Калінінград

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Калінінград
Калининград
Coat of Arms of Kaliningrad.png
Герб міста
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Калінінградська область
Основні дані
Час заснування: 1255
Населення 441 376 (01.01.2013)[1]
Площа 215,7 км²
Географічні координати: 54°43′00″ пн. ш. 20°30′00″ сх. д. / 54.716666666667° пн. ш. 20.5° сх. д. / 54.716666666667; 20.5Координати: 54°43′00″ пн. ш. 20°30′00″ сх. д. / 54.716666666667° пн. ш. 20.5° сх. д. / 54.716666666667; 20.5{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний теґ на сторінку
Часовий пояс +2
Міста-побратими Бремерхафен (Німеччина), Ґданськ (Польща), Кіль (Німеччина), Пепенбург (Німеччина), Цайц (Німеччина)
Влада
Голова адміністрації Ярошук Олександр
Карта
Калінінград (Росія)
Калінінград
Калінінград

Калінінгра́д (рос. Калининград, історично — нім. Königsberg, укр. Ке́нігсберг, пол. Królewiec, укр. Крулевєць) — місто в Російській Федерації, адміністративний центр Калінінградської області. Місто розташоване при впаданні річки Прего́лі в Балтійське море. Важливий транспортний вузол (залізниці та шосейні дороги); морський і річковий (річка Преголя) порти; аеропорт (Храброво). Важливий центр машинобудування; розвинені металургія, легка, поліграфічна промисловості. У Калінінграді розташовані музеї (музей Бурштину, історико-художній музей, картинна галерея, музей фортифікації і т. д.), театри драми, найбільші бібліотеки (зокрема фрагменти середньовічних книжкових зборів — бібліотеки Валленродта), зоопарк. У центрі міста розташований кафедральний собор, де був похований Іммануїл Кант. Зараз громадськість міста підіймає питання про поверненню місту історичної назви.

Історія[ред.ред. код]

Часи другої світової війни[ред.ред. код]

LocationKaliningrad2007-07.png
Кафедральний собор

Штурм міста радянськими військами в ході східно-прусської операції почався 6 квітня 1945; особливою запеклістю відрізнявся бій за форт № 5 «король Фрідріх-Вільгельм III», який охороняв північно-західні підступи до міста. У ході цього штурму радянськими військами під командуванням Маршала Радянського Союзу Василевського була вперше застосована тактика початку піхотної атаки до закінчення артилерійської підготовки, що дозволило уникнути вогню противника на підході до зміцнення і застати гарнізон укріплень зненацька; зворотною стороною медалі з'явилися значні втрати від вогню власних військ. Серед інших, великі втрати понесли добірні гвардійським частини: пам'ять про них згодом увічнено монументом «1200 гвардійців», розташованому в центрі міста на Гвардійському проспекті. А 9 квітня над вежею «Дер Дона», де нині розташований музей бурштину, було піднято червоний прапор, позначивши кінець німецької історії міста.

За рішенням Потсдамської конференції північна частина німецької провінції Східній Прусії, разом зі своєю столицею Кенігсберг, тимчасово була передана Радянському Союзу. Пізніше, під час підписання договорів про межі Калінінградську область було повністю визнано володіннями Радянського Союзу.

Із 370 000 мешканців-німців, які жили в ньому до війни, залишилося заледве 20 000. Хоча відразу після війни почалася робота з адаптації німців до нової влади: виходила газета «Новий час» німецькою мовою, були організовані школи, де викладання велося німецькою, — було прийнято рішення про депортацію німецького населення в Німеччину і майже всіх німців було відправлено в Німеччину до 1947. Тільки деякі фахівці допомагали відновлювати роботу підприємств аж по 1948 і навіть по 1949, — але і їм не дано можливості отримати радянського громадянства: вони згодом були депортовані до Німеччини. Замість них у місто були переселені радянські громадяни.

