Лановий Володимир Тимофійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Тимофійович Лановий

Час на посаді:
5 березня 1992 — 11 липня 1992
Президент  Леонід Кравчук
ПопередникАнатолій Мінченко
НаступникВіктор Пинзеник

Народився17 червня 1952(1952-06-17) (67 років)
місто Київ, УРСР
Політична партіябезпартійний
ДружинаЛанова Валентина Борисівна (1951)
ДітиЛановий Дмитро Володимирович (1976), Лановий Володимир Володимирович (1987)
Професіяекономіст
Україна Народний депутат України
2-го скликання
безпартійний 11 травня 1994 12 травня 1998
5-го скликання
НРУ 25 травня 2006 8 червня 2007
6-го скликання
НСНУ 5 червня 2012 12 грудня 2012

Володи́мир Тимофі́йович Ланови́й (нар. 17 червня 1952, Київ) — колишній міністр економіки України, голова спостережної ради Української державної іноваційної компанії, президент Центру ринкових реформ.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1973 році закінчив планово-економічний факультет Київського інституту народного господарства, економіст промисловості. Кандидатська дисертація «Стимулювання напруженості планів виробничих об'єднань» (1980); докторська дисертація «Ринок і відтворення» (Київський державний економічний університет, 1994).

  • Серпень — листопад 1973 — інженер-економіст Інституту мікроприладів НВО «Кристал» імені Ленінського комсомолу.
  • Травень 1974 — травень 1975 — служба в армії.
  • Червень 1975 — серпень 1981 — старший інженер, серпень 1981 — квітень 1986 — начальник лабораторії НВО «Кристал» імені Ленінського комсомолу міста Києва.
  • З квітня 1986 — старший науковий працівник, з 1990 — завідувач відділу форм і методів соціалістичного господарювання Інституту економіки АНУ; був безпосереднім розробником закону «Про економічну самостійність України».
  • З 5 червня 1991 — державний міністр з питань власності і підприємництва УРСР.
  • З 5 березня 1992 — міністр економіки України, 6 березня — 11 липня 1992 — віце-прем'єр-міністр України — міністр економіки України.
  • Серпень 1992 — липень 1994 — голова правління Центру соціалістичних реформ. У 1992—1994 роках разом з Петром Яковенком заснував Клуб експертів Фонду Ф.Еберта (Німеччина)
  • 1994 — кандидат в Президенти України, «за» 9,8 %, 4-те місце з 7 претендентів.
  • Березень 1997 — березень 1998 — в.о. Голови Фонду державного майна України.
  • Березень 2000 — травень 2002 — Постійний представник Президента України у Кабінеті Міністрів України.
  • Березень — грудень 2005 — радник Президента України — представник Президента України в Кабінеті Міністрів України.
  • Грудень 2005 — травень 2006 — Представник Президента України в Кабінеті Міністрів України.

Народний депутат України 2-го скликання з березня 1994 (1-й тур) до квітня 1998, Русанівський виборчій округ № 17, місто Київ. На час виборів: Центр ринкових реформ, президент.[1] Член Комітету з питань бюджету. Член (уповноважений) групи «Реформи».

Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 до червня 2007 від Блоку «Наша Україна», № 39 в списку. На час виборів: Постійний представник Президента України в Кабінеті Міністрів України, член НРУ. Голова підкомітету з питань економічного виміру інтеграції та співробітництва з СОТ Комітету з питань європейської інтеграції (з липня 2006), член фракції Блоку «Наша Україна» (з квітня 2006). Склав депутатські повноваження 8 червня 2007.

З травня 2008 — депутат Київської міської ради (депутатська фракція «Блок Миколи Катеринчука»), член комісії з питань промисловості, інноваційної та регуляторної політики.

Народний депутат України 6-