ред. | ред. код]

У російсько-грузинській війні 2008 року[ред. | ред. код]

ДНР. Донецьк. Михайло Пореченков коментує свою поїздку в аеропорт. 31.10.2014

Під час відвідування Донецького аеропорту в жовтні 2014 року заявляв, що має досвід участі в бойових діях під час російсько-грузинської війни.[24][25]

У російсько-українській війні 2014 року[ред. | ред. код]

Див. також: Бої за Донецький аеропорт, Війна на сході України та Російсько-українська війна 2014
Визнання участі в терористичних угрупованнях Михайла Пореченкова

11 березня 2014 року Пореченков підписав звернення діячів культури Російської Федерації на підтримку політики президента Росії В. В. Путіна в Україні та Криму.

30 жовтня 2014 року на Youtube-каналі «НОВОРОССИЯ TV» було оприлюднено відео «Пореченков у донецькому аеропорту», на якому актор у захисному шоломі з написом «PRESS» стріляє з багатоповерхівки великокаліберним кулеметом НСВ-12,7 «Утьос»[26] по позиціях українських військових.[27]

Перебуваючи в гостях у терористів, актор дав інтерв'ю російському каналу, в якому зізнався на камеру, що вже стріляв так і в 2008 році в Цхінвалі під час російсько-грузинського конфлікту по позиціях грузинських військових.[28] У цьому самому інтерв'ю Пореченков заявив, що відео було постановочним, а патрони — холостими. Твердження про постановочність і холості патрони пізніше спростували експерти[29], представник «ДНР»[30] і радник голови Міністерства оборони України Юрій Повх.[31] Пізніше, у 2016 р. повідомлено, що бійці ЗСУ відбили у бойовиків "кулемет Пореченкова"[32]

Реакції в Україні[ред. | ред. код]

З 31 жовтня 2014 року, після інциденту в Донецькому аеропорту, низка українських політиків[33] і активістів закликали українську владу й Інтерпол закрити Михайлу Пореченкову в'їзд до України та до інших країн Європи та Америки.[джерело?] Із цього дня Пореченков став об'єктом уваги активістів кампанії «Бойкот російського кіно», які стали вимагати заборонити показ фільмів в Україні за участі актора[34], також згадуючи про проблему під час суспільних акцій.[35][36]

31 жовтня 2014 року Арсен Аваков повідомив, що слідче управління Міністерства внутрішніх справ України відкрило кримінальне провадження щодо актора за ч. 4 ст. 260 Кримінального кодексу України, — участь у незаконних військових формуваннях. Норма передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років.[37]

31 жовтня 2014 року Служба безпеки України також відкрила кримінальне провадження щодо причетності Пореченкова до розстрілів мирних жителів Донецька в рядах терористичної організації «ДНР»[38][39]. Служба безпеки України зробила заяву про те, що має докази полювання актора з вогнепальною зброєю на мирних жителів в Донецьку, під час якого він розстрілював людей. Пореченков нібито заплатив гроші бойовикам за проведення такого «​​сафарі» — по $ 1 тис. за людину. Загалом Пореченков нібито заплатив $ 50 тис.[40].

31 жовтня 2014 року особовий склад батальойну «Луганськ-1», обурений інформацією про здійснення Пореченковим «сафарі» на людей в Донецьку, оголошує власне полювання: «Батальйоном Луганськ-1 розшукується Пореченков Михайло Євгенович, 1969 року народження, громадянин Росії, який є прихильником сепаратистів. За злочин, передбачений статтею 110, ст. 258, ст. 263 КК України»[41].

