5-а танкова дивізія СС «Вікінг»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
5-а танкова дивізія СС «Вікінг»
5. SS-Panzer-Division „Wiking“
5th SS Division Logo.svg
Емблема дивізії СС «Вікінг»
На службі 20 листопада 19405 травня 1945
Країна Flag of German Reich (1935–1945).svg Третій Рейх
Належність танкові війська
Вид ЗС Ваффен-СС
Рід військ Flag Schutzstaffel.svg СС
Чисельність 4 полки, 3 дивізіони, 2 батальйони
Девіз Meine Ehre heißt Treue
(«Моя честь називається вірність»)
Війни/битви Друга світова війна
Командири
Визначні
командири
обергрупенфюрер Фелікс Штайнер

5-а та́нкова диві́зія Ва́ффен СС «Ві́кінг» (нім. 5. SS-Panzer-Division „Wiking“) — танкова дивізія, з'єднання у складі військ Ваффен-СС Німеччини, що існувала у 19391945 роках і була укомплектована з фінів, норвежців, шведів та українців[1]. Мав у своєму складі фінський батальйон СС.

Формування[ред.ред. код]

В вересні 1940 року Верховним головнокомандувачем збройних сил Німеччини Адольфом Гітлером віддано наказ на формування моторизованої дивізії СС з добровольців в частинах СС з Голландії, Данії, Норвегії та Фінляндії.

9 листопада 1940 року бригадефюрер СС Фелікс Штайнер отримав наказ на формування 5-ї моторизованої дивізії СС «Дойчланд» (Німеччина). Штайнер був військовим ще під час Веймарської республіки (1918—1933), тому мав необхідний вишкіл та величезний військовий та організаційний досвід. Для її формування направлено 3-й моторизований піхотний полк «Дойчланд», а також полки «Вестланд» і «Нордланд». Оскільки назва новоствореної дивізії збігалася з назвою полку «Дойчланд», 21 грудня 1940 року наказом Гітлера змінено назву на «Вікінг». Начальником штабу дивізії призначено штурмбанфюрера СС Екке.

До складу дивізії увійшли:

Бойові дії[ред.ред. код]

2 червня 1941 року дивізія передислокована в Силезію і увійшла до складу 1-ї танкової групи (командувач — генерал-полковник Евальд фон Клейст). На початковому етапі Німецько-радянської війни дивізія безпосередньо підпорядковувалась командиру 14-го моторизованого корпусу генералу піхоти фон Вітершайму. В складі 1-ї танкової групи дивізія наступала на Тернопіль, далі — на Проскурів. Брала участь в «Уманському котлі», де захищала північний фланг 1-ї танкової групи. Рухаючись далі через Смілу, Корсунь, Дніпродзержинськ вийшла на Дніпропетровськ. Після форсування Дніпра брала участь в оточенні радянських військ в районі Мелітополя. Компанію 1941 року дивізія закінчила зайняттям позицій по річці Міус. В цей час в штабі дивізії стались кадрові зміни. Місце загиблого начальника штабу Екке зайняв гауптфтурмфюрер Райхель. Пройшли зміни і в керівництві частин дивізії.

На початку січня 1942 року до складу дивізії включено батальйон штурмових орудій (командир — оберштурмфюрер Ланге).

21 березня 1942 року дивізія була відправлена в Німеччину для відпочинку та переозброєння. В цей час дивізія отримала 5-й танковий батальйон СС (командир — штурмбанфюрер Рудольф Мюленкамп).

Прапор Норвезького легіону СС

Українці в дивізії «Вікінг» (липень-листопад 1944)[ред.ред. код]

Після втрат у попередніх боях Дивізія СС «Вікінґ» потребувала поповнення. В липні 1944 року до неї прибув полк в складі 2-х батальонів (бл. 1500 солдатів) добровольців до української дивізії «Галичина». У Модлінському вишкільному таборі українці разом з голандськими, шведськими, данськими і балтійськими добровольцями проходили військову підготовку і увійшли до складу батальонів дивізії «Вікінґ»: переважно панцерґренадирських полків «Germania» і «Westland». Більшість українських вояків опинилася в піхоті, а деякі - в артилерійських, протипанцерних, зв'язкових та допоміжних частинах.

