Транссибірська магістраль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Транссибі́рська залізнична магістраль (Трансси́б), Великий Сибірський Шлях (історична назва) — залізниця через Євразійський континент, що сполучає Європейську частину Росії, її найбільші промислові райони і Москву з її серединними (Сибір) і східними (Далекий Схід) районами. Довжина 9 288,2 км, це найдовша залізниця в світі. Найвища точка шляху — Яблоновий перевал (1 019 м над рівнем моря). У 2002 була завершена повна електрифікація.

Власне Транссибом може називатися лише східна частина магістралі, від Челябінська (Південний Урал) до Владивостока. Її довжина — близько 7 тис. км. Саме ця ділянка була побудована у 18911916 роки.

Транссиб сполучає Центр (Москву), міста Уралу, Сибіру і Тихий океан (Владивосток), а кажучи ширше — західні і південні порти (Санкт-Петербург, Калінінград, Новоросійськ) і столицю Росії, а також залізничні виходи в Європу, з одного боку, з портами і залізничними виходами в Азію (Владивосток, Находка, Ваніно, Забайкальськ) з іншого боку.

Вокзал у Владивостоці — кінцевий пункт Транссибу

Основні віхи будівництва[ред.ред. код]

Залізничний тунель на Навколобайкальській залізниці на захід від Культюка
Вокзал у Владивостоці — кінцевий пункт Транссибу

Офіційне будівництво розпочалося 19 (31 травня) 1891 в районі поблизу Владивостоку (Куперовська западина), на закладці був присутній Цесаревич Микола Олександрович, майбутній імператор Микола II. Фактично ж будівництво стартувало раніше, на початку березня 1891 року, коли почалося будівництво ділянки Міас — Челябінськ. З'єднання рейок на всій протяжності Великого Сибірського Шляху відбулося 21 жовтня (3 листопада) 1901року, коли будівельники Китайсько-Східної залізниці, що прокладали рейкову колію із заходу і сходу, зустрілися один з одним. Але регулярного руху потягів на всій протяжності магістралі в цей час не існувало.

Регулярне сполучення між столицею імперії — Санкт-Петербургом і тихоокеанськими портами Росії — Владивостоком і Дальним залізницею було встановлено в липні 1903, коли Китайсько-Східна залізниця, що проходить через Маньчжурію, була прийнята в постійну («правильну») експлуатацію. Дата 1 (14 липня) 1903 ознаменувала собою також становлення Великого Сибірського Шляху до ладу на всій його протяжності, хоча на шляху був проміжок: через Байкал доводилося переправляти потяги на спеціальному поромі.

Безперервна колія між Санкт-Петербургом і Владивостоком з'явилася після початку робочого руху по Навколобайкальській залізниці 18 вересня (1 жовтня) 1904; а за рік, 16 (29 жовтня) 1905 року, Навколобайкальська залізниця, як відрізок Великого Сибірського Шляху, була прийнята в постійну експлуатацію; і регулярні пасажирські потяги вперше в історії мали можливість слідувати тільки по рейках, без використання поромних переправ, від берегів Атлантичного океану (із Західної Європи) до берегів Тихого океану (до Владивостока). Кінець будівництва на території Російської Імперії: 5 (18 жовтня) 1916, із пуском моста через Амур поблизу Хабаровська і початком руху потягів цим мостом.

Вартість будівництва Транссибу із 1891 по 1913 склала 1 455 413 тисяч карбованців.

Напрямки Транссибу[ред.ред. код]

Північний
Москва — Ярославль — Кіров — Перм — Єкатеринбург — Тюмень — Омськ — Владивосток.
Новий
Москва — Нижній Новгород — Кіров — Перм — Єкатеринбург — Тюмень — Омськ — Владивосток.
Південний
Москва — Муром — Арзамас — Канаш — Казань — Єкатеринбург — Омськ — Владивосток.
Історичний
Москва — Рязань — Рузаєвка — Самара — Уфа — Челябінськ — Омськ — Владивосток.

Сусіди[ред.ред. код]

Мапа Транссибу.
Червоною смугою на мапі позначена Транссибірська магістраль, зеленою — Байкало-Амурська магістраль

Територією Північного Казахстану проходить Середньосибірська залізниця. Кемеровську область з Алтайським краєм сполучає Західно-Сибірська залізниця, а з Барнаула на південь до Середньої Азії веде Півдсиб, далі переходить у Турксиб. Наприкінці XX століття на Далекому Сході північніше Транссибу прокладена Байкало-Амурська магістраль.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Хоча Владивосток є кінцевою станцією Транссибу, на гілці на Находку є віддаленіші від Москви станції — мис Астаф'єва і Східний порт.
  • По Транссибу до недавнього часу курсував найдальший у світі потяг № 53/54 Харків — Владивосток, що долає 9714 км колії за 174 години 10 хвилин. З 15 травня 2010 року цей потяг «обрізаний» до станції Уфа, проте курсування безпересадкових вагонів збережено. Найдальшим у світі вагоном безпересадкового сполучення на сьогодні є Київ — Владивосток, відстань 10259 км, час проїзду 187 годин (7 діб 19 годин 50 хвилин).
  • «Найшвидший» потяг Транссибу — № 1/2 «Росія», сполученням Москва — Владивосток. Він проходить Транссиб за 6 діб 2 години.
  • На Ярославському вокзалі Москви, а також у Владивостоці встановлені спеціальні кілометрові стовпи із зазначенням протяжності магістралі — «0 км» на одній грані і «9298 км» на іншій (причому у Владивостоці на знаку написано «9288»).

Джерела[ред.ред. код]