4 липня 1946 після смерті «всесоюзного старости» М. І. Калініна в його честь Кенігсберг було перейменовано в Калінінград, хоча у Калініна не було жодного прямого відношення до міста, — а на карті СРСР вже були міста Калінін (нині Твер) і Калінінград під Москвою (нині Корольов).

Після війни місто стало заселятися швидкими темпами, відновлювати виробництво. Але місто мало напівзакритий статус у зв'язку зі стратегічним положенням і великою кількістю військ. Для іноземців ж місто було повністю закрите — за винятком рідкісних візитів дружби з сусідньої Польщі іноземці практично не відвідували його.

Владою не приділялося ніякої уваги спадку німецької культури: старе місто не відновлювався, а руїни замку були знесені в кінці 1960-х років, незважаючи на протести архітекторів, істориків, краєзнавців та мешканців міста.

Сучасний стан[ред.ред. код]

Зміни 1990-х років, пов'язані з розпадом СРСР, поклали початок новому етапу розвитку Калінінградської області. Розпочався підйом суспільного життя: проведено вільні вибори мера міста, а потім і губернатора Калінінградської області.

З 1991 місто відкрито для міжнародного співробітництва зі закордонними країнами у сфері бізнесу, культури й освіти, — в першу чергу з Німеччиною і Польщею.

Сьогодні в місті функціонує безліч іноземних установ, що забезпечують необхідну місту інформаційну, адміністративну і візову підтримку, серед яких:

  • Генеральне консульство Німеччини
  • Генеральне консульство Республіки Польща
  • Генеральне консульство Литовської Республіки
  • Генеральне консульство Латвійської Республіки
  • Генеральне консульство Королівства Швеція
  • Представництво Торгової палати Гамбурга в Калінінграді
  • Бюро радника з координації данських проектів
  • Центр німецької культури «Німецько-Російський дім»
  • Регіональне Бюро підтримки проектів (ТАСІС)

Географія[ред.ред. код]

Клімат[ред.ред. код]

Адміністративно-територіальний поділ[ред.ред. код]

Місто поділяється на п'ять адміністративних районів: Балтійський, Московський, Ленінградський, Октябрський і Центральний. Довоєнні назви міських районів (наприклад Хуфен, Юдіттен та ін) зараз маловідомі: залишилися тільки назви Шпандін(ен), Кальген, Понарт.

Основу адміністративно-територіального поділу міста було закладено відразу після війни, коли місто перебувало не під не цивільним, а під військовим управлінням. У травні 1945 року в Кенігсбергу було створено вісім військових комендатур, кожна з котрих відповідала за частину міста: їх було пронумеровано. У квітні наступного року, під час переходу міста під цивільне управління комендатури були перетворені в райони; спочатку райони також не мали назв, згодом їх укрупнено — і їм надано назви. 21 червня 1947 р. вийшов у світ наказ № 250 міського управління, згідно з яким було утворено чотири міських району: Балтійський, Ленінградський, Московський і Сталінградської (5 листопада 1961 останній перейменований на Жовтневий). У січні 1952 р. утворено Центральний район Калінінграда, до складу якого увійшла частина території Сталінградської району. З тих пір адміністративно-територіальний поділ міста не мінявся [2] .

До складу міста входять кілька селищ та віддалених районів: Чкаловський, Селище Олександра Космодем'янської, Прибережний, Борисову та ін. Кожен з них відноситься до одного з п'яти адміністративних районів міста.

Органи місцевого самоврядування[ред.ред. код]

Див також статтю градоначальники Калінінграда

19962007 в Калінінграді діяв Статут міста Калінінграда від 25 вересня 1996 року, згідно з яким органами місцевого самоврядування були:

  • Голова міста (мер) — найвища посадова особа міста;
  • мерія (виконавча-розпорядчий орган);
  • міська Рада депутатів (представницький орган).

