Трикстер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лис Ренар — тип трикстера в середньовічній літературі («Роман про Ренара»)

Три́кстер (англ. trickster — обманщик, спритник, шахрай) — архаїчний персонаж міфології, що присутній майже у кожного народу світу. Термін уведений до наукового вжитку американським антропологом Полом Радіном, що вперше дослідив архетип трикстера в культурологічному аналізі міфології індіанців віннебаго. Згодом трикстер стає предметом дослідження багатьох вчених — філософів, антропологів, культурологів, фольклористів, театрознавців та ін. До кінця XX ст. у філософії і культурології трикстер був визнаним одним з основних персонажів людської культури.

Трикстер в міфології[ред.ред. код]

Прометей несе людям вогонь, Гейнріх Фюгер (нім. Heinrich Friedrich Füger), 1817 рік.

Трикстер (в міфах різних культур культур, втілений у Кролику, Вороні, Павуку та ін.) відрізняється лукавством, хитромудрістю, підступністю, жорстокістю, здатністю до трансформацій і перевтілень. Він завжди одночасно творець і руйнівник, ошуканець і жертва обману. У нього немає свідомих бажань, його поведінка визначається інстинктами та імпульсами. Він не знає ані добра, ані зла, хоча несе відповідальність і за те, і за інше.

Часто трикстер виступає під маскою божества чи напівбога: єгипетський Сет, скандинавський Локі, грецький Геракл (хоча на думку Кареньї трикстера важко уявити озброєним чи сильним[1]) та ін. В більшості міфів трикстер — «другий» творець світу; в певному розумінні він є комічним аналогом культурного героя. Проте двоїстість, амбівалентність закладена в самому трикстері і є його основною властивістю: він то дотепний, активний, кмітливий; то — лінивий, неосвічений і дурний. Трикстер — причина сварок і конфліктів, які призводять до його ж приниження і побоїв. Інколи він навіть змінює стать, що також має подвійне значення: в багатьох культурах статева травестія була символом пасивного гомосексуалізму, але в шаманізмі вважалась одним з вищих досягнень шамана-чоловіка. Можна пригадати, наприклад, як Локі у вигляді кобили завагітнів від жеребця Свадільфарі. Будь-які дії трикстера не піддаються однозначній оцінці, в тому числі етичній, не вкладаючись у рамки «позитивного» чи «негативного». Для нього не існує ані моральних, ані соціальних цінностей; він керується тільки власними пристрастями та бажаннями, і, попри це, тільки завдяки його діям всі цінності отримують своє справжнє значення[2].

В міфах багатьох народів створення світу пов'язано з обманом, хитрістю, крадіжкою, порушенням різних табу. Всі ці дії відміняють загальноприйняті норми, але оскільки закінчуються в період, що попереджує установлення цих норм, вони обов'язково відтворюються під час ритуалів переходу — із старого року в новий, із життя в смерть, із смерті в життя тощо (карнавальна культура)[3].

Антиповедінка притаманна культурному герою, що творить (допомогає творити) світ чи його двійнику, супутнику, брату — трикстеру. Трикстер наділяється одночасно демонічними і комічними рисами блазня-пустуна. Біблійна історія створення світу розповідає «історію гріхопадіння», в якій є і хитрість, і обман, і крадіжка, і порушення заборони, і сміх. Змій (образ трикстера) обманом змусив перших людей порушити табу — з'їсти заборонений плід з Дерева пізнання добра та зла, в результаті був покараний і він, і люди. Культурні герої, трикстери відрізняються від богів, але в міфах тим не менш підкреслюється їх значимість і магічна сила, без якої немислимі їх діяння, наприклад, крадіжка (Прометей, Гермес крадуть у богів). Гермес в грецькій міфології — вісник богів, провідник душ померлих, покровитель мандрівників, але також — злодій, покровитель блазнювання і злодійства[3].

Лисиця з байки Лафонтена (Крилова) «Ворона и лисиця»

Трикстер, як архетип в психоаналізі[ред.ред. код]

На думку Карла Юнга, в образі трикстера можна вловити щось із середньовічного визначення сатани «simia dei» (Божа мавпа), і в його народному зображенні, як «простака», якого «обдурюють», «обводять навколо пальця». Цікаві поєднання рис трикстера можна віднайти в алхімічному образі Меркурія: наприклад, його любов до хитрих жартів і злих витівок, здатність змінювати зовнішність, його двоїста — напівтваринна, напівбожественна — натура, те, що він був підвладним всім видам мук, і, не в останню чергу, його близькість до образу спасителя. Ці якості роблять Меркурія демонічною істотою первісних часів, що древніша, ніж Гермес. Його витівки подібні на витівки деяких фольклорних персонажів: Хлопчика-мізинчика, дурного Ганса чи блазнеподібного Ганса-ковбасника, який взагалі є негативним персонажем, та завдяки свої дурості умудряється досягти того, що іншим не під силу, попри всі їх намагання. У казці братів Грімм дух Меркурія дозволяє обманути себе селянському хлопцю і змушений заплатити йому за свою свободу дорогоцінним даром зцілення[4].

