Ромелу Лукаку
![]() | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Народження | 13 травня 1993[1][2] (30 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Антверпен, Фламандський регіон, Бельгія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 191 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Вага | 104 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | ![]() | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Позиція | нападник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Інформація про клуб | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Поточний клуб | ![]() | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Номер | 90 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1999–2003 2003–2006 2006–2009 |
![]() ![]() ![]() | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національна збірна** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Ро́мелу Лука́ку (нід. Romelu Lukaku; нар. 13 травня 1993, Антверпен, Бельгія) — бельгійський футболіст конголезького походження, нападник лондонського клубу «Челсі» та національної збірної Бельгії, у складі якої є рекордсменом за кількістю забитих голів (83). Талант року Бельгії 2009 року.
На правах оренди грає в Італії за «Рому».
Клубна кар'єра[ред. | ред. код]
Ранні роки[ред. | ред. код]
Виступаючи за молодіжний склад «Брюсселя», Ромелу забив 68 голів в 68 матчах. З 2006 по 2009 рік він грав за молодіжний склад «Андерлехта», забивши 121 гол в 88 матчах[4]. Хоча йому було ще 15 років, Ромелу забив 26 голів у 17 матчах проти гравців, які були на 4 роки старшими від нього. Гра молодого бельгійця привернула увагу ряду провідних європейських клубів, включаючи «Манчестер Юнайтед», «Челсі», «Мілан» і «Арсенал»[5].
«Андерлехт»[ред. | ред. код]
Лукаку дебютував в вищому дивізіоні бельгійського чемпіонату 24 травня 2009 року в матчі проти «Стандарда», вийшовши на заміну замість захисника Віктора Бернандеса[6]. «Андерлехт» програв у цьому матчі з рахунком 1:0. За 11 днів до свого дебюту Ромелу підписав свій перший професійний контракт з клубом, розрахований до 2012 року[7]. Свій перший гол на професійному рівні Лукаку забив у матчі проти «Зюлте-Варегема»[8].
«Челсі»[ред. | ред. код]
6 серпня 2011 року офіційні сайти «Андерлехта» та «Челсі»[9] повідомили про домовленості, щодо трансферу гравця в стан «синіх». У «Челсі» Ромелу отримав 18 номер. Проте заграти в складі «пенсіонерів» Ромелу не зумів, провівши за сезон лише 12 матчів, 8 з яких у чемпіонаті.
«Вест Бромвіч Альбіон»[ред. | ред. код]
10 серпня 2012 нападник «Челсі» Ромелу Лукаку перейшов до «Вест-Бромвіч Альбіон», за який виступав на умовах оренди до кінця сезону 2012/13[10]. У новій команді бельгійський форвард відразу став основним нападником команди, відігравши за сезон у 38 матчах
«Евертон»[ред. | ред. код]
Влітку 2013 року Лукаку повернувся до «Челсі» і навіть зіграв у двох матчах Прем'єр-ліги, а 30 серпня вийшов у екстратаймі Суперкубка УЄФА 2013 проти «Баварії». В серії пенальті саме його незабитий удар, який відбив Мануель Ноєр, коштував англійцям трофею. Через кілька днів Лукаку був відданий в оренду до кінця сезону в «Евертон».
Влітку 2014 року уклав з «Евертоном» п'ятирічний контракт.
«Манчестер Юнайтед»[ред. | ред. код]
У липні 2017 року перейшов до «Манчестер Юнайтед», перехід відбувся наступного дня після того, як у зворотньому напрямку відправився багаторічний лідер атак манкуніанців і їх капітан Вейн Руні. Офіційно вартість трансферу оголошена не була, проте її було оцінено у 75 мільйонів фунтів. У новій команді бельгієць взяв собі 9-й номер, який до того належав іншому зірковому нападнику, Златану Ібрагімовичу.