У 2007 році у внаслідок реформи місцевого самоврядування було змінено функції органів місцевого самоврядування, а також введена нова посада — голова адміністрації.

В даний час влада в місті здійснюється на базі Статуту, який був прийнятий міською Радою депутатів Калінінграда 12 липня 2007 року.

Вищою посадовою особою міста є голова міського округу «Місто Калінінград» (мер), який обирається шляхом проведення муніципальних виборів строком на 5 років. Одночасно він є головою окружного Ради депутатів Калінінграда. З 2007 року мером міста є Ярошук Олександр Георгійович.

Органом місцевого самоврядування, здійснює виконавчу-розпорядчі функції, є Адміністрація міського округу, очолювана головою адміністрації (сіті-менеджером). Голова адміністрації призначається на посаду рішенням окружного Ради депутатів за підсумками конкурсу. Термін повноважень голови адміністрації — 2 роки. 14 травня 2008 року на цю посаду був призначений Лапін Фелікс Феліксович.

представницьку владу у місті здійснює окружна Рада депутатів міста Калінінграда, що складається з 27 депутатів, що обираються жителями міста за мажоритарною системою по одномандатних округах терміном на 5 років.

Адміністрація Калінінграда і Рада депутатів розміщуються в будівлі мерії за адресою Площа Перемоги, 1.

Економіка[ред.ред. код]

Після розпаду СРСР місто відчуло на собі притаманну для того часу економічну кризу, що затягнулася через підірваний стану виробничої сфери, а також віддаленого ексклавного положення Калінінградської області. Після прийняття Федерального закону про надання статусу особливої економічної зони Калінінграду, кризу вдалось дещо послабити, але ліквідувати її не вдалося.

Приблизно з 1999 року можна говорити про невеликий економічний підйом Калінінградської області, викликаний загальним зростанням економічної стабільності в Росії і в цілому, а також зростанням міжнародних інвестицій і вигідним геополітичним розташуванням регіону. Відновлено виробництво на важливих підприємствах області — вагонобудівному заводі (1998) суднобудівному заводі «Янтар» (колишня судноверф «Шіхау»), Калінінградгазавтоматіка (КГА). В області створені принципово нові для регіону виробництва. Наприклад, в Калінінграді з'явилося автомобілебудівне підприємство «Автотор» (1996), де збирають автомобілі за ліцензіями концернів BMW (Німеччина), КІА (Корея), «General Motors» (США).

Зростає вантажообіг Калінінградської залізниці та Калінінградського морського торгового і рибного портів. Нафтові термінали, розташовані в акваторії Калінінградського морського каналу, забезпечують експорт з Росії в країни Західної Європи та Скандинавії більше 2-х млн тонн нафтопродуктів на рік.

Транспорт[ред.ред. код]

Автошляхи[ред.ред. код]

Калінінград — вузол автодоріг. Найважливіші автошляхи, що підходять до міста:

У серпні 2008 року розпочалося будівництво автомагістралі «Приморське кільце», яка зв'яже Калінінград з Світлогірськом, Піонерським, Зеленоградським, Балтійськом Світлим та міжнародним аеропортом Храброво.

Навколо міста проходить Окружна дорога, але на заході кільце дороги не замкнуте через відсутність переходу через Калінінградську затоку.

Водний транспорт[ред.ред. код]

У Калінінграді знаходиться найзахідніший і єдиний незамерзаючий порт Росії на Балтійському морі (див. Порт Калінінград). Вантажні і пасажирські поромні переправи з'єднують Калінінград і Аванпорт Калінінград Балтійська із Санкт-Петербургом, портами з Німеччиною і Швецією.

Повітряний транспорт[ред.ред. код]

Боїнг 737-300 «КД авіа»
(бортовий номер EI-DJK) в аеропорту Дюссельдорф а

Кенігсбергскій аеропорт Діва, що відкрився в 1919 році, став одним з перших цивільних аеропортів світу і першим в Німеччині. В 1922 році у сюди вперше прибули літаки авіалінії МоскваРига — Кенігсберг, першої міжнародної авіалінії Радянського Союзу.

