Пригоди бравого вояка Швейка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бравий вояк Швейк
Див. також: Швейк

Пригоди бравого вояка Швейка (за іншим перекладом Пригоди доброго вояка Швейка під час світової війни) — незакінчений сатиричний роман видатного чеського письменника Ярослава Гашека (18831923), що охоплює події в Австро-Угорщині напередодні й під час першої світової війни. В центрі твору — образ вояка Швейка, носія народного гумору, який зазнає безліч комічних пригод. У творі з великою художньою силою виражено протест простої людини проти війни й насильства.

Цитата[ред.ред. код]

Шлях Швейка по Австро-Угорщині

Велика доба потребує великих людей. На світі є невідомі скромні герої, не увінчані славою Наполеона. Марно ви шукали б їхні імена в історії. Та коли проаналізувати, — їхня слава, можливо, затьмарила б навіть славу Александра Македонського. У наші дні на вулицях Праги можна зустріти чоловіка в приношеному вбранні, який, власне, і сам не уявляє свого значення в історії нової, великої доби. Він скромно йде своєю дорогою, нікого не турбує, і до нього не чіпляються журналісти з проханням про інтерв'ю. Коли б ви запитали, як його звуть, він би відповів дуже просто і скромно: «Я Швейк…»

І справді, цей тихий, скромний, убого вдягнений чоловік і є той старий бравий вояк Швейк, хоробрий герой, ім'я якого ще за часів Австро-Угорщини було на устах усіх громадян Чеського королівства і слава якого не примеркне і в Республіці. Я дуже люблю цього бравого вояка Швейка і, змальовуючи його пригоди під час світової війни, переконаний, що всі ви сповнитесь симпатією до мого скромного, невідомого героя. Він не підпалював храму богині в Ефесі, як це зробив отой дурень Герострат, щоб потрапити до газет та шкільних хрестоматій. А цього вже досить. АВТОР.

Філософія Швейка: 'Як було, так було, але все таки якось воно було. І ще такого ніколи не було, щоб якось не було'

Галицькі маневри Швейка[ред.ред. код]

Роман Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка» і донині є одним із найпопулярніших творів, написаних після Першої Світової війни. Бравий вояк Швейк по дорозі на фронт побував у Львові, а останні його пригоди відбувалися таки на Львівщині.

До Львова він прибув 20 серпня 1915 після звільнення з австрійського полону, у який Швейк потрапив біля Добромиля. Зі Львова поїздом наш герой дістався до станції Жовтанці (тепер Кам'янка-Бузький район). Через те, що під час роботи над романом Ярослав Гашек користувався австрійською картою, то в усіх перекладах «Бравого вояка Швейка» на українську мову фігурує німецька назва Золтанець. Це й збиває з пантелику багатьох читачів, бо створюється враження, що дія відбувається у вигаданому населеному пункті.

Рудольф Грусинський у фільмі «Пригоди бравого вояка Швейка»

Під час пошуків своєї маршової роти у Жовтанцях зі Швейком, як завжди, сталася невеличка халепа. В останньому управлінні на вокзалі ледь не зарахували у дезертири. Але конфлікт було вичерпано теж у стилі Швейка. "Швейк пред'явив документи, і поручик, переконавшись у правильності маршруту Швейка від штабу до роти, повернув йому папери і прихильно сказав капралові, який сидів за столом: «Поінформуйте його», і знову зачинився у своїй канцелярії. Коли двері за ним зачинилися, штабний писар-фельдфебель ухопив Швейка за плече, і, підвівши до дверей, поінформував:

— Гляди мені, одуде смердючий, щоб я тебе тут не бачив!

Нарешті якийсь полковник-чех сказав Швейкові, що його батальйон перебуває у сусідньому селі Велике Колодне (у романі Климонтів).

