Харон (супутник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Харон
Charon

Charon by LORRI and Ralph, 14 July 2015.png
Зображення Харона, зроблене апаратом
New Horizons 14 липня 2015

Дані про відкриття
Дата відкриття 22 червня 1978
Відкривач(і) Джеймсом Крісті[en] (англ. James W. Christy)
Місце відкриття Військово-морська обсерваторія США, Флегстафф, Арізона.
Планета Плутон
Номер 134340 I
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 19 571 ± 4 км
Орбітальний період 6.387230 (6 д 9 год 17 хв 36 сек) діб
Ексцентриситет орбіти 0.00000 ± 0.00007
Нахил орбіти 0.00° ± 0.014°° до площини екватора планети
Нахил орбіти 115.60° до площини екліптики
Фізичні характеристики
Діаметр 1172 ± 3
(0.095 діаметру Землі) км
Маса (1.52±0.06)×1021
(2.5445×10-4 маси Землі) кг
Густина 1.63 ± 0.07 г/см³
Прискорення вільного падіння 0.276 м/с²
Період обертання навколо своєї осі синхронний діб
Нахил осі обертання нуль°
Альбедо від 0.36 до 0.39
Атмосферний тиск < 0.11 μбар або 11×10-6 Па
Температура поверхні 53 К
Атмосфера Дуже сильно разріджена
Інші позначення

Commons-logo.svg Харон у Вікісховищі


Харо́н ((134340) Плутон I, англ. Charon) — найбільший з п'яти відомих супутників карликової планети Плутона, відомий також під назвою «Плутон I». Гравітаційний вплив Харона на Плутон настільки великий, що барицентр системи Плутон—Харон лежить поза Плутоном. Через це його інколи вважають компонентом подвійної планетної системи Плутон—Харон.

Відкритий американським астрофізиком Джеймсом Крісті[en] (англ. James W. Christy) 22 червня 1978 на знімках, отриманих кілька місяців раніше у Військово-морській обсерваторії США, Флегстафф, Арізона.

Названий Харо́н на честь персонажа давньогрецької міфологіїХарона (грец. Χάρων), перевізника душ через річку Ахеронт в царство мертвих.

14 липня 2015 року автоматична міжпланетна станція New Horizons пролітала через систему Плутон—Харон, наблизившись до Харона на відстань близько 27 тис. км.

Орбіта й розміри[ред.ред. код]

Система Плутон-Харон, показує, що Плутон обертається навколо точки поза собою. Також видно подвійне (взаємне) синхронне обертання між ними.

Харон — найбільший по відношенню до своєї планети супутник у Сонячній системі. Його радіус всього вдвічі, а маса вшестеро менша, за масу Плутона.

Харон розташований на відстані 19 640 км, від центру Плутона; орбіта нахилена на 55° до екліптики. Діаметр Харона, по сучасним оцінкам, складає 1212±16 км, масса — 1,9×1021 кг, густина — 1,72 г/см³. Один оберт Харона займає 6,387 діб (внаслідок приливного захоплення збігається з періодом обертання Плутона), тобто Плутон і Харон постійно обернені один до одного одним боком.

Традиційно Харон вважається супутником Плутона. Також Плутон і Харон розглядаються в якості подвійної планетної системи, оскільки центр мас системи «Плутон—Харон» знаходиться поза Плутоном.

Статус[ред.ред. код]

Згідно з проектом Резолюції 5 XXVI Генеральної асамблеї МАС (2006) Харону, поряд з Церерою і Ерідою (раніше відомої як об'єкт 2003 UB 313), передбачалося присвоїти статус планети. У примітках до проекту резолюції вказувалось, що в такому випадку система «Плутон—Харон» буде вважатися подвійний планетою.

Однак, в остаточному варіанті резолюції містилося інше рішення: було введено поняття «карликова планета». До цього нового класу об'єктів були віднесені Плутон, Церера і Еріда. Харон не було включено в число карликових планет. [1]

Поверхня і склад[ред.ред. код]

Харон помітно темніший за Плутон. Схоже, що ці об'єкти істотно відрізняються за складом. В той час як Плутон вкритий азотним льодом, Харон вкритий водяним льодом, і його поверхня має більш нейтральний колір. В наш час вважають, що система Плутон—Харон утворилася в результаті зіткнення незалежно сформованих Плутона і прото-Харона; сучасний Харон утворився з уламків, викинутих на орбіту довкола Плутона; при цьому також могли утворитися деякі об'єкти поясу Койпера.

Згідно з деякими моделям, Харон може бути геологічно активний аж до наявності рідини під поверхнею. Це обгрунтовується тим, що спектральний аналіз показує наявність гідратів аміаку, в той час як під дією сонячних і космічних променів гідрати аміаку на поверхні Харона повинні трансформуватися за астрономічно короткий термін.[2] В червні 2014 група вчених під керівництвом Аліси Роден, вивчивши форму орбіти Харона, припустила, що можливо, в минулому на Хароні був підземний океан. Крім того, на думку американських астрономів, Плутон і Харон мають пов'язану атмосферу.[3]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.