Залізничний транспорт[ред.ред. код]

Калінінград-Пасажирський
(Південний вокзал)
Калінінград-Північний (Північний вокзал)
перони Північного вокзалу розташовані у двох рівнях

Калінінград є найважливішим вузлом залізничної мережі Калінінградської області. Тут розташовано управління Калінінградської залізниці.

Головна пасажирська залізнична станція міста — Калінінград-Пасажирський (в розмовній мові відоміший як Південний вокзал). Ця станція обслуговує як приміські, так і далекого слідування поїзди.

Відновлений прямий поїзд Берлін—Калінінград (прямуючий через Польщу).

Станція Калінінград-Північний (Північний вокзал) обслуговує поїзди, що з'єднують Калінінград з приморськими курортами Зеленоградський, Світлогірськ і Піонерський.

Інші залізничні станції, розташовані на території міста:

Міжміське та міжнародне автобусне сполучення[ред.ред. код]

Регулярні автобусні маршрути пов'язують Калінінград з Білорусією, Литвою, Латвією, Польщею і Німеччиною.

У Калінінграді є два автовокзали. «Старий» автовокзал розташований на площі Калініна, поруч із залізничною станцією Калінінград-Пасажирський. Через конфлікт з дирекцією вокзалу автоперевізника «Кенігавто» перестав користуватися цим автовокзалом і влаштував свій власний автовокзал на початку Московського проспекту.

Проблеми транзиту[ред.ред. код]

Після входження Польщі та Литви (травень 2004 року) до складу Європейського союзу жителі Калінінградської області зіткнулися з труднощами при перетині кордонів і проїзду на територію іншої Росії. Сьогодні проїзд сухопутним транспортом з Калінінградської області та в Калінінградську область для громадян Росії можливий тільки за наявності закордонного паспорта і литовської візи або заміняючого її спеціального проїзного документа, що дає право на одноразовий перетин литовського кордону.

Міський громадський транспорт[ред.ред. код]

Трамвай проїжджає через Бранденбурзькі ворота

Міський громадський транспорт представлений трамваями, тролейбусами автобусами і маршрутними таксі.

Калінінградська трамвайна мережа є найстарішою на території сучасної Росії (відкрита як конка в 1881 році, а як електричний трамвай — в 1895). Має вузьку колію (ширина 1000 мм), яка в Росії, крім Калінінграда, є тільки у П'ятигорську. Проте останнім часом трамвайна мережа скорочується: за станом на середину 2009 року в місті діє п'ять трамвайних маршрутів.

Тролейбуси вперше з'явилися в Кенігсберзі в 1943 році, але після війни тролейбусне господарство не відновилося. Сучасна тролейбусна система міста діє з 1975 року. За станом на 2009 рік у місті діє чотири маршрути. Планується розширення тролейбусної мережі, частково за рахунок ліквідованих ліній трамваю.

Визначні місця, пам'ятки[ред.ред. код]

Катедральний собор (Калінінград), головний фасад.
Ляльковий театр (Калінінград)

Особи, пов'язані з Кенігсбергом - Калінінградом[ред.ред. код]

Мости[ред.ред. код]

Двоярусний міст
Медовий міст
високий міст, на задньому плані — частина недобудованого другого естакадного мосту

Рукави річки Преголя ділить місто на чотири частини. Більша частина міста (Жовтневий, Центральний і Ленінградський адміністративні райони) розташовані на північ від річки, Балтійський і Московський райони — на південь від річки. Острів Канта (Кнайпхоф) і Октябрський (Ломзе) розташовані між рукавами річки.

У Калінінграді розташовано сім діючих мостів через Преголю, один розібраний та один недобудований.