«Хоч село було велике, там виявився лише один пристойний будинок — велика сільська школа, яку в цьому суто українському краю вибудувало галицьке крайове управління з метою посилення полонізації села. Під час війни ця школа пройшла кілька етапів. Тут розміщувалися російські і австрійські штаби, а під час великих боїв, які вирішували долю Львова, гімнастичний зал було перетворено на операційну. Тут відрізали руки і ноги, здійснювали трепанацію черепів. Позаду школи, у шкільному саду, від вибуху крупнокаліберного снаряда залишилася велика вирва. В кутку саду стояла міцна груша, на одній з її гілок теліпався шматок перерізаної вірьовки, на якій ще недавно гойдався місцевий греко-католицький священик. Його було повішено за доносом директора місцевої школи — поляка і звинувачено в тому, що був членом партії старорусів і під час російської окупації відправляв у церкві службу Божу за перемогу зброї російського православного царя. Це була неправда, бо у той час обвинуваченого тут не було взагалі. Він перебував тоді на невеликому курорті, якого взагалі не торкнулася війна, — у Бохні Замурованій, де лікувався від каменів у жовчному міхурі.

У повішенні греко-католицького священика відіграли роль декілька факторів: національність, релігійна ворожнеча і курка. Річ у тім, що нещасний священик перед самою війною вбив у своєму городі одну з директорових курок, які видзьобували посіяне ним насіння дині.

Дім покійного греко-католицького священика стояв пусткою, і, можна сказати, кожен взяв собі що-небудь на пам'ять про отця духовного. Один селянин-поляк забрав додому навіть старий рояль, кришку якого використав для ремонту дверцят свинячого хліва. Частину меблів, як водиться, солдати порубали на дрова, і тільки випадково в кухні залишилася цілою велика піч зі знаменитою плитою, бо греко-католицький священик нічим не відрізнявся від своїх римо-католицьких колег, любив поїсти і любив, щоби на плиті і в духовці стояло багато горшків і пателень. Стало традицією готувати в цій кухні для офіцерів всіх частин, які приходили. Нагорі, у великій кімнаті, влаштовували щось на кшталт офіцерського зібрання, столи і стільці збирали по всьому селу. Якраз сьогодні офіцери батальйону влаштували урочисту вечерю. Купили в складчину свиню, і кухар Юрайда з такого приводу влаштував для офіцерів розкішний банкет».

У метушні і хаосі військового часу Ярослав Гашек зумів вивчити національні і побутові реалії тогочасної Галичини, відкласти їх у пам'яті, і через вісім років з фотографічною точністю описав у своєму романі. Без сумніву, тут йому допоміг великий довоєнний досвід і хист журналіста. У всьому творі Ярослава Гашека звучать нотки співчуття до українців Галичини.

Бравий вояк Швейк

Цитати з роману:

  • «Патріотизм, вірність обов'язку, самовдосконалення — ось справжня зброя на війні».
  • «Немає на світі нічого величнішого, ніж та ідіотська Галичина».

Саме у Львові з'явився у 1932 році перший український переклад роману. Його переклав Микола Зорко. Хоча пізніший переклад Масляка і досі ніким не перевершений, але переклад Зорка так би мовити, «львівськіший». Уривок з перекладу 1932 року:

«Дуб зверещав на Швейка: — чого витріщуєш на мене сліпаки мов теля на красу спідницю?
 — Згідно з приказом, пане ляйтнант, ви самі чейже упоминали мене, щоб я глядів вам на уста, коли ви промовляєте. А кожний вояк повинен точно сповняти прикази свого зверхника і носити його образ у своїй душі!
 — Мовчи! — крикнув ляйтнант Дуб. — Гляди тепер у противну сторону, ти ідіоте тяжкий і не витріщуй на мене сліпаків, бо знаєш, що я цього не люблю. Не маю в тому найменшої приємности глядіти на твій циферблят».

Швейкоматематика[ред.ред. код]

Пам'ятник Швейкові у Львові

Пам'ятник Швейкові біля «Віденської кави» у Львові відразу почав жити власним, незалежним від волі своїх творців, життям. Виник звичай кидати монетки у гальбу, яку він тримає і фотографуватися, сидячи у нього на колінах. Хоч на бронзовому Швейку немає напису, але кожен його впізнає і тішиться, мов дитина: «О, дивися! Швейк!». Особливо радіють туристи. Воно й закономірно. Турист — то така істота, яка буде щасливою і при показуванні обгорілого сірника, коли його запевнити, що цим сірником Нерон підпалив Рим, або Кутузов — Москву.