Якщо в кінці міфу про трикстера нам натякають на фігуру спасителя, це втішне передвістя чи приємна надія, що означає — якась катастрофа відбулась, але була усвідомлена. Надія на спасителя може народитися тільки з глибин нещастя — іншими словами, визнання і психічна інтеграція тіні, якої не можна уникнути, створює таку болючу ситуацію, що ніхто, крім спасителя, не може розв'язати цей заплутаний вузол долі. У випадку з окремим індивідом проблема, викликана тінню, вирішується на рівні аніми, тобто через відношення. В історії колективу, як і в історії індивіда, все залежить від розвитку свідомості. Воно поступово дає звільнення від замкненості в невідомому, і тому є носієм світла і зцілення. Як у своїй колективній, міфологічній формі, так і в індивідуальній формі, тінь містить в собі сім'я енантіодромії, перетворення у власну протилежність[4].

Трикстер у філології[ред.ред. код]

«Питання про те, коли, де і яким чином виник міф про трикстера, не передбачає точної відповіді», писав Кереньї у своїх працях. Фігура трикстера являє собою позачасовий праобраз, корінь всіх шахрайських істот світової літератури, що охоплює всі часи і культури. Але він не зводиться тільки до літературної суті. В міфології іншого американського індіанського племені — вічіта — відомий койот, наділений здатністю розповідати нескінченні шахрайський історії про себе самого, тобто еквівалент трикстера у світі тварин. З цього зовсім не випливає, що койот — другорядна, «штучно створена» і чимось обмежена фігура в міфології вічіта. «Якою б не була думка аудиторії про такого роду історії (адже вона може вважати їх і брехливими вигадками архіобманщика), це не позбавляє героя реальності існування. Навпаки, завдяки його історіям стає очевидним, що безсоромна брехня — невід'ємна риса світу, що має позачасове коріння»[1].

Трикстери в міфології та літературі[ред.ред. код]

Міфологія північноамериканських індіанців[ред.ред. код]

Койот з міфології племені вічіта
  • Загальний для багатьох індіанських народів — Койот.
  • Загальний для багатьох індіанських народів — Ворона.
  • Міфологія абенаківєнот Азебан.
  • Міфологія Віннебаго — Ваджкункага.
  • Міфологія Кроу — Аваккуле, Маннегіші.
  • Міфологія лакота — Іктомі Хейока.
  • Міфологія Навахо — Тоненілі.
  • Міфологія Пуебло — Кошари Пайякяму (Священні клоуни).
  • Міфологія Хопі — Кокопеллі.
  • Міфологія Зуні — Кокопеллі.
  • Міфологія шайєнів — Віхіо.
  • Міфологія ескімосів — Амагук.
  • Міфологія Юта — Цінн-ан-ев.
  • Міфологія алгонкінів — Розписна черепаха.

Африканська міфологія[ред.ред. код]

  • Загальний для багатьох народів Північної Африки — павук Анансі.
  • Загальний для багатьох племен народності банту — заєць.
  • Міфологія бушменів — коник Цанґ.
  • Міфологія зулусів — Тіколоше.
  • Міфологія Йоруба — Ешу.
  • Міфологія Стародавнього Єгипту — Сет.

Міфологія народів Європи та Азії[ред.ред. код]

Локі, що змушує Хода вистрілити в його брата Бальдура

Інші міфології[ред.ред. код]

Фольклорні герої[ред.ред. код]

Ходжа Насреддін
  • Білоруський фольклор — Нестерка.
  • Болгарський фольклор — Хітар Петар (Хитрий Петро).
  • Бразильський фольклор — Сакі-Перере.
  • Голландський фольклор — Лис Ренар.
  • Голландський фольклор, фламандський фольклор и німецький фольклор — Тіль Уленшпігель.
  • Єврейський фольклор — Гершеле Острополер.
  • Німецький фольклор — Мефістофель.
  • Російський фольклор — Іван-дурень[5], Лиса Патрикіївна.
  • Середньоазійський фольклор, арабський фольклор — Ходжа Насреддін (Джуха).
  • Фольклор США — Братик Кролик і Тітонька Ненсі (адаптація Анансі).
  • Тибетський фольклор — дядечко Томпа.
  • Французький фольклор — Рейнеке-Лис, Кіт у чоботях.
  • Удмуртський фольклор — Лопшо Педунь.
  • Український фольклор — Лисиця, Лис Микита, Маруся (казка «Мудра дівчина»), Олекса Довбуш, козак Мамай.
Братик Кролик

Трикстери в світовій літературі[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]