Антонов Віктор Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антонов Віктор Іванович
Народився 1936
Батайськ, Ростовська область, Росія
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Росія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність міністр
Науковий ступінь Кандидат технічних наук

Антонов Віктор Іванович (*1936, Батайськ, Росія) — український вчений, кандидат технічних наук, міністр з питань оборонного комплексу і конверсії України, а згодом міністр машинобудування, ВПК і конверсії України, був членом Ради оборони України.

Освіта й наукова діяльність[ред. | ред. код]

Віктор Антонов, росіянин з походження, народився у Ростовській області, а освіту здобув у Таганрозькому радіотехнічному іннституті. Його закінчив 1958 року й здобув спеціальність інженер-конструктор. Згодом 1985 року у Московському інженерно-будівельному інституті захистив кандидатську дисертацію на тему «Технологічні напруги в анізотропному нелінійно-пружному циліндричному тілі, утвореному намоткою».

На рахунку вченого — 25 наукових праць. Основним інтересом Віктора Івановича є апаратура магнітного запису, насамперед її використання в непілотованих космічних апаратах. Його було відзначено Державною премією СРСР за створення систем відновлення фонограм для радіорозвідки.

Кар'єра[ред. | ред. код]

У 1953-1962 роках починав свою кар'єру як інженер, конструктор, заступник головного конструктора, заводу №39 міста Новосибірськ. Але Антонова того ж 1962-го скеровано на роботу в Україну. Новим місцем його праці став завод №335 у Києві. Тут він працював інженером-конструктором, заступником головного інженера.

З 1966 року Віктор Антонов починає кар'єрний злет на київському заводі «Маяк». Спочатку він був заступником, тоді першим заступником головного інженера, згодом став головним інженером. А з 1971-го і взагалі директором заводу «Маяк». З 1974 року його посада змінила назву на «генеральний директор Київського НВО «Маяк», директор науково-дослідного інституту електромеханічних приладів.

Чиновницька й міністерська робота[ред. | ред. код]

Після досягнень у промисловості пан Антонов переходить на чиновницьку роботу6 з 1986 року він працює заступником голови Держплану УРСР, а з 1989 стає першим його заступником. У листопаді 1990, за головування у Раді Міністрів УРСР Вітольда Фокіна, починає виконувати обов'язки голови Держкомекономіки УРСР.

Напередодні проголошення незалежності України, з травня 1991 року Антонова призначено на посаду державного міністра з питань оборонного комплексу і конверсії України. Менш як за рік його введено на правах членства до Координаційної ради з питань економічної реформи. Також він входив до Ради оборони України.

Останньою чиновницькою посадою Антонова стало призначення у лютому 1992 року міністром машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України. На цій посаді він перебував ледь більше року — до травня 1993 року.

Після відходу на пенсію Антонов працював віце-президентом Союзу незалежних підприємців.

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина Віктора Івановича - Антонова Галина Дмитрівна — інженер-конструктор. Подружжя виховало двох синів-офіцерів. Молодший син, Антонов Дмитро Вікторович, закінчив Балашовське Вище Військове Училище Льотчиків. Наразі є єдиним пілотом в світі, який керує АН 225, Мрією (найбільший літак у світі).

Посилання[ред. | ред. код]