І все ж таки, особливо серед журналістів (а їм лише дай покепкувати, робота у них така) проглядається скепсис. Сумніваються, чи був Швейк у Львові. Матолковаті цивілісти! Ні вигляду, ні виправки, а до військових справ пхаються. Просто слід уважніше читати роман. Коли Швейка у Перемишлі вже засудили до страти за уявну зраду Цісаря, до коменданта надійшла телеграма, яка цілком виправдовувала нашого героя: «Піхотинець Йозеф Швейк, ординарець 11-ї маршової роти, зник 16 цього місяця по Дорозі Хирів — Фельштин при виконанні обов'язків квартирмейстера…».

Ага! Отже, маємо дату потрапляння Швейка до австрійського полону. Оскільки у романі точно описанні всі пресування і нічліги бравого вояка, то маючи таку точку опори, можна вирахувати і дати його перебування в інших місцях, у тому числі й у Львові.

А чи був Швейк у Львові? Та ясна річ, що був. Медичний факт, як казав Остап Бендер. Коли цілком виправданий Швейк (але таки під конвоєм), прибув до штабу своєї бригади, то начальник штабу видав такий наказ: «Виписати Швейкові військовий квиток через Львів до станції Золтанець, куди завтра повинна прибути його маршова рота. Видати Швейкові зі складу нове казенне обмундирування та 6 крон 82 гелери на дорогу, замість харчового довольства». Отож, Швейк таки побував у Львові, і то не проїздом. Бо мусів тут робити пересадку. Адже прямих поїздів по лініях Перемишль-Львів та Кам'янка-Бузька (тоді Кам'янка-Струмилова), ніколи не існувало, не існує і досі. Принаймні, на львівському вокзалі Швейк побував. І хто знає його, непосидючого? Міг і прогулятися містом. На завершення нам залишається з'ясувати ще одну цифру — оті 6 крон 82 гелера, видані йому на дорогу. Багато це, чи мало? Згадаймо, що після того, як Швейк ще у Чехії відстав від свого поїзду, він весь вечір пригощався і пригощав пивом мадярського піхотинця у ресторані третього класу за 5 крон. То невже маючи 6 крон 82 гелери він відмовив собі в насолоді попити львівського пива? Не може бути. Не вірю. Не такий був чоловік, аби щадити гроші перед перспективою фронту (де гроші не потрібні).

Ось бачите! Допитливий дослідник зможе віднайти точні факти і у художньому творі. Як казав бравий вояк Швейк: «Така точність надзвичайно добра річ». Правда, пан Палівець на це б зауважив, що така точність — гівна варта, але у цьому випадку ми не можемо погодитися з ним.

Пояснення до маршрутів Швейка Галичиною[ред.ред. код]

Палац у Скелівці, відомий зі Швейкових пригод
Єзуїтська колегія у Хирові

1. Швейк, відділившись від команди квартир'єрів, самостійно вирушає у напрямку Фельштина (тепер Скелівка). По дорозі, на березі ставка, переодягається у форму російського полоненого, який купався у ставку. Тут його й затримав патруль, відряджений на пошуки того полоненого. Так бравий вояк Швейк потрапив до австрійського полону. Ставок, де це сталося, і досі радо показують місцеві краєзнавці. Правда, щоразу вони показують інший ставок.

2. Того ж дня під конвоєм Швейка доставляють у Хирів, де він і ночує, як сказано у романі в «класній кімнаті». З великою долею ймовірності можна судити, що Швейк ночував в приміщенні єзуїтського конвікту, будівля якого збереглася й досі.

3. Наступного дня Швейка доставляють у Добромиль в етапне управління. Місцезнаходження етапного управління у Добромилі нам встановити не вдалося.

4. У колоні російських полонених Швейка етапують до Перемишля. Польські краєзнавці достатньо впевнено визначають форт Перемиської фортеці, де він перебував, однак невідоме місце його ув'язнення, після того як його почали вважати зрадником Найяснішого Цісаря.