Бійці сил АТО, які тримали оборону в донецькому аеропорту, пообіцяли помститися Михайлу Пореченкову за стрілянину в них.[42]

4 листопада 2014 року Держагентство України з питань кіно скасувало або відмовило в державній реєстрації 69 фільмів за участю Михайла Пореченкова.[43]

4 листопада 2014 року у Московському художньому театрі після вистави «Трамвай «Бажання», у якій брав участь Михайло Пореченков, російська активістка Катерина Мальдон зі словами «На, Міша, постріляй! Любиш в українців стріляти? Пристрели мене!» кинула акторові «нагородний пістолет». Разом з пістолетом пані кинула Пореченкову медаль «За Лугандон».[44]

9 листопада 2014 року керівництво Донецької народної республіки за стрілянину в бік українських позицій у Донецькому аеропорту нагорордила Пореченкова званням «Народний артист Донецької народної республіки».[45]

На початку січня 2015 року Служба безпеки України повідомила, що оголосила в розшук усіх російських акторів і музикантів, які приїздили на окуповані території Донбасу.[46] 27 січня того ж року Пореченков був оголошений в розшук. Служба безпеки України інкримінує йому «вчинення терористичного акту або погрозу його вчинення». Слідчий суддя дав дозвіл на затримання з метою приводу.[47]

8 серпня 2015 року Пореченков був внесений до «Чорного списку Міністерства культури України»[48].

Реакції за межами України[ред. | ред. код]

31 жовтня 2014 року використання символіки преси Михайлом Пореченковим під час візиту до Донецького аеропорту засудили в ОБСЄ[49], також — голова московської спілки журналістів Павло Гусєв заявив, що через дії Михайла Пореченкова та його маскування під журналіста фактично зведені нанівець гарантії безпеки ЗМІ в зоні воєнних дій: «Якщо завтра будуть убиті або поранені наші журналісти, хай Пореченков знає, що їхня кров — на його руках».[33][50] Російський співак Йосип Кобзон заявив, що Пореченков дарма поїхав на Донбас. За його словами, винним в інциденті є не Пореченков, а люди, які його супроводжували.[51]

1 листопада 2014 року влада Латвії оголосила актора Михайла Пореченкова персоною нон ґрата, про що повідомив міністр закордонних справ країни Едгар Рінкевичс.[52]

1 грудня Пореченков висловив підтримку приїзду до Донецька свого колеги Івана Охлобистіна. Напередодні, актор Іван Охлобистін приїхав у Донецьк з новим фільмом «Ієрей-сан» та подарунками для командира террористів «Мотороли».[53]

4 грудня 2014 року в соціальній мережі «Twitter» Михайло Пореченков висловив обурення тим, що в Українській Вікіпедії, у статті про нього, його назвали «терористом „ДНР“» та «вбивцею українських солдат».[54][55] Версія тієї статті була неперевіреною патрульними (рецензентами) та була невдовзі замінена новою версією, з більш енциклопедичним та нейтральним текстом.

На початку березня 2015 року на кіностудії «Білорусьфільм» відмовилися працювати з Пореченковим. Костюмери, гримери та інші працівники поклали заяву на стіл директора «Білорусьфільму» про відмову роботи з Пореченковим, який перебуває в міжнародному розшуку. Після приїзду до Мінська його не заселили в готель, як це було прописано в домовленості. Натомість Пореченков заявив, що «на одному полі з такими білорусами не сяде».[56].

Вторгнення Росії в Україну[ред. | ред. код]

У 2022 році підтримав вторгнення Росії в Україну.

Санкції[ред. | ред. код]

Після стрілянини в аеропорту Донецька Латвія внесла Пореченкова до списку осіб, яким заборонено в'їзд до цієї країни.[57]

19 жовтня 2022 року, на тлі вторгнення Росії в Україну, внесений до санкційного списку України осіб, які "публічно закликають до агресивної війни, виправдовують і визнають законною збройну агресію РФ проти України, тимчасову окупацію території України".[58]

Визнання та нагороди[ред. | ред. код]

Лауреат премій:

Творчість[ред. | ред. код]

Ролі в театрі[ред. | ред. код]

Академічний театр ім. Ленради[ред. | ред. код]

