Ілля Муромець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ілля Муромець
Die drei Bogatyr.jpg
«Три богатирі» (Віктор Васнецов)
Період життя: XI—XII століття
Місце поховання: невідоме (за переказом: Києво-Печерська лавра)

Ілля́ Му́ромець — легендарний богатир часів Русі, герой руського епосу. У перших писемних згадках, що датуються XVI століттям і повязані з Києвом, називається Муравлянином або Моровлянином[1]. З XVII століття отожнювався із богатирем Чоботько (Чоботко, Чобітко, Чоботько), православним святим, похованим у Києво-Печерській лаврі[2]. Присутній в українському фольклорі. Персонаж північноросійських билин, зібраних у середині ХІХ століття, в яких називається Муромцем.

Писемні свідчення[ред.ред. код]

Реконструкція М. М. Герасимова за черепом преподобного Іллі Печерського
Мощі преподобного Іллі у Києво-Печерській Лаврі.

Найстаріші писемні згадки про богатиря Іллю Муромця датовані XVI століттям. Перша міститься у листі київського шляхтича Філона Кміти, оршанського старости, до Остафія Воловича, троцького каштеляна, від 5 серпня 1574 року. У листі Кміта називає богатиря не Муромцем, а Муравленіним (Муравлянином), й згадує поряд із Солов'єм Розбійником:

«Бо прийде час, коли треба буде Ілії Муравленіна і Солов'я Будимировича, прийде час, коли буде служб наших потреба![3]»

Друга згадка про Іллю Муромця міститься в щоденнику австрійського дипломата Еріха Лясоти (1594), що був проїздом у Києві. Автор називає богатиря Моровліном (Моровлянином) і зазначає, що він був похований у місцевому Софійсьому соборі:

«У другій каплиці зовні церкви була гробниця Іллі Моровліна (Eliae Morоwlin), такого собі благородного героя, тобто богатиря (Bohater), як вони називають. Про нього розповідають багато легенд. Ця гробниця на сьогоднішній день зруйнована, але гробниця його товариша ще ціла, також у цій самій каплиці.»[4].

В пізніших джерелах, зокрема в «Тературігмі» (1638) Афанасія Кальфойського, православного ченця Києво-печерського монастиря, вказується, що Іллю Муромця називали в українському народі богатирем Чобiтько і що його мощі зберігалися в Антонієвій печері Києво-печерського монастиря. Про цього Чобiтька згадував і Лясота, проте він вважав його окремим від Іллі Муромця персонажем:

«Тут у давнину звичайно хоронили померлих і тіла, які там лежать, в більшості ще не зотліли. Лежать там серед інших, яких я бачив, Святий Денис (вірю, що це Діонісій) [(Sanct Denis (credo quod sit Dionisius)], Святий Олексій (Sanct Alexius), Святий Марко (Sanct Marcus) (але не євангеліст). Також велетень і богатир, який зветься Чоботка (Czobotka), і про якого розповідають, що на нього одного разу зненацька напали вороги саме тоді, як він надів один чобіт. Але він поспіхом не зміг найти іншої зброї, то схопив другий чобіт, якого ще не взув, для самозахисту і ним убив їх усіх. Звідси і отримав прізвисько.»[5].

В билинах старих видань XIX століття Іллю Муромця називають старим козаком, в новіших виданнях слова «козак» вже немає.

У російських билинах можливо змішання з образом іншого героя російського епосу — розбійником періоду Смутного часуу Ілійком Муромцем. На думку російського дослідника Б. М. Соколова, саме внаслідок переосмислення образу богатиря у народних піснях під впливом образу самозванця Ілля Муровлянин перетворився на Іллю Муромця з села Карачарово[6]

Міфологічний життепис[ред.ред. код]

Згідно з билинами — до 30 років не міг ходити потім став воїном і за п'ять годин прибув до Києва у дружину до князя Володимира. Поборов Солов'я Розбійника біля Чернігова і здійснив багато інших подвигів.

Російські билини, а також одна українська («Три поїздки Іллі Муромця») називають батьківщиною богатиря село Карачарово під Муромом. Але українська билина «Про Іллю Муромця і Соловія» згадує «місто Муромль». Оскільки Іллю Печерського (можливого історичного прообраза) письмові джерела називають Муравлянином або Моровлянином, деякі дослідники припускають, що йдеться про місто Моровійськ сучасної Чернігівської області.