5. Чудом уникнувши страти, Швейк під конвоєм прибуває до с. Воютичі (у романі — Вояличі), де одержує нову форму, гроші та проїзний квиток через Львів до станції Жовтанці (у романі — Золтанець).

6. У Львові Швейк пересідає на поїзд по лінії Львів-Кам'янка-Струмилова (Кам'янка-Бузька). У тексті «Пригод» опису перебування Швейка у Львові немає. Але принаймні на залізничному вокзалі він не міг не бути.

7. Швейк прибуває на станцію Жовтанці, де і має миле спілкування зі станційними чинами.

8. Із Жовтанців наш бравий вояк дістається до села Велике Колодно (у романі — Климонтів). Саме тут, через смерть Ярослава Гашека, ми розлучаємося з нашим улюбленцем.

Джерело: Mikroskop pana Jurka № 6 (006) 2005 р.

Шляхами бравого вояка Швейка[ред.ред. код]

Пам'ятник Швейкові у Львові: поруч із кав'ярнею «Віденська кава»

На території Чехії , Австрії, Угорщини , Словаччини та Польщі функціонуює міжнародний туристичний маршрут «Шляхами бравого солдата Швейка» до цього міжнародного туристичного маршруту планує приєднатися і Україна, маршрут буде повторювати шлях Швейка, відповідно до матеріалів історичного роману Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка», значна частина якого проходила через теперішню територію Львівської області. Мабуть, не в багатьох літературних героїв є стільки шанувальників, скільки у бравого вояка Швейка. Для тисяч, якщо не мільйонів чоловіків творіння Ярослава Гашека стало настільною книгою, яку залюбки перечитують знову й знову. Із жінками, звичайно, складніше, та й серед них назбирався цілий легіон Швейкових шанувальниць. І поклоняються цьому простому й доброму солдатові не лише на його батьківщині — у Чехії. Крім цього у багатьох країнах є його музеї та пам'ятники. Є такий пам'ятник і у Львові: поруч із кав'ярнею «Віденська кава», у центрі Львова, був встановлений скульптором Сергієм Олешком літературний герой однойменного роману Ярослава Гашека із бронзи — з люлькою та кухлем пива в руках.

Цьогоріч у Польщі, у місті Перемишлі, Швейка вперше увічнять у бронзі. У рідній для літературного героя Празі це зробили лише у пластику. Є ще кілька пам'ятників славному герою — у Словаччині, Угорщині, навіть у Львові. Але польський, переконують тамтешні «швейкомани», буде найдосконалішим і повністю відповідатиме образу, створеному письменником. До речі, поляки випустять ще й тисячу мініатюрних копій пам'ятника — сувенірних. Гроші на все це збирали з громади, яка, зачувши слово «Швейк», охоче витягала з гаманців злоті. Чому бронзовому Швейку стояти у Перемишлі, гадаємо, зрозуміло. Саме у цьому місті він кілька діб відсидів у в'язниці. А заарештували його поблизу Фельштина (тепер Скелівка Старосамбірського району) на Львівщині, коли він переодягнувся у стрій російського солдата. Той купався в річці, а коли побачив Швейка, то втік голий, не захопивши навіть мундир. Швейк і скористався цим одягом — ото його й прийняли за ворога. 90-річчя описаних Гашеком подій та пригод вирішили відзначити й у Львові. Тут відкрито туристичний маршрут «Слідами бравого вояка Швейка», який проляже від кордону з Польщею через Добромиль, Хирів, Нижанковичі аж до Сокаля. Зараз його маркують, дбають про те, щоб у кожному містечку чи селі, де ступала нога Швейка, була про це якась згадка. А наступного року члени польського товариства мають намір здійснити пробіг на мотоциклах шляхами, якими мандрував бравий вояк — від Перемишля до українського міста Самбора. У цьому 150-кілометровому мотопробігу візьмуть участь члени товариства шанувальників Швейка з Перемишля, Кракова та Львова. До речі, кілька львівських «швейкофілів» належать до польського товариства, але, каже Адам Смук, поляки мають намір допомогти створити такі «полки» і в кількох містах України.

Джерело: Шляхами бравого вояка Швейка

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Книга Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка» українською мовою