Московський художній театр ім. А. П. Чехова[ред. | ред. код]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1993 ф Поруч з часом Рядом со временем
1994 ф Колесо кохання Колесо любви Кирило
1997 с Вулиці розбитих ліхтарів Улицы разбитых фонарей Павло Царьов (серія «Сексот Циплаков»)
1998 ф Тіло буде віддано землі, а старший мічман буде співати Тело будет предано земле, а старший мичман будет петь
1998 ф Гірко! Горько! наречений
1999 ф Жіноча власність Женская собственность приятель Андрія
1999—2022 с Агент національної безпеки Агент национальной безопасности Олексій Петрович Ніколаєв, співробітник ФСБ
2000 ф Особливості національного полювання в зимовий період Особенности национальной охоты в зимний период командир застави на фінському кордоні
2000 ф Бузкові сутінки Сиреневые сумерки
2000 с Бандитський Петербург. Фільм 1. Барон Бандитский Петербург. Фильм 1. Барон Євген Володимирович Кондрашов, комерсант та охоронець, колишній оперуповноважений капітан міліції
2002 ф Вовочка Вовочка дільничний, старший лейтенант Григорій Піндюжін
2002 с Спецназ Спецназ Агент ФРС США Джим Уолленс (з'являється в серії «Клинок»)
2002 с По той бік вовків По ту сторону волков
2002 с Подружка осінь
2003 ф Особливості національної політики Особенности национальной политики Ваня
2003 ф Тріо Трио Олексій
2003 ф Щоденник камікадзе Дневник камикадзе
2003 с Лінії долі Линии судьбы
2004 ф Проти течії Против течения Сергій Городецький
2004 ф Таємниця «Вовчої пащі» Тайна «Волчьей пасти»
2004 с Ключі від безодні: По ту сторону вовків-2 Ключи от бездны: По ту сторону волков-2 Сергій Висік
2005 ф 9 рота 9 рота старший прапорщик Дигало
2005 ф Солдатський декамерон Солдатский декамерон Пантелєєв
2005 с Убивча сила 6 Убойная сила 6 капітан міліцїї, Микита Андрійович Уваров, начальник відділу Управління по боротьбі зі злочинами у сфері моральності (серії «Мис Доброї Надії», «Брати по зброї»)
2005 с Загибель імперії Гибель империи
2006 ф Зв'язок Связь Ілля, бізнесмен
2006 с Грозові ворота Грозовые ворота майор Єгоров, офіцер ГРУ
2006 ф Велика любов Большая любовь генерал Антон Улибабов
2007 ф 1612 1612 князь Пожарський
2007 ф Троє Трое (у виробництві)
2007 с Ліквідація Ликвидация майор Кречетов, він же " Академік "
2008 ф Реальний тато Роман, бандит
2008 ф День Д Іван, майор ВДВ
2008 ф Тариф Новорічний Баринов
2008 ф На даху світу Василь
2008 ф Подружка осінь Саша
2008 с Ісаєв граф Воронцов
2010 ф Казка. Є Ведмідь
2010 с Доктор Тирса Геннадій Вікторович Тирса
2010 с Родинний дім Петро Сергійович Прохоров, олігарх
2011 ф Без чоловіків Стасик
2011 ф На щастя, або Хто знайде Синього птаха Пер Ноель
2011 с Контргра майор СМЕРШ Денис Ребров
2011 с Справа гастроному № 1 майор КДБ Скачко
2011 с Небесний суд адвокат Веніамін
2011 с Біла гвардія Віктор Вікторович Мишлаєвський, поручик артилерії
2012 ф Мами
2012 ф Золото
2012 с Після школи Віктор Васильович, фізрук, тато Вови, тренер баскетбольної команди «Білі ведмеді»
2013 ф Піддубний Іван Піддубний
2013 ф Про що мовчать дівчата Володимир Петрович Веденєєв — російський олігарх
2013 ф Марафон Толік
2016 ф Вовкулаки Вурдалаки Лавр

Режисер[ред. | ред. код]

Дубляж[ред. | ред. код]

  • 1999 — Шосте чуття — Малколм Кроу (Брюс Вілліс)
  • 2001 — Історія лицаря — Вільям Тетчер (Ульрік фон Ліхтенштайн із Гільдерланда) (Хіт Леджер)
  • 2002 — Алі Джі в парламенті — Алі Джі (Саша Барон Коен)

Зйомка в рекламі[ред. | ред. код]