Билинні сюжети[ред.ред. код]

«Ілля Муромець» (Віктор Васнецов, 1914)

Українські[ред.ред. код]

  • Про Іллю Муромця та Соловія
  • Ілля Муромець і Святогор
  • Ілля Мурин[7]

Російські[ред.ред. код]

За даними філолога С. О. Азбелєва, Ілля Муромець є головним героєм 15 богатирських билин (№ 1-15 за укладеним автором покажчиком[8]).

  1. Придбання сили Іллею Муромцем (Зцілення Іллі Муромця)[9]
  2. Ілля Муромець і Святогор
  3. Ілля Муромець і Соловей-розбійник (відома також як «Перша поїздка Іллі Муромця» та ін.)
  4. Ілля Муромець та Ідолище
  5. Ілля Муромець в ссоре с князем Володимиром
  6. Ілля Муромець і голі кабацькі
  7. Ілля Муромець на Соколі-кораблі
  8. Ілля Муромець і розбійники
  9. Три поїздки Іллі Муромця
  10. Ілля Муромець і Батий-цар
  11. Ілля Муромець і Жидовин
  12. Ілля Муромець і Тугарин (про подружжя Іллі)
  13. Ілля Муромець і Сокольник
  14. Ілля Муромець, Єрмак і Калин-цар
  15. Камське побоїще
  16. Ілля Муромець і Калин-цар
  17. Двобій Добрині Микитича з Іллею Муромцем
  18. Ілля Муромець і Альоша Попович

У кожного сюжету існує кілька різних варіантів, записаних зі слів різних оповідачів. Число версій може сягати сотні (№ 3, 9, 10), зазвичай їх було у межах 12-45.

На Заході[ред.ред. код]

  • У «Сазі про Тідрека Бернського» фігурує ярл Ілля Грецький (Iljas of Greca) — народжений від наложниці родич руського короля Вальдемара (Володимира)[10].
  • У німецькій поемі «Орніт» діє старий Ілля з Русі, король руських (Ilias Kunig von den Riuzen, Iljas von Riuzen)[10].

Можливі історичні прототипи[ред.ред. код]

Преподобний Ілля Печерський

Питання того, чи існував історичний прототип Іллі Муромця, досі не розв'язане. Деякі науковці прийняли точку зору О. Міллера і Ф. І. Буслаєва, згідно з якою «Ілля з міста Мурома» — лише узагальнений поетичний образ, що не мав якогось конкретного історичного прототипа. Втім, більшість схильні зв'язати його з преподобним Іллею Печерським.

Преподобний Ілля Печерський[ru], чернець Печерської лаври, жив у 12-13 ст. Деякі припускають, що він міг стати одним з прообразів легендарного героя. Відоме, що він був канонізований Києвською митрополією у 1643 році як «преподобний Ілля Муромець».

Місце народження святого достеменно невідоме. Припускають що це місто Моровійськ (нині село Морівськ Козелецького району Чернігівської області Україна)[11]. З XVII століття отожнювався із богатирем Чоботько (Чоботко, Чобітко, Чоботько), православним святим, похованим у Києво-Печерській лаврі[12], але Еріх Лассота пише про Іллю і богитиря Чобітка як про різних осіб.

Проголошений святим у 1643 році. Життя Іллі Муромця-Чобітка відносять до XII століття. Дослідники датують його мощі XI-XII століттям. Припускають, що святий загинув при взятті Києва князем Рюриком II у 1204 році, яке супроводжувалося розгромом Печерського монастиря половцями, що були союзниками Рюрика.

Оскільки в перших писемних згадках, що датуються XVI століттям і повязані з Києвом, називається Муравлянином або Моровлянином[13], деякі дослідники стверджують, що справжнім місцем народження прототипа Іллі Муромця був не район російського міста Муром, а місто Моровійськ під Черніговом.

Існує навіть версія, що пов'язує прізвисько «Моровлянин» з Моравією і припускає західнослов'янське походження героя.

Скандал у січні 2017[ред.ред. код]

12 січня у низці російських ЗМІ з'явилося повідомлення, що співпрацівники українських силових відомств зробили істотні переправлення у «Вікіпедії» з метою «фальстифікації походження богатиря». Згідно з ними, у статті «Илья Муромец» «Російської Вікіпедії» анонімні редактори у грудні 2016 зробили кілька правок, записавши, що місцем народження Іллі є Моровськ (Моровійськ). На доказ була наведена інформація з твітер-бота «Держредагування», що відстежує анонімні правки у Вікіпедії з IP-адрес, належних до українських держструктур[14] (при цьому зазначено, що найбільш правок до українського, російського й англійського сегменту вносять з Мінооборони, Верховної Ради, Держспецзв'язку і Секретаріату Кабміну)[15].

