Ілля Муромець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ілля Муромець
Die drei Bogatyr.jpg
Ілля Муромець (у центрі) на картині Васнецова «Три богатирі»
Міфологія: руська, українська, російська
Період життя: кінець І - початок ІІ тис. н. е.
Місце поховання: невідоме (Київ?)

Ілля́ Му́ромець — легендарний богатир часів Русі, герой руського епосу. Образ Іллі Муромця з'являється у російських та українських билинах, а також казках.

Міфологічний життепис

Згідно з билинами — до 30 років не міг ходити потім став воїном і за п'ять годин прибув до Києва у дружину до князя Володимира I. Поборов Солов'я Розбійника біля Чернігова і здійснив багато інших подвигів.

Російські билини, а також одна українська («Три поїздки Іллі Муромця») називають батьківщиною богатиря село Карачарово під Муромом. Але українська билина «Про Іллю Муромця і Соловія» згадує «місто Муромль». Оскільки Іллю Печерського (можливого історичного прообраза) письмові джерела називають Муравлянином або Моровлянином, деякі припускають, що йдеться про місто Моровійськ сучасної Чернігівської області.

Билинні сюжети

Російські

Українські

  • Про Іллю Муромця та Соловія
  • Ілля Муромець і Святогор
  • Ілля Мурин[1]

Можливі історичні прототипи

Преподобний Ілля Печерський

Питання того, чи існував історичний прототип Іллі Муромця, досі не розв'язане. Деякі науковці прийняли точку зору О. Міллера і Ф. І. Буслаєва, згідно з якою «Ілля з міста Мурома» — лише узагальнений поетичний образ, що не мав якогось конкретного історичного прототипа. Втім, більшість схильні зв'язати його з преподобним Іллею Печерським.

Преподобний Ілля Печерський[ru], чернець Печерської лаври, жив у 12-13 ст. Деякі припускають, що він міг стати одним з прообразів легендарного героя. Відоме, що він був канонізований Києвською митрополією у 1643 році як «преподобний Ілля Муромець».

Місце народження святого достеменно невідоме. Припускають що це місто Моровійськ (нині село Морівськ Козелецького району Чернігівської області Україна)[2]. З XVII століття отожнювався із богатирем Чоботько (Чоботко, Чобітко, Чоботько), православним святим, похованим у Києво-Печерській лаврі[3], але Еріх Лассота пише про Іллю і богитиря Чобітка як про різних осіб.

Проголошений святим у 1643 році. Життя Іллі Муромця-Чобітка відносять до XII століття. Дослідники датують його мощі XI-XII століттям. Припускають, що святий загинув при взятті Києва князем Рюриком II у 1204 році, яке супроводжувалося розгромом Печерського монастиря половцями, що були союзниками Рюрика.

Оскільки в перших писемних згадках, що датуються XVI століттям і повязані з Києвом, називається Муравлянином або Моровлянином[4], деякі дослідники стверджують, що справжнім місцем народження прототипа Іллі Муромця був не район російського міста Муром, а місто Моровійськ під Черніговом.

Існує навіть версія, що пов'язує прізвисько «Моровлянин» з Моравією і припускає західнослов'янське походження героя.

Писемні свідчення

Реконструкція М. М. Герасимова за черепом преподобного Іллі Печерського

Найстаріші писемні згадки про богатиря Іллю Муромця датовані XVI століттям. Перша міститься у листі київського шляхтича Філона Кміти, оршанського старости, до Остафія Воловича, троцького каштеляна, від 5 серпня 1574 року. У листі Кміта називає богатиря не Муромцем, а Муравленіним (Муравлянином), й згадує поряд із Солов'єм Розбійником:

«Бо прийде час, коли треба буде Ілії Муравленіна і Солов'я Будимировича, прийде час, коли буде служб наших потреба![5]»

Друга згадка про Іллю Муромця міститься в щоденнику австрійського дипломата Еріха Лясоти (1594), що був проїздом у Києві. Автор називає богатиря Моровліном (Моровлянином) і зазначає, що він був похований у місцевому Софійсьому соборі:

«У другій каплиці зовні церкви була гробниця Іллі Моровліна (Eliae Morоwlin), такого собі благородного героя, тобто богатиря (Bohater), як вони називають. Про нього розповідають багато легенд. Ця гробниця на сьогоднішній день зруйнована, але гробниця його товариша ще ціла, також у цій самій каплиці.»[6].