  • Реклама майонезу «Ряба»[59]
  • Реклама мобільного оператора МТС (спільно з Михайлом Трухіним та Миколою Валуєвим)
  • Реклама автомобіля Kia Sorento
  • Реклама велосипедів Cube

Комп'ютерні ігри[ред. | ред. код]

Телебачення[ред. | ред. код]

Документальні фільми[ред. | ред. код]

  • 2011 — Михайло Пореченков. Тепер у мене все є
  • 2010 — Мій син — Андрій Краско (документальний)
  • 2009 — Алтайський самородок. Панкратов-Чорний (документальний)
  • 2007 — Олександр Дедюшко. Перевищення швидкості (Україна, документальний)
  • 2006 — Як відходили кумири (документальний) Андрій Краско
  • 2006 — Андрій Краско. Несхожий на артиста (документальний)

Освіта[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Семейный подряд Михаила Пореченкова
  2. ↑ «Коммандо» по-русски
  3. ↑ http://mvs.gov.ua/mvs/control/investigation/card/wantedPerson?ID=150273609904704976
  4. ↑ В Україні заборонили прокат фільмів з акторами, що загрожують національній безпеці (список). ЧаРівне (ua) . Процитовано 24 травня 2022.
  5. ↑ Новини - Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація. shev.kyivcity.gov.ua. Процитовано 24 травня 2022.
  6. ↑ а б в Михаил Пореченков на moikompas.ru. Архів оригіналу за 29 травня 2010. Процитовано 27 січня 2014.
  7. ↑ Биография на официальном сайте Михаила Пореченкова. Архів оригіналу за 10 березня 2009. Процитовано 27 січня 2014.
  8. ↑ а б Михаил Пореченков на сайте МХТ
  9. ↑ Михаил Пореченков: У Михаила Пореченкова родится сын
  10. ↑ а б Михаил Пореченков: Я рад, что через 19 лет нашел внебрачного сына!
  11. ↑ Книги: Пореченкова Екатерина Александровна[недоступне посилання з квітня 2019]
  12. ↑ ВАРВАРА ПОРЕЧЕНКОВА: «ПАПА ОБЫЧНО ПРИЕЗЖАЕТ КО МНЕ НА МОТОЦИКЛЕ»
  13. ↑ а б Михаил Пореченков: Когда подружки мне не давали, впадал в агрессию!
  14. ↑ а б Михаил Евгеньевич Пореченков Mike Porechenkov
  15. ↑ АГЕНТ ИГРАЕТ В ТЕАТРЕ ЧЕРЕПАХУ И БОИТСЯ ЧЕРНЫХ КОШЕК
  16. ↑ а б У «агента национальной безопасности» родился сын!
  17. ↑ Семейный подряд Пореченковых. Архів оригіналу за 16 червня 2008. Процитовано 27 квітня 2019.
  18. ↑ Михаил Пореченков на kinopoisk.ru
  19. ↑ Михаил Пореченков ожидает прибавления в семействе. Архів оригіналу за 7 травня 2010. Процитовано 27 січня 2014.
  20. ↑ а б в Михаил Пореченков стал отцом в пятый раз
  21. ↑ У Пореченкова родилась дочь. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 27 січня 2014.
  22. ↑ День апостолів Петра та Павла
  23. ↑ Умерла жена Константина Хабенского. Архів оригіналу за 11 травня 2012. Процитовано 27 січня 2014.
  24. ↑ На російського актора, який стріляв у донецькому аеропорту, завели справу. Українська правда. 31.10.2014
  25. ↑ Против актера Пореченкова откроют уголовное дело - Аваков (рос.). Ліга. 31.10.2014
  26. ↑ Пореченков в донецком аэропорту
  27. ↑ Пореченков подставил журналистов, стреляя по украинским военным (видео) (рос.). Подробности. 31.10.2014
  28. ↑ «Как отреагировала блогосфера на поступок Пореченкова» (рос.)
  29. ↑ Пореченков стріляв справжніми бойовими патронами, - експерт. espreso.tv. 31.10.2014
  30. ↑ Бойовик спростував брехню Пореченкова про холості патрони і постановочне відео. УНІАН. 31.10.2014
  31. ↑ Пореченкова офіційно спіймали на брехні про його стрілянину по українцях (фото). Експрес. 01.11.2014
