Нестайко Всеволод Зіновійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Всеволод Зіновійович Нестайко
Нестайко В.jpg
Дата народження: 30 січня 1930(1930-01-30) (84 роки)
Місце народження: Бердичів Житомирська область Україна Україна
Громадянство: Україна Україна
Рід діяльності: письменник
Напрямок: дитяча література
Жанр: проза
Премії:

Премія ім. Лесі Українки, внесений до Почесного списку імені Г. К. Андерсена

Неофіційна спільнота у facebook

Всеволод Зіновійович Нестайко (* 30 січня 1930, Бердичів) — письменник, класик сучасної української дитячої літератури.[1] Для його творів характерне гумористичне обігравання імен та ситуацій. Найпопулярніший твір — трилогія «Тореадори з Васюківки» («Пригоди Робінзона Кукурузо» [1964], «Незнайомець з 13-ї квартири» [1966], «Таємниця трьох невідомих» [1970]).[2]

Біографія[ред.ред. код]

Батько, Зіновій Нестайко, — народився в Чернелиці; закінчив гімназію в місті Бучачі — під час Першої світової війни був січовим стрільцем в австрійській армії. Воював в лавах УГА, потрапив до польського табору полонених. Працював в Проскурові на цукроварні.[3] 1930 або 1933 р. заарештований радянською владою; загинув у концентраційному таборі.[1]

Мама Нестайка викладала російську мову та літературу. По смерті батька у 30-ті роки переїжджає з сином до Києва, де під час нацистської окупації організовує маленьку підпільну школу[2]. Дід, о. Денис Нестайко — багаторічний декан і парох (УГКЦ) м. Бучача, знаний український громадський діяч Бучацького повіту. Письменник неодноразаво перебував у Бучачі,[4] передав для Бучацького районного краєзнавчого музею особисті речі родичів.

Нестайко закінчує десятилітню загальну середню школу з одною четвіркою в табелі, зі срібною медаллю. Через обставини терору та війни не вчився у п'ятому та дев'ятому класах. Курс дев'ятого класу пройшов самостійно за два місяці[2]. Після школи вступає на слов'янське відділення філологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Всеволод Нестайко закінчує навчання на філологічному факультеті в 1952 році.

У дитинстві разом із сусідом та однолітком Вітасиком Дяченком читали книжки: Миколи Трублаїні («Лахтак», «Шхуна „Колумб“»), Джека Лондона, Жюля Верна, Бориса Житкова, та мріяли стати капітанами далекого плавання. Як виявилось, через особливості зору Нестайко не міг стати моряком, а сусід таки став капітаном[2].

Літературна праця[ред.ред. код]

Працював у редакціях журналів «Дніпро», «Барвінок», видавництвах «Молодь». З 1956 по 1987 рік завідував редакцією у видавництві «Веселка»[1].

Витяг із першого оповідання, що написав у вісім років, про відважного мисливця, який полював на бенгальського тигра в Африці: «Ноги у мисливця були волосаті, як у всіх чоловіків».[2]

« А коли я став по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутись назад у дитинство — догратися, досміятися, добешкетувати... Вихід був один — стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам’ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше.[5]  »

П'ятдесятирічний шлях у дитячій літературі засвідчив виданням близько тридцяти книжок оповідань, казок, повістей і п'єс. Перше оповідання для дітей Всеволод Нестайко надрукував у журналі «Барвінок» в 24 роки. Також друкувався у «Піонерії». Перша книжка «Шурка і Шурко» побачила світ у 1956 році[1][2].

За його повістями та оповіданнями поставлено фільми «Одиниця з обманом», «Чудеса в Гарбузянах», короткометражна стрічка «Тореадори з Васюківки».

Після проголошення Акту Незалежності України В.Нестайко разом із поетом та редактором Іваном Малковичем опрацьовують та публікують нову авторську редакцію книги «Тореадори з Васюківки». Твір позбавлено деяких неминучих ідеологічних нашарувань минулої доби, деталей, незрозумілих сучасному, а тим паче майбутньому читачеві. З'явилися й нові епізоди[5].

На початку 2000 року друкує в «Барвінку» свою нову повість-казку «Ковалі Щастя, або Новорічний детектив»[2].

Веде програму на Національному радіо України «Радіобайка Всеволода Нестайка»[2].

Визнання[ред.ред. код]

Багато сучасних українських письменників схвально відгукуються про творчість Всеволода Нестайка,[6] вважають його класиком та майстром слова.[7][8]

Згідно з соцопитуваннями, які провела у 1990–1992 роках Державна бібліотека для дітей та Міністерство культури — твори Всеволода Нестайка визнано лідерами читацького інтересу[2].

Літературні премії
Міжнародні нагороди фільмів, які знято по мотивах творів В.Нестайка

1979 року рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогію «Тореадори з Васюківки» внесено до Особливого почесного списку Г. Х. Андерсена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури[10][1][2].

Твори[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п «Всеволод Нестайко». видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». офіційний сайт видання. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2011-12-17. 
  2. а б в г д е ж и к л м Кацун Юлія (2003-01-29). «Всеволод НЕСТАЙКО: «Незалежність України залежить від української дитячої літератури»». щоденна всеукраїнська газета «День». Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2011-12-18. 
  3. Софія Барановська. Рід Нестайків // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник.- Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто: НТШ, Український архів, 1972.- 944с.; іл. с. 371
  4. Б.Мельничук, М.Федечко. Нестайко Всеволод Зіновійович… с. 413
  5. а б В.Нестайко. «Від автора, Всеволод Нестайко». видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». офіційний сайт видання. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2011-12-17. 
  6. Іван Андрусяк: «Що цікавіший текст, то менший він має резонанс» // Закарпаття Онлайн, 04.08.2010.
  7. Ірена Карпа: «Моя порада всім письменникам-початківцям: доки у вас нема дітей — арбайтен, арбайтен, ніхт капітулірен!» // Друг читача, 29.07.2013.
  8. Антон Санченко. Знов за рибу гроші // Журнал «Країна», № 49 (202), 19.12.2013.
  9. Золоті письменники України. Нагороджені
  10. Інформація вимагає уточнення з першоджерел. Існує Премія імені Г. К. Андерсена, а де міститься «Особливий почесний список Г. Х. Андерсена» — невідомо.

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]