На думку видання, «внесення правок може бути пов'язане з прем'єрою першого українського фентезі-фільму про супергероях „Сторожова застава“. Там стверджується, що російські богатирі насправді родом з України»[16][17]. Відоме, що в Росії поширена думка, що герой народився у селі Карачарово під Муромом (зараз Владимирська область Росії).

Скандал спонукнув призначити «точну адресу Іллі Муромця», і у підсумку його «прописали» в музею у Муромі. Директор музею Юлія Єлепова, коментуючи ситуацію, назвала спроби оспорити походження Іллі Муромця «нісенітнецею»[18].

У культурі[ред.ред. код]

Фільми[ред.ред. код]

Мультфільми[ред.ред. код]

Книги[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • 12 січня 2017 року головпочтамт Росії назвав інтернет-виданню «Газета.ру» точну поштову адресу Іллі Муромця, на яку можна надсилати листи і листівки. Билинного героя «прописали» у приміщенні театру-музею Іллі Муромця у Володимирській області, місті Муром, Комуністичній вулиці, 33 (індекс — 602267). Нагодою послугував скандал, пов'язаний з інформацією про правлення співпрацівниками українських силових відомств статті у Російській Вікіпедії, присвяченій Іллі Муромцю[20].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Щоденник Еріха Лясоти із Стеблева // Запорозька старовина. - Київ-Запоріжжя: НДІ козацтва Запорізьке відділення, 2003. - С. 222-277, запис від 9 травня 1594
  2. Там само.
  3. Лист 19. До Остафея Волловича, каштеляна Троцкого. 05.08.1574. // Помнікі старажытнай беларускай пісьменнасці / Уклад., уступ. артыкулы, каментарыі А. Ф. Коршунаў. — Мінск, 1975.
  4. Щоденник Еріха Лясоти із Стеблева // Запорозька старовина. — Київ-Запоріжжя: НДІ козацтва Запорізьке відділення, 2003. — С. 222—277, запис від 9 травня 1594
  5. Щоденник Еріха Лясоти із Стеблева // Запорозька старовина. — Київ-Запоріжжя: НДІ козацтва Запорізьке відділення, 2003. — С. 222—277, запис від 9 травня 1594
  6. Соколов Б. М., проф. Русский фольклор. Вып. 1, М., 1929, «Крестьянский слой в былинах» с. 35, 36.
  7. Українські билини. Збірка.
  8. Азбелев С. Н. Историзм былин и специфика фольклора. Л.: Наука, 1982. — С. 278—285.
  9. Исцеление Ильи Муромца (былина)
  10. а б А. М. Робінсон. Билинний епос Київської Русі у співвідношенні з епосом Заходу і Сходу // «Літературна спадщина Київської Русі і українська література XVI XVIII ст.». — Збірка наукових праць. — Відповідальний редактор О. В. Мишанич. — К.:Наукова думка, 1981. — С. 76-77
  11. Упродовж 70—80-х років XIX ст. дослідники: О. Міллер, А. Веселовський, М. Дашкевич, М.Халанський — досить регулярно, але обережно висловлювались на користь первинності форм типу Муровлин, Муровець, то після заміток В. Каллаша, ціла плеяда дослідників рішуче переходить на бік визнання «в-форм» давнішими і, відповідно, південної прив'язки витоків билинного Іллі Муровця (Муромця). (Див. До питання про походження імені билинного героя Іллі Муромця (історико — географічний аспект))(PDF)
  12. Там само.
  13. Щоденник Еріха Лясоти із Стеблева // Запорозька старовина. — Київ-Запоріжжя: НДІ козацтва Запорізьке відділення, 2003. — С. 222—277, запис від 9 травня 1594
  14. Твітер-бот «Держредагування»
  15. «Илья Муромец родился под Черниговом»: как украинские ведомства чистят Википедию
  16. Чиновники Минобороны Украины сделали Илью Муромца украинцем
  17. Минобороны Украины исправило в «Википедии» место рождения Ильи Муромца
  18. Илья Муромец опять стал русским: Украина проиграла битву за былинного героя
  19. «Илья Муромец (Пролог)» — Animator.ru; «Илья Муромец и Соловей-разбойник» — Animator.ru
  20. Назван точный почтовый адрес Ильи Муромца

Література[ред.ред. код]

Видання

Дослідження

Посилання[ред.ред. код]