У першому ж сезоні в Манчестері почав відпрацьовувати витрачені на нього кошти, ставши найкращим бомбардиром команди. У 51 матчі сезону в усіх турнірах відзначився 27 забитими голами. Наступного сезону результативність бельгійця дещо погіршилася, утім його 15 голів, забитих у 45 матчах різних турнірів, все ж виявилися найкращим показником серед партнерів по команді.
«Інтернаціонале»[ред. | ред. код]
У серпні 2019 року перейшов до «Інтернаціонале», який сплатив за трансфер нападника 64 мільйони євро, ще 10 мільйонів були передбачені у вигляді можливих бонусів. Таким чином прихід Лукаку став найдорожчим трансфером в історії міланського клубу. 26 серпня 2019 року Лукаку у своєму дебютному матчі проти «Лечче» у Серії А відзначився забитим голом. У тому матчі "Інтернаціонале" здобув перемогу з рахунком 4:0. У фіналі Ліги Європи 2019—2020 забив гол з пенальті, а потім забив автогол, який призвів до перемоги «Севільї»[11].
Провів два сезони у складі міланського клубу, зігравши за нього 95 матчів та забивши 64 м'ячі.
«Челсі»[ред. | ред. код]
12 серпня 2021 року перейшов до англійського клубу «Челсі» за 97,5 мільйонів фунтів, що стало рекордним трансфером для лондонського клубу. Вперше він вийшов на поле в матчі з Арсеналом і забив через 15 хвилин після повернення до Челсі. Повернення Лукаку до «Челсі» знову не увінчалося успіхом. Бельгієць провалив сезон, відзначившись лише 15 голами та 2 асистами у 44 матчах за клуб у сезоні 2021/22, тим самим не підтвердивши вкладених за нього колосальних 97,5 мільйонів фунтів.
«Інтернаціонале» і «Рома»[ред. | ред. код]
29 червня 2022 року «Інтернаціонале» оголосив про повернення Ромелу Лукаку. Італійці та «Челсі» домовилися про платну оренду нападника без права викупу за 8 мільйонів євро плюс 4 мільйони євро як бонуси. Повернувшись до Мілана не зумів продемонструвати колишню результативність, відзначившись лише 14-ма голами у 37 іграх.
30 серпня 2023 року стало відомо, що бельгієць не отримає шанс закріпитися у «Челсі», натомість знову попрямував в оренду до Італії, цього разу до «Роми», яка сплатила лондонцям 5,8 мільйонів євро за річну оренду.
Кар'єра у збірній[ред. | ред. код]
Лукаку виступав за збірні Бельгії різних вікових категорій[12].
У національній збірній дебютував під керівництвом Діка Адвоката у товариському матчі проти Хорватії, який відбувся 3 березня 2010 року.
17 листопада 2010 року почав лік забитим м'ячам за наіональну команду, ставши автором відразу двох голів у ворота збірної Росії, забезпечивши бельгійцям перемогу[13].
Першим великим турніром для Лукаку у збірній став чемпіонат світу 2014 року, на якому він взяв участь у перших двох іграх групового етапу, в яких бельгійці завчасно вирішили завдання по виходу до плей-оф, а також у грі 1/8 фіналі проти збірної США та програному аргентинцям чвертьфіналі. На мундіалі відзначився єдиним голом, однак саме він вивів його команду до чвертьфіналу — вийшовши на заміну перед початком додаткового часу зустрічі 1/8 фіналу, Лукаку на 105-ій хвилині встановив її остаточний рахунок 2:1 на користь бельгійців.
За два роки, на Євро-2016 також був основним нападником бельгійців. Виходив на поле у стартовому складі на усі п'ять матчів бельгійців на турнірі. Відзначився двома забитими голами у ворота збірної Ірландії на груповій стадії, забезпечивши своїй команді комфортну перемогу з рахунком 3:0.
