Павловський Михайло Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Антонович Павловський
Михайло Антонович Павловський

Міністр промисловості України
Час на посаді:
28 вересня 1992 — 27 жовтня 1992
Президент  Леонід Кравчук
Прем'єр-міністр  Вітольд Фокін
ПопередникВіктор Гладуш
НаступникАнатолій Голубченко

Народився13 березня 1942(1942-03-13)
село Ружична, Хмельницький район, Хмельницький
Помер26 лютого 2004(2004-02-26) (61 рік)
місто Київ
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Політична партіяБатьківщина
Нагороди
Заслужений діяч науки і техніки України Орден «Знак Пошани»
Україна Народний депутат України
2-го скликання
Українська республіканська партія 11 травня 1994 12 травня 1998
3-го скликання
Українська республіканська партія (Національний фронт) 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 14 травня 2002 26 лютого 2004

Миха́йло Анто́нович Павло́вський (13 березня 1942, село Ружична, Хмельницький район, (нині частина міста Хмельницький) Хмельницька область — 26 лютого 2004, місто Київ) — український державний діяч, політик та відомий учений. Народний депутат України 2-го, 3-го, 4-го скликання. Член партії ВО «Батьківщина» з лютого 2000 року, голова Київської міської організації, член президії Політради, заступник голови партії з 2001.

Професор, доктор технічних наук (1977 рік), доктор економічних наук (1997 рік), Заслужений діяч науки і техніки України, академік Академії технологічних наук України, академік ряду міжнародних академій.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у 1942 році в незаможній родині селян на Хмельниччині. Українець. Син Андрій Павловський — був викладачем КПІ, нині Народний депутат України.

Михайло Павловський один з ініціаторів створення і перший декан факультету авіаційних та космічних систем в Національному технічному університеті України «КПІ». http://kpi.ua/pavlovsky-foto

Понад 25 років — завідувач кафедри теоретичної механіки в НТУУ КПІ. Створив міжгалузевий НДІ проблем механіки «Ритм» при НТУУ «КПІ».

У 1992 році був Міністром промисловості України.

Народний депутат України ІІ, ІІІ та IV скликань Верховної Ради України. Був Головою комітету з ядерної політики та безпеки.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Творець власної наукової школи з гіроскопів, навігаційних приладів і комплексів. Став першим доктором наук в Україні у галузі гіроскопів і навігаційних комплексів. Його підручник з теорії гіроскопів був першим галузевим підручником у світі. Під керівництвом Павловського розроблено унікальне обладнання для наземних випробувань ракетно-космічного комплексу «Енергія-Буран», а після Чорнобильської аварії — дистанційно керовані роботизовані комплекси для проведення робіт з радіоактивними матеріалами.

Розробник економічної теорії перехідного періоду та її українського контексту. Докторська дисертація Михайла Павловського з економічної теорії стала першою на пострадянському просторі, яка була присвячена стратегії економіки перехідного періоду. Ввів поняття стійкості економічної системи, що дозволяє дослідити механізми розвитку міжнародних фінансових криз.

Автор понад 450 друкованих праць, серед яких 24 книжки (монографії, підручники, навчальні посібники).

Підготував 12 докторів наук і 50 кандидатів наук. Автор 80 винаходів.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1980 рік), «Заслужений діяч науки і техніки України» (1991 рік), лауреат Державної премії СРСР (1986 рік) та двох Державних премій України (1980, 1992 роки),

2007 року на території Київської політехніки відкрито меморіальну дошку честі Михайла Павловського.

Книги[ред. | ред. код]

  • «Живу тобою, Україно»,
  • «Макроекономіка перехідного періоду. Український контекст»,
  • «Стратегія розвитку суспільства. Україна і Світ»,
  • «Шлях України»,
  • «Теорія гіроскопів»,
  • «Теоретична механіка».

Джерела[ред. | ред. код]