Ілля Муромець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ілля Муромець (Чобіток)
Iliya muromets reconstruction02.jpg
Ілля Муромець (реконструкція по методу Михайла Герасимова)
Преподобний Печерський
Помер 1204 (?)
Канонізований 1643
У лику Преподобний
День пам'яті 1 січня

Ілля́ Му́ромець — легендарний богатир часів Київської Русі, герой руського епосу. У перших писемних згадках, що датуються XVI століттям і повязані з Києвом, називається Муравлянином або Моровлянином[1]. З XVII століття отожнювався із богатирем Чоботько (Чоботко, Чобітко, Чоботько), православним святим, похованим у Києво-Печерській лаврі[1][2]. В московських билинах XIX століття називається Муромцем.

Життя[ред.ред. код]

Місце народження достеменно невідоме. Припускають що це місто Моровійськ (нині село Морівськ Козелецького району Чернігівської області Україна)[3], або селище Карачаров під Муромом (Російська Федерація).

Згідно з билинами — до 30 років не міг ходити (що підтвердили дослідження мощів святого), потім став воїном і за п'ять годин прибув до Києва у дружину до князя Володимира I. Ця подія чітко свідчить на користь малої батьківщини героя в селищі Морівськ. Поборов Солов'я Розбійника біля Чернігова і здійснив багато інших подвигів, всю здобуту у походах здобич роздавав бідним, сім'ї не мав, на старість став монахом у Києво-Печерській Лаврі, де нині перебувають його мощі. В одній з битв відбивався чоботом від ворогів, за що отримав прізвисько Чобіток.

Писемні свідчення[ред.ред. код]

Найстаріші писемні згадки про богатиря Іллю Муромця датовані XVI століттям. Перша міститься у листі київського шляхтича Філона Кміти, оршанського старости, до Остафія Воловича, троцького каштеляна, від 5 серпня 1574 року. У листі Кміта називає богатиря не Муромцем, а Муравленіним (Муравлянином), й згадує поряд із Солов'єм Розбійником:

«Бо прийде час, коли треба буде Ілії Муравленіна і Солов'я Будимировича, прийде час, коли буде служб наших потреба![4]»

Друга згадка про Іллю Муромця міститься в щоденнику австрійського дипломата Еріха Лясоти (1594), що був проїздом у Києві. Автор називає богатиря Моровліном (Моровлянином) і зазначає, що він був похований у місцевому Софійсьому соборі:

«В іншому, зовнішньому притворі була колись гробниця Іллі Моровліна, відомого героя або богатиря, як тут кажуть, про якого розповідають багато казкового; зараз ця гробниця зруйнована, але інша гробниця його товариша зберіглася цілою в тому ж притоврі»[1].

В пізніших джерелах, зокрема в «Тературігмі» (1638) Афанасія Кальфойського, православного ченця Києво-печерського монастиря, вказується, що Іллю Муромця називали в українському народі богатирем Чоботько, і що його мощі зберігалися в Антонієвій печері Києво-печерського монастиря. Про цього Чоботка згадував і Лясота, проте він вважав його окремим від Іллі Муромця персонажем:

«Тут з давнього часу мають звичай ховати покійників і тіла, що лежать тут, більшою мірою ще збереглися нетлінними. Серед них я бачив мощі св. Дениса…, св. Олексія, св. Марка… а також одного велетня і богатиря, якого звуть Чоботко, про якого розповідають ніби одного разу застали його зненацька численні вороги саме тоді, коли він одягнув один чобіт; він швидко озброївся, за браком іншої зброї, другим чоботом, який ще не встиг одягти, і бажаючи дати відсіч поклав на місці всіх нападників — за це й отримав це прізвисько»[2]

В билинах старих видань XIX століття Іллю Муромця називають старим козаком, в новіших виданнях слова «козак» вже немає.

Проголошений святим у 1643 році. Життя Іллі Муромця-Чобітка відносять до XII століття. Дослідники датують його мощі XI-XII століттям. Припускають, що святий загинув при взятті Києва князем Рюриком II у 1204 році, яке супроводжувалося розгромом Печерського монастиря половцями, що були союзниками Рюрика.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Дневник Эриха Ляссоты из Стеблева // Мемуары, относящиеся к истории южной Руси. — Выпуск I (XVI ст.). — Киев. 1890. — С. 157.
  2. а б Дневник Эриха Ляссоты из Стеблева // Мемуары, относящиеся к истории южной Руси. — Выпуск I (XVI ст.). — Киев. 1890. — С. 159.
  3. Упродовж 70—80-х років XIX ст. дослідники: О. Міллер, А. Веселовський, М. Дашкевич, М.Халанський — досить регулярно, але обережно висловлювались на користь первинності форм типу Муровлин, Муровець, то після заміток В. Каллаша, ціла плеяда дослідників рішуче переходить на бік визнання «в-форм» давнішими і, відповідно, південної прив'язки витоків билинного Іллі Муровця (Муромця). (Див. До питання про походження імені билинного героя Іллі Муромця (історико — географічний аспект))(PDF)
  4. Лист 19. До Остафея Волловича, каштеляна Троцкого. 05.08.1574. // Помнікі старажытнай беларускай пісьменнасці / Уклад., уступ. артыкулы, каментарыі А. Ф. Коршунаў. — Мінск, 1975.
  5. Дмитро Калинчук: Загадка Іллі Муромця// Український тиждень [1]

Література[ред.ред. код]

Видання

Дослідження

Посилання[ред.ред. код]