Українським добровольцям довелося вести тяжкі бої в районі Модлін-Леґіоново, там вони втратили близько 200 чоловік загиблими і пораненими. В листопаді 1944 року загартовані в боях українські вояки повернулися до дивізії «Галичина», яка знаходилася тоді в стані переформування після тяжких боїв під Бродами.

4 листопада 1944 року командир Дивізії «Вікінґ», Штандартенфюрер СС Ульріх видав окремий наказ-подяку до українських добровольців:

Вояки-Добровольці проти большевиків!

Три тижні важких боїв вже позаду. Ви сумлінно сповнили свій обов'язок, утримуючи фронт перед багато переважаючими ворожими силами.

Щойно Райхсфюрер СС видав наказ про ваше одлучення від Дивізії "Вікінґ" і повернення до Галицької СС-Добровольчої Дивізії. Я дякую вам за вашу посвяту й рішучість у протибольшевицькій боротьбі і бажаю вояцького щастя у Дивізії "Галичина" до остаточної перемоги над нашим відвічним ворогом - Большевизмом.

Підпис: Ульріх Штандартенфюрер СС Командир Дивізії

[2]

Командири дивізії[ред.ред. код]

Склад[ред.ред. код]

  • 5-й танковий полк СС
  • 9-й гренадерський полк СС «Дойчланд»
  • 10-й гренадерський полк СС «Вестланд»
  • 5-й артилерійський полк СС
  • 5-й розвідувальний батальйон
  • 5-й саперний батальйон
  • 5-й батальйон САУ
  • 5-й зенітно-артилерійський батальйон
  • 5-й батальйон реактивної артилерії
  • 5-й протитанковий батальйон
  • 5-й батальйон зв'язку
  • Фінський батальйон СС

Нагороджені Лицарським хрестом Залізного хреста[ред.ред. код]

За час існування дивізії 55 осіб її особового складу були нагороджені Лицарським хрестом (третій результат у військах СС після 1-ї танкової дивізії Лейбштандарте-СС «Адольф Гітлер» і 2-ї танкової дивізії СС «Дас Райх»).

Лицарський Хрест Залізного хреста (54)[ред.ред. код]

