Норік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Регіони древньої "Римської імперії"
Норик
Il regno del Norico prima della conquista romana
Розташування на південь від верхньої течії Дунаю
Період: IV століття до н.е. - 50 н.е.
Населення Кельти, Норики, іллірійці, Тевриски, Ambisonti, Sevati, Laianci, Ambitravi, ambil, Uberach
Римська провінція Норик бл. 120 року.

Норік, Норик (лат. Noricum) — царство племені теврисків (IV—I ст. до н. е.) і потім давньоримська провінція між верхньою течією Драви і Дунаєм (з кінця I ст. до н. е.[1] — до 420 р.). Провінція Норик межувала на сході і південному сході з Паннонією, на заході з Рецією і Віндолікою (підкорені Тіберієм в 15 р. до н.е.), Італією (Venetia et Histria) на півдні.

Ця територія приблизно відповідає сучасним Штирії і Каринтії (Австрія) та прилеглих районів Баварії на схід від річки Інн (Німеччина) і Словенії.

Римські провінції під час Траяна (117 р. н.е.)

Древні часи[ред.ред. код]

Згідно з латинськими джерелами в IV столітті до н. е. іллірійське плем'я нориків об'єднало під своєю владою кілька кельтських, іллірійських племен і плем'я венетів, утворивши власну державу у північно-східних Альпах. Столицею королівства була Норея (можливо, сучасний Клагенфурт).

У Норика сформувалася своєрідне суспільство, в якому розвинулася змішання кельто-іллірійська культура Есте. Рівень розвитку античного Норика був досить високий. Тут вживалася своя оригінальна писемність і навіть карбувалася власна золота монета. Мови венетів і іллірійців були відносно близькі одна одній, тому у Нориці використовувалося венетське і іллірійське алфавітне письмо. Відомо лише два божества Норика — Марс Латобій, який іменувався «великим богом», «царем Туата», і богиня Норей, «велика мати народу».

Провінції і єпархії Римської імперії у 400 р.

В 18 р. до н.е. Август провів чергову чистку сенату, скоротивши число до 600, і продовжив свої повноваження принцепса[2]. Він наблизив до себе Тиберія і Друза, а Агріппу відправив в Сирію для контролю за процесами, що відбувалися на Сході[3]. Після складних внутрішніх реформ Август приступив до реалізації нових експансіоністських планів, що стосувалися формування дунайського напрямку. В районі альпійських перевалів римські армії були задіяні в операціях по приборканню місцевих племен. Командував армією Публій Сілій, консул 20 р. до н.е., намісник об’єднаного Іллірика, який скорив паннонців і нориків[4]. Результатом цієї кампанії стало утворення в 16 р. до н.е. римської провінції Норік[5].
В наступному році, після битви у Боденського озера, Тиберієм і Друзом були підкорені племена ретів і вінделіків[6]. На їхніх землях була утворена провінція Реція. Таким чином був створений плацдарм для наступу до Дунаю.

Коли Норик став провінцією Римської імперії, новою столицею провінції, близько 40р. під час правління Клавдія, стало місто Virunum.

У 16 р. до н. е. Норик був приєднаний до Риму і перетворений в однойменну римську провінцію. Її столицею стала Віндобона (сучасний Відень). Як провінція Норик проіснував аж до розпаду Західної Римської імперії, коли був захоплений при вторгненні з півночі, з території сучасної Чехії, німецькими племенами герулів, алеманів, тюрінгів і ругіїв.

Митний округ Іллірик (Illirici fructum) об’єднував Рецію, Норик, Далмацію, Паннонію, Дакію, Мезію та Фракію.[7]

Історія Австрії
Austria Bundesadler.svg
Гальштатська культура
Доісторична Австрія
Римські провінції
(Норік • Реція)
Карантанія
Східна марка
Ерцгерцогство Австрія
Священна Римська імперія
(Габсбурзька монархія)
Австрійська імперія
Австро-Угорщина
(Цислейтанія)
Перша Австрійська Республіка
Аншлюс
Окупація Австрії союзниками
Австрійська Республіка

Портал «Австрія»

У 408 р. територія завойована Аларіхом I, наприкінці V століття — остготами.