В пізніших джерелах, зокрема в «Тературігмі» (1638) Афанасія Кальфойського, православного ченця Києво-печерського монастиря, вказується, що Іллю Муромця називали в українському народі богатирем Чобiтько і що його мощі зберігалися в Антонієвій печері Києво-печерського монастиря. Про цього Чобiтька згадував і Лясота, проте він вважав його окремим від Іллі Муромця персонажем:

«Тут у давнину звичайно хоронили померлих і тіла, які там лежать, в більшості ще не зотліли. Лежать там серед інших, яких я бачив, Святий Денис (вірю, що це Діонісій) [(Sanct Denis (credo quod sit Dionisius)], Святий Олексій (Sanct Alexius), Святий Марко (Sanct Marcus) (але не євангеліст). Також велетень і богатир, який зветься Чоботка (Czobotka), і про якого розповідають, що на нього одного разу зненацька напали вороги саме тоді, як він надів один чобіт. Але він поспіхом не зміг найти іншої зброї, то схопив другий чобіт, якого ще не взув, для самозахисту і ним убив їх усіх. Звідси і отримав прізвисько.»[7].

В билинах старих видань XIX століття Іллю Муромця називають старим козаком, в новіших виданнях слова «козак» вже немає.

У російських билинах можливо змішання з образом іншого героя російського епосу — розбійником періоду Смутного часуу Ілійком Муромцем. На думку російського дослідника Б. М. Соколова, саме внаслідок переосмислення образу богатиря у народних піснях під впливом образу самозванця Ілля Муровлянин перетворився на Іллю Муромця з села Карачарово[8]

У сучасній культурі

Письменство

Образотворче мистицтво

Музика

Кінематограф

Фільми

Мультфільми

Комп'ютерні ігри

Галерея

Цікаві факти

Див. також

Примітки

  1. Українські билини. Збірка.
  2. Упродовж 70—80-х років XIX ст. дослідники: О. Міллер, А. Веселовський, М. Дашкевич, М.Халанський — досить регулярно, але обережно висловлювались на користь первинності форм типу Муровлин, Муровець, то після заміток В. Каллаша, ціла плеяда дослідників рішуче переходить на бік визнання «в-форм» давнішими і, відповідно, південної прив'язки витоків билинного Іллі Муровця (Муромця). (Див. До питання про походження імені билинного героя Іллі Муромця (історико — географічний аспект))(PDF)
  3. Там само.
  4. Щоденник Еріха Лясоти із Стеблева // Запорозька старовина. — Київ-Запоріжжя: НДІ козацтва Запорізьке відділення, 2003. — С. 222—277, запис від 9 травня 1594
  5. Лист 19. До Остафея Волловича, каштеляна Троцкого. 05.08.1574. // Помнікі старажытнай беларускай пісьменнасці / Уклад., уступ. артыкулы, каментарыі А. Ф. Коршунаў. — Мінск, 1975.
  6. Щоденник Еріха Лясоти із Стеблева // Запорозька старовина. — Київ-Запоріжжя: НДІ козацтва Запорізьке відділення, 2003. — С. 222—277, запис від 9 травня 1594
  7. Щоденник Еріха Лясоти із Стеблева // Запорозька старовина. — Київ-Запоріжжя: НДІ козацтва Запорізьке відділення, 2003. — С. 222—277, запис від 9 травня 1594
  8. Соколов Б. М., проф. Русский фольклор. Вып. 1, М., 1929, «Крестьянский слой в былинах» с. 35, 36.

Література

Видання

Дослідження

Посилання