  • Двоярусний міст — з'єднує вулиці генерала Буткова (північний берег) та залізничних (південний берег). Розвідний міст, розводиться підняттям середнього прольоту. Верхній ярус мосту займає залізниця (Двоярусний міст є єдиним залізничним мостом через Преголю в Калінінграді), нижній — проїжджа частина і пішохідні тротуари.
  • Естакадний міст — перекинутий над обома рукавами Преголі і проходить над островом Кнайпхоф. Міст є частиною траси Ленінського проспекту. Естакадний міст був побудований в 1972 [3] році замість двох з семи мостів КенігсбергаЛавочне і Зеленого. Є пішохідний спуск з мосту на острів, автомобільного з'їзду із мосту на острів немає. По мосту проходять маршрути всіх видів громадського транспорту Калінінграда.
  • Дерев'яний міст — один з Семи мостів Кенігсберга. З'єднує Московський проспект з Октябрським островом (вул. Октябрська). По мосту проходить трамвайний маршрут. Міст розвідний.
  • Медовий міст — один з Семи мостів Кенігсберга. З'єднує Октябрський острів та Кнайпхоф. Оскільки Кнайпхоф є пішохідною зоною, міст де-факто теж є виключно пішохідним. Спорадично міст використовується службовим автотранспортом (підвіз матеріалів для реставрації Кафедрального собору, а також для проїзду весільних кортежів) Міст розвідний.
  • Юбілейний міст — з'єднує Октябрський острів (район Рибна деревня) з вул. Епроновською. Міст побудований у 2005 році на опорах старого Імператорського мосту, зруйнованого під час війни. Міст пішохідний, розвідний.
  • Високий міст — один з Семи мостів Кенігсберга. З'єднує вул. Октябрську (Октябрський острів) з вул. Дзержинського. По мосту проходить трамвайна лінія.
  • Берлінський (Пальмбургський) міст — Є частиною Калінінградскої окружної дороги, перекинутий через обидва рєсла Преголі. Найвіддаленіший від центру міста. Після війни відновлений тільки частково (одна смуга).
  • Старий залізничний міст — розташований в районі Музею Світового океану. Розвідний міст, розводився підняттям середнього прольоту. Середній проліт розібраний, міст ніяк не використовується. Через міст проходить покинута лінія залізниці.
  • Другий естакадний міст — Другий естакадний міст мав з'єднати Московський проспект і вулицю Дзержинського і розвантажити, таким чином, Дерев'яний і Високий мости. Він розташований на схід від Дерев'яного та Високого мостів. Міст почав будуватися в 1980-х роках, у дев'яностих роках будівництво було зупинено, в наш час[Коли?] будівництво відновлено.

Сім мостів Кенігсберга — існували в Кенігсбергу в XVIXX століттях. Взаємне розташування мостів наштовхнуло математика Леонарда Ейлера на роздуми, що призвели до виникнення теорії графів. Також з сімома мостами пов'язана Задача про мости Кенігсберга.

Населення[ред.ред. код]

Населення 425,6 тисяч мешканців (2005)

Назви міста[ред.ред. код]

  • До 1255 — Тувангсте
  • У 12551946 — Кенігсберг (Königsberg) — в Німеччині ця назва нерідко використовується дотепер
  • У Польщі — Крулевець (Królewiec)
  • У Чехії — Краловець (Královec)
  • У Литві — Караліачіус (Karaliaučius)

Виноски[ред.ред. код]

  1. (рос.) Федеральная служба государственной статистики (Росстат), Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, поселкам городского типа и районам на 1 января 2010г. (укр. Чисельність постійного населення Російської Федерації в містах, населених пунктах міського типу та районах станом на 1 січня 2010 року) (Перевірено 21 серпня 2011)
  2. А. Б. Губин, голова Калінінградського клубу краєзнавців. «топонимика Калінінграда» Опубліковано на офіційному сайті Калінінграда
  3. Історичний календар Калінінграда / / Журнал «Захід Росії», № 1 (18) 1997 рік, стр 40.