  • Хельмут Пфертнер - 18 січня 1942 - унтерштурмфюрер СС, командир взводу 2-ї роти полку СС «Дойчланд»
  • Фріц фон Шольц - 18 січня 1942 - оберфюрер СС, командир полку СС «Нордланд»
  • Карл Шламельхер - 1 березня 1942 - гауптштурмфюрер СС, командир 3-го дивізіону 5-го артилерійського полку СС
  • Август Дікман - 23 квітня 1942 - штурмбаннфюрер СС, командир 1-го батальйону 9-го полку СС «Дойчланд»
  • Йоханнес Мюленкамп - 3 вересня 1942 - штурмбаннфюрер СС, командир 5-го танкового батальйону СС
  • Ханс Дорр - 27 вересня 1942 - гауптштурмфюрер СС, командир 4-ї роти 9-го полку СС «Дойчланд»
  • Герберт Отто Гілле - 8 жовтня 1942 - оберфюрер СС, командир 5-го артилерійського полку СС
  • Гаррі Полевач - 23 грудня 1942 - штурмбанфюрер СС, командир 3-го батальйону полку СС «Нордланд»
  • Маркус Фаульхабером - 25 грудня 1942 - оберштурмфюрер СС, командир 3-ї роти полку СС «Дойчланд»
  • Хуго Ейхгорн - 15 січня 1943 - гауптштурмфюрер СС, офіцер штабу саперного батальйону дивізії СС «Вікінг»
  • Макс Шефер - 12 лютого 1943 - оберштурмбанфюрер СС, командир саперного батальйону дивізії СС «Вікінг»
  • Ервін Райхель - 28 лютого 1943 - штурмбанфюрер СС, командир 10-го полку СС «Вестланд»
  • Віллі Есслінгер - 19 червня 1943 - гауптшарфюрер СС, командир взводу 3-ї роти протитанкового батальйону дивізії СС «Вікінг»
  • Юрген Вагнер - 24 липня 1943 - оберфюрер СС, командир 9-го полку СС «Дойчланд»
  • Вальтер Шмідт - 4 серпня 1943 - гауптштурмфюрер СС, командир 3-го батальйону 10-го полку СС «Вестланд»
  • Альберт Мюллер - 4 серпня 1943 - гауптшарфюрер СС, командир протитанкового взводу 4-ї роти 10-го полку СС «Вестланд»
  • Георг Еберхардт - 4 серпня 1943 - штурмбанфюрер СС, командир естонського добровольчого батальйону СС «Нарва»
  • Хельмут Бауер - 12 вересня 1943 - обершарфюрер СС, командир взводу 3-ї роти 5-го танкового полку СС
  • Ганс Юхем - 12 вересня 1943 - гауптштурмфюрер СС, командир 2-го батальйону 9-го полку СС «Дойчланд»
  • Гюнтер Зіттер - 13 вересня 1943 - гауптштурмфюрер СС, командир 2-го батальйону 10-го полку СС «Вестланд»
  • Ганс Дрексель - 14 жовтня 1943 - оберштурмфюрер СС, заступник командира 2-го батальйону 10-го полку СС «Вестланд»
  • Пауль Трабандт - 14 жовтня 1943 - гауптшарфюрер СС, командир взводу 2-ї роти протитанкового батальйону дивізії СС «Вікінг»
  • Бруно Хінц - 2 грудня 1943 - унтерштурмфюрер СС, командир 2-ї роти 10-го полку СС «Вестланд»
  • Густав Шрайбер - 2 грудня 1943 - гауптшарфюрер СС, командир 7-ї роти 9-го полку СС «Дойчланд»
  • Леон Дегреля - 20 лютого 1944 - гауптштурмфюрер, командир штурмової бригади «Валлонія»
  • Йоахім Ріхтер - 23 лютого 1944 - оберштурмбанфюрер СС, командир 5-го артилерійського полку СС
  • Манфред Шенфельдер - 23 лютого 1944 - оберштурмбанфюрер СС, начальник оперативного відділу штабу дивізії СС «Вікінг»
  • Фріц Ерат - 23 лютого 1944 - оберштурмбанфюрер СС, командир 9-го полку СС «Дойчланд»
  • Карл Ніколуссі-Лек - 9 квітня 1944 - оберштурмфюрер СС, командир 8-ї роти 5-го танкового полку СС
  • Курт Шумахер - 4 травня 1944 - унтерштурмфюрер СС, командир 3-ї роти 5-го танкового полку СС
  • Віллі Хайн - 4 травня 1944 - оберштурмфюрер СС, командир 2-ї роти 5-го танкового полку СС
  • Отто Шнайдер - 4 травня 1944 - оберштурмфюрер СС, командир 7-ї роти 5-го танкового полку СС
  • Герхард Фішер - 4 травня 1944 - унтершарфюрер СС, і. о. командира взводу 3-ї роти протитанкового батальйону дивізії СС «Вікінг»
  • Генріх Дебус - 4 травня 1944 - оберштурмфюрер СС, заступник командира 5-го танкового розвідувального батальйону дивізії СС «Вікінг»
  • Франц Хак - 14 травня 1944 - штурмбанфюрер СС, командир 3-го батальйону 9-го полку СС «Дойчланд»
  • Вернер Мейер - 4 червня 1944 - оберштурмфюрер СС, командир 1-ї роти 9-го полку СС «Дойчланд»
  • Фріц Бігі - 16 червня 1944 - обершарфюрер СС, командир взводу 5-ї роти 9-го полку СС «Дойчланд»
  • Альфред Гроссрок - 12 серпня 1944 - унтерштурмфюрер СС, командир взводу 6-ї роти 5-го танкового полку СС
  • Хайнц Мурр - 21 вересня 1944 - гауптштурмфюрер СС, командир 3-го батальйону 9-го полку СС «Дойчланд»
  • Хуго Руф - 16 жовтня 1944 - обершарфюрер СС, командир взводу 3-ї роти 5-го танкового полку СС
  • Егон Франц - 16 жовтня 1944 - унтершарфюрер СС, командир взводу 3-ї роти 9-го полку СС «Дойчланд»
  • Ганс Флюгель - 16 жовтня 1944 - гауптштурмфюрер СС, командир 2-го батальйону 5-го танкового полку СС
  • Алоїз Шнаубельт - 16 листопада 1944 - унтершарфюрер СС, командир гармати 3-ї роти зенітного батальйону дивізії СС «Вікінг»
  • Еберхард Хедер - 18 листопада 1944 - гауптштурмфюрер СС, командир саперного батальйону дивізії СС «Вікінг»
  • Пауль Зенгас - 11 грудня 1944 - оберштурмфюрер СС, командир 1-ї роти 5-го танкового полку СС
  • Герхард Лотце - 1 лютого 1945 - оберштурмфюрер СС, командир 5-ї роти 10-го полку СС «Вестланд»
  • Зерен Кам - 7 лютого 1945 - унтерштурмфюрер СС, командир 1-ї роти 9-го полку СС «Дойчланд»
  • Фріц Даргес - 5 квітня 1945 - оберштурмбанфюрер СС, командир 5-го танкового полку СС
  • Ганс Зигмунд - 5 квітня 1945 - обершарфюрер СС, командир взводу 11-ї роти 9-го полку СС «Дойчланд»
  • Йозеф Штирії - 5 квітня 1945 - гауптшарфюрер СС, командир взводу 10-ї роти 9-го полку СС «Дойчланд»
  • Карл Пікус - 17 квітня 1945 - оберштурмфюрер СС 5-го танкового полку СС
  • Зепп Драксенбергер - 17 квітня 1945 - гауптшарфюрер СС, командир саперного взводу штабної роти 5-го танкового полку СС (нагородження не підтверджено)
  • Карл-Хайнц Бюлер - 6 травня 1945 - оберштурмбанфюрер СС, командир 9-го полку СС «Дойчланд» (нагородження не підтверджено)
  • Карл-Хайнц Ліхт - 6 травня 1945 - гауптштурмфюрер СС, командир 5-ї роти 5-го танкового полку СС (нагородження не підтверджено)