Норики згадуються в ПВЛ:

"По раздрушеніи же столпа и по раздЂлении языкъ, прияша сынове Симовы въсточныя страны, а Хамовы же сынове полуденныя страны; Афетови же сынове западъ прияша и полунощьныя страны. Оть сихъ же 70 и дву языку бысть языкъ Словенескъ отъ племени же Афетова, нарицаемЂи Норци, иже суть СловенЂ."[8]

Норик згадується і у іншому літописі:

“Року Божого 477 Одоацер, король Рутенів, Гепідів, Готів, Унгарів та Герулів, виступаючи проти церкви божої, благочестивого Максима з його 50 учнями, що молилися з ним в цій печері, за сповідання віри жорстоко мучено та скинуто вниз, а провінцію Норікум мечем і вогнем спустошивши”[9].

Цей напис вигравіюваний на мармуровій плиті, встановленій у катакомбах “Монашої Гори” колишнього м. Ювавума лат. Claudium Iuvavum (нині Зальцбург) – фортеці в провінції Норік.

Існує теорія О.М. Трубачова про прабатьківщину слов'ян на Середньому Дунаї, в Західному Норику[10]. Черняк А.Б. стверджує, що саме Норик контролював знамениий «Бурштиновий шлях», що починався на північному сході сучасної Італії, в Аквілеї [11].[12]

Гальштатська культура в етнічному відношенні вважається також культурою нориків.[13]

Новий час[ред.ред. код]

У 1919 році останній прем'єр-міністр імператорської Австрії - Хайнрік Ламаск (англ. Heinrich Lammasch) - висував ідею, щоб дати молодій республіці назву «Norische Republik» або «Noric Republic»[14], оскільки древні кордони були аналогічні новим, територія на той час, не хотіла вважати себе спадкоємцем Габсбурзької монархії, а бути незалежною, нейтральною і мирною державою[15].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Я.І. Онищук Провінційно-римські культурні впливи та їх роль в етнічній історії Волино-Подільського пограниччя / Археологія і давня історія України Збірник наукових праць. - 2010, Вип. 2.
  2. Dio Cass., 54, 13-14
  3. Dio Cass., 54, 19
  4. Бандровський О. Г. Формування зовнішньополітичного курсу Римської імперії в кінці І ст. до н.е / Карпатика Збірник наукових праць. - 2010, Вип. 39.
  5. Dio Cass., 54, 20
  6. Dio Cass., 54, 22
  7. Сон Н.А. Тира римського времени / Н.А. Сон. – К.: Наукова думка, 1993. – (с.50) 156 с.
  8. http://litopys.org.ua/ipatlet/ipat01.htm
  9. Літопис Готфріда Вінтерберського ХІІ ст. [240. 13–14].
  10. Трубачев О.Н. Этногенез и культура древнейших славян: Лингвистические исследования / 2-е изд., дополн.. — М.: Наука, 2003. — С.389.
  11. Черняк А.Б. Тацит о венедах (Germ. 46 : 2) // Вестник древней истории. – М., 1991. - № 12. – С.56.
  12. О.Гуцуляк, П.Дрогомирецький, Б.Томенчук Королівство священних вершин (Scando-Slavica у верхньому Подністров'ї) / Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис “Галичина” Науковий журнал. - 2006-2007, Вип. 12-13.
  13. Словник-довідник з археології / Під ред. Н. О. Гаврилюк. – К., 1996
  14. Anna Maria Drabek, Der Österreichbegriff und sein Wandel im Lauf der Geschichte, in: Marktgemeinde Neuhofen/Ybbs (ed.): Ostarrichi Gedenkstätte Neuhofen/Ybbs, no date (1980), pp. 32–4
  15. Dieter Köberl, Zum Wohle Österreichs. Vor 90 Jahren starb Heinrich Lammasch, в: Die Furche, 18 February 2010

Посилання[ред.ред. код]