10 листопада 2017 року, забивши дубль у товариській грі з мексиканцями, довів рахунок своїм голам за збірну Бельгії до 30, зрівнявшись за цим показником з нападником довоєнного періоду Бернаром Воргофом та легендарним гравцем 1960-х і першої половини 1970-х Полєм ван Гімстом. А вже за 4 дні, забивши єдиний м'яч у товариській зустрічі з Японією, став одноосібним лідером у суперечці найкращих бомбардирів збірної Бельгії в її історії.
2018 року поїхав на свою другу світову першість — тогорічний чемпіонат світу в Росії, де розпочав турнір також як гравець стартового складу. Від самого початку мундіалю втрутився у боротьбу за звання найкращого бомбардира змагання, забивши по два голи у двох стартових матчах групового етапу проти Панами (3:0) та Тунісу (5:2). Другий м'яч у ворота збірної Тунісу став для Лукаку 40-им в офіційних матчах за збірну. Згодом бельгійська команда сягнула стадії півфіналів, де поступилася майбутнім чемпіонам, французам, а у грі за третє місце взяла гору над Англією. Лукаку, хоча й продовжував бути основним нападником збірної, більше на турнірі не забивав, однак чотирьох голів у перших іграх групового етапу виявилося достатньо для здобуття «бронзового бутса» третього найкращого бомбардира чемпіонату світу.
Згодом був основним гравцем бельгійців і на Євро-2020, де відзначився чотирма голами у п'яти іграх, а його команда вибула з боротьби на етапі чвертьфіналів. А ось на своєму третьому мундіалі, світовій першості 2022 року, був лише запасним гравцем і виходив на поле лише двічі на заміни.
19 листопада 2023 року оформив хет-трик (свій 4-й за кар'єру в збірній) в матчі відбіркового турніру до чемпіонату Європи 2024 року у ворота Азербайджану[14]. Забивши свій 14-й гол у поточній кваліфікації став новим рекордсменом відбіркових кампаній чемпіонатів Європи (до цього рекорд між собою ділили Девід Гілі та Роберт Левандовський у відборах Євро-2008 та Євро-2016 відповідно)[15][16]. Також оформивши покер у цій грі, став першим бельгійським футболістом в історії, який забивив чотири м'ячі за один матч. З 83-ма голами вийшов на чисте 3-є місце у списку найкращих бомбардирів європейських збірних, обійшовши поляка Роберта Левандовського (81)[17].
Особисте життя[ред. | ред. код]
Народився в родині Роже Лукаку, професійного футболіста, який зокрема грав за національну збірну Заїру. Має молодшого брата Джордана, також гравця збірної Бельгії.
Статистика[ред. | ред. код]
Клубна[ред. | ред. код]
- Станом на 11 липня 2023 року
Сезон | Команда | Чемпіонат | Національний кубок | Континентальні кубки | Інші змагання | Усього | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
2008-09 | ![]() |
Про ліга | 1 | 0 | КБ | 0 | 0 | — | — | — | — | — | — | 1 | 0 |