Лицарський Хрест Залізного хреста з дубовим листям (7)[ред.ред. код]

  • Фелікс Штайнер - 23 грудня 1942 - групенфюрер СС, командир дивізії СС
  • Август Дікман - 20 квітня 1943 - штурмбанфюрер СС, командир 1-го батальйону 9-го полку СС «Дойчланд»
  • Герберт Отто Гілле - 1 листопада 1943 - бригаденфюрер СС, командир дивізії СС
  • Ханс Дорр - 13 листопада 1943 - гауптштурмфюрер СС, командир 1-го батальйону 9-го полку СС «Дойчланд»
  • Вальтер Шмідт - 14 травня 1944 - гауптштурмфюрер СС, командир 2-го батальйону 10-го полку СС «Вестланд»
  • Йоханнес Мюленкамп - 21 вересня 1944 - штандартенфюрер СС, командир дивізії СС
  • Франц Хак - 18 квітня 1945 - оберштурмбанфюрер СС, командир 10-го полку СС «Вестланд»

Лицарський Хрест Залізного хреста з дубовим листям і Мечами (3)[ред.ред. код]

  • Август Дікман - 10 жовтня 1943 - оберштурмбанфюрер СС, командир 10-го полку СС «Вестланд» (посмертно)
  • Герберт Отто Гілле - 20 березня 1944 - групенфюрер СС, командир дивізії СС
  • Ханс Дорр - 9 липня 1944 - штурмбанфюрер СС, командир 9-го полку СС «Дойчланд»

Лицарський Хрест Залізного хреста з дубовим листям, Мечами та Діамантами (1)[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Куровскі Франц «Немецкие танковые асы», М.: Яуза,Эксмо, 2008 ISBN 978-5-699-19139-0

Примітки[ред.ред. код]