  32. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 20 серпня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  33. ↑ а б Пореченков каже, що стріляв холостими по мішенях. Українська служба BBC. 31.10.2014
  34. ↑ Українські активісти вимагають заборонити фільми та серіали з Пореченковим. espreso.tv. 31.10.2014
  35. ↑ «Зомбі» під Нацрадою вимагали позбавити ліцензій телеканали за трансляцію російських серіалів. УНН. 03.12.2014
  36. ↑ У Києві під АП «закривавлені телезомбі» вимагали більше серіалів з Охлобистіним. ЗІК. 22.12.2014
  37. ↑ Проти російського актора Пореченкова відкрито кримінальне провадження. Канал «24». 31.10.2014
  38. ↑ СБУ: Пореченков влаштував «сафарі» на мирних мешканців Донецька. espreso.tv. 31.10.2014
  39. ↑ Союз журналистов Москвы назвал поведение Пореченкова подлостью. Lenta.RU (рос.). Процитовано 17 квітня 2022.
  40. ↑ СБУ обвиняет Пореченкова в расстреле мирных жителей Донецка (рос.). Подробности. Інтер. 31.10.2014
  41. ↑ Батальйон «Луганськ» полює на Пореченкова. espreso.tv. 31.10.2014
  42. ↑ https://www.facebook.com/photo.php?fbid=4907623266130 Сторінка у facebook.com
  43. ↑ Фільми з Пореченковим заборонили. Канали просять просіяти продукцію РФ. Українська правда. 04.11.2014
  44. ↑ «На, Миша, постреляй!»: Пореченкову во время спектакля бросили на сцену пистолет (рос.). Дзеркало тижня. 05.11.2014
  45. ↑ За стрельбу в Донецке Пореченкова наградили званием народного артиста «ДНР» [Архівовано 10 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.). Белорусский партизан. 10.11.2014
  46. ↑ СБУ оголосила в розшук усіх російських акторів і музикантів, які виступали на окупованому Донбасі [Архівовано 2015-01-08 у Wayback Machine.]. ТВі. 04.01.2015
  47. ↑ СБУ оголосила в розшук Пореченкова. УНІАН. 27 січня 2015. Архів оригіналу за 27 січня 2015. Процитовано 27 січня 2015.
  48. ↑ Мінкультури публікує Перелік осіб, які створюють загрозу нацбезпеці. Архів оригіналу за 8 серпня 2015. Процитовано 10 серпня 2015.
  49. ↑ ОБСЄ засудила Пореченкова, який одягнув каску преси [Архівовано 2014-12-09 у Wayback Machine.]. ТВі. 31.10.2014
  50. ↑ Тепер кров журналістів у зоні АТО буде на руках Пореченкова — голова московської спілки журналістів. ТСН. 1+1. 31.10.2014
  51. ↑ Кобзон: Пореченков зря поехал в ДНР[недоступне посилання з липня 2019] (рос.). Стрічка. 07.11.2014
  52. ↑ Латвия объявила актера Михаила Пореченкова персоной нон-грата [Архівовано 2014-11-01 у Wayback Machine.] (рос.). Апостроф. 01.11.2014
  53. ↑ «Пореченков поддержал приезд Охлобыстина в Донецк»[недоступне посилання з липня 2019] (рос.) 01.12.2014
  54. ↑ Пореченков образився, що в українській «Вікіпедії» він терорист «ДНР».
  55. ↑ [1] (рос.). Михаил Пореченков. 04.12.2014
  56. ↑ Пореченкову в Білорусі влаштували бойкот на кіностудії. Відео[недоступне посилання з липня 2019]
  57. ↑ Латвия объявила Михаила Пореченкова персоной нон грата. Meduza (рос.). Процитовано 25 березня 2023.
  58. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №726/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
  59. ↑ Михайло Пореченков у рекламі майонезу «Ряба»

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Пореченков Михайло Євгенович
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пореченков Михайло Євгенович
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пореченков_Михайло_Євгенович&oldid=41892260