2009-10 | Про ліга | 33 | 15 | КБ | 1 | 0 | ЛЧ/ЛЄ | 11 | 4 | — | — | — | 45 | 19 | |
2010-11 | Про ліга | 37 | 16 | КБ | 2 | 0 | ЛЧ/ЛЄ | 11 | 4 | — | — | — | 50 | 20 | |
2011-12 | Про ліга | 2 | 2 | КБ | 0 | 0 | — | — | — | — | — | — | 2 | 2 | |
Усього за «Андерлехт» | 73 | 33 | 3 | 0 | 22 | 8 | 0 | 0 | 98 | 41 | |||||
2011-12 | ![]() |
Прем'єр-ліга | 8 | 0 | КА/КЛ | 1+3 | 0 | ЛЧ | 0 | 0 | — | — | — | 12 | 0 |
2012-13 | ![]() |
Прем'єр-ліга | 35 | 17 | КА/КЛ | 2+1 | 0 | — | — | — | — | — | — | 38 | 17 |
2013-14 | ![]() |
Прем'єр-ліга | 2 | 0 | КА/КЛ | 0 | 0 | СУ | 1 | 0 | — | — | — | 3 | 0 |
Усього за «Челсі» | 10 | 0 | 4 | 0 | 1 | 0 | 0 | 0 | 15 | 0 | |||||
2013-14 | ![]() |
Прем'єр-ліга | 31 | 15 | КА/КЛ | 1+1 | 1+0 | - | - | — | — | — | 33 | 16 | |
2014-15 | Прем'єр-ліга | 36 | 10 | КА/КЛ | 2+1 | 2+0 | ЛЄ | 9 | 8 | — | — | — | 48 | 20 | |
2015–16 | Прем'єр-ліга | 37 | 18 | КА+КЛ | 3+6 | 3+4 | - | - | - | - | - | - | 46 | 25 | |
2016–17 | Прем'єр-ліга | 37 | 25 | КА+КЛ | 1+1 | 1+0 | - | - | - | - | - | - | 39 | 26 | |
Усього за «Евертон» | 141 | 68 | 16 | 11 | 9 | 8 | - | - | 166 | 87 | |||||
2017–18 | ![]() |
Прем'єр-ліга | 34 | 16 | КА+КЛ | 6+2 | 5+0 | ЛЧ | 8 | 5 | СУ | 1 | 1 | 51 | 27 |
2018–19 | Прем'єр-ліга | 32 | 12 | КА+КЛ | 3+1 | 1+0 | ЛЧ | 9 | 2 | - | - | - | 45 | 15 | |
Усього за «Манчестер Юнайтед» | 66 | 28 | 12 | 6 | 17 | 7 | 1 | 1 | 96 | 42 | |||||
2019–20 | ![]() |
Серія A | 36 | 23 | КІ | 4 | 2 | ЛЧ/ЛЄ | 11 | 9 | - | - | - | 51 | 34 |
2020-21 | Серія A | 36 | 24 | КІ | 3 | 2 | ЛЧ | 5 | 4 | 44 | 30 | ||||
2021–22 | ![]() |
Прем'єр-ліга | 26 | 8 | КА+КЛ | 6+4 | 3+0 | ЛЧ | 6 | 2 | КЧС | 2 | 2 | 44 | 15 |
Усього за «Челсі» | 36 | 8 | 14 | 3 | 6 | 2 | 3 | 2 | 59 | 15 | |||||
2022–23 | ![]() |
Серія A | 25 | 10 | КІ | 4 | 1 | ЛЧ | 8 | 3 | СІ | 0 | 0 | 37 | 14 |
Усього за «Інтернаціонале» | 97 | 57 | 11 | 5 | 24 | 16 | 0 | 0 | 132 | 78 | |||||
серп. 2023–24 | ![]() |
Серія A | 0 | 0 | КІ | 0 | 0 | ЛЄ | 0 | 0 | - | - | - | 0 | 0 |
Усього за кар'єру | 448 | 211 | 59 | 25 | 78 | 41 | 4 | 3 | 589 | 280 |
Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]
- Станом на 21 червня 2023 року

Досягнення[ред. | ред. код]
Клубні[ред. | ред. код]
- Чемпіон Бельгії (1): 2009/10
- Володар Кубку Англії (1): 2011/12
- Переможець Ліги чемпіонів (1): 2011/12
- Переможець Клубного чемпіонату світу (1): 2021
Чемпіон Італії (1): 2020/21
Володар Кубка Італії (1): 2022/23
Володар Суперкубка Італії (1): 2022
Індивідуальні[ред. | ред. код]
- Найкращий бомбардир Чемпіонату Бельгії: 2009/10
- Найкращий чорношкірий гравець Чемпіонату Бельгії: 2009/10
Рекорди[ред. | ред. код]
- Рекордсмен збірної Бельгії за кількістю забитих голів: 83.
- Рекордсмен за кількістю голів у відбіркових турнірах до чемпіонатів Європи: 14 (відбір до Євро-2024)
- Перший гравець в історії збірної Бельгії, що відзначився 4 або більше голами за матч: 4 (23 листопада 2023, проти Азербайджану)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Transfermarkt.de — 2000.
- ↑ FBref
- ↑ https://www.chelseafc.com/en/teams/first-team/romelu-lukaku?pageTab=biography
- ↑ Anderlecht behoudt 15-jarige Lukaku. Voetbalbelgie.be. 20.01.2009. Архів оригіналу за 22.02.2014. Процитовано 18 серпня 2011.
- ↑ Zoon van Roger Lukaku tekent bij Anderlecht. Gazet van Antwerpen. 21.01.2009. Архів оригіналу за 18.05.2009. Процитовано 18 серпня 2011.
- ↑ Standard is opnieuw kampioen van België. Sporza. 24.5.2009.
- ↑ Lukaku: «Je sais que je serai récompensé de mes efforts». Архів оригіналу за 3 вересня 2009. Процитовано 27 вересня 2013.
- ↑ Anderlecht spoelt Lyon-kater door met een zege. Sporza. 22.08.2009. Процитовано 18 серпня 2011.
- ↑ LUKAKU: THE FIRST INTERVIEW. Chelsea FC. 18 серпня 2011. Архів оригіналу за 6 вересня 2011. Процитовано 18 серпня 2011.
- ↑ «Вест Бромвич» арендовал у «Челси» Лукаку. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 вересня 2013.
- ↑ Севилья — Интер
- ↑ Jugend forscht: Romelu Lukaku und Iker Muniain. Архів оригіналу за 28 березня 2010. Процитовано 27 вересня 2013.
- ↑ Повторы голов Лукаку в ворота сборной России. Архів оригіналу за 20 листопада 2010. Процитовано 27 вересня 2013.
- ↑ RED DEVILS END THE YEAR IN STYLE (англ.). Королівська Бельгійська футбольна асоціація. 19 листопада 2023. Процитовано 20 листопада 2023.
- ↑ Лукаку встановив рекорд у відбірному циклі чемпіонату Європи (укр.). Football.ua. 19 листопада 2023. Процитовано 20 листопада 2023.
- ↑ Лукаку установил новый рекорд (рос.). УЕФА. 19 листопада 2023. Процитовано 20 листопада 2023.
- ↑ Лукаку — третій бомбардир європейських збірних (укр.). Football.ua. 19 листопада 2023. Процитовано 20 листопада 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
![]() |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ромелу Лукаку |
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ромелу Лукаку |
- Ромелу Лукаку на сайті ФІФА (англ.)
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
- Ромелу Лукаку на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Ромелу Лукаку на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
- Ромелу Лукаку на сайті Soccerbase (англ.)
- Ромелу Лукаку на сайті УЄФА (англ.) (фр.) (нім.) (рос.) (італ.) (ісп.) (порт.)
- Ромелу Лукаку на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Профіль футболіста на сайті BBC (англ.)
|
|
|
|
|
|
|
- Народились 13 травня
- Народились 1993
- Уродженці Антверпена
- Гравці чемпіонату світу з футболу 2014
- Гравці чемпіонату Європи з футболу 2016
- Гравці чемпіонату світу з футболу 2018
- Гравці чемпіонату Європи з футболу 2020
- Гравці чемпіонату світу з футболу 2022
- Бельгійські футболісти
- Гравці молодіжної збірної Бельгії з футболу
- Гравці збірної Бельгії з футболу
- Футболісти «Андерлехта»
- Футболісти «Челсі»
- Футболісти «Вест Бромвіч Альбіона»
- Футболісти «Евертона»
- Футболісти «Манчестер Юнайтед»
- Футболісти «Інтернаціонале»
- Футболісти «Роми»
- Бельгійські футбольні легіонери
- Футбольні легіонери в Англії
- Футбольні легіонери в Італії
- Спортсмени року Бельгії
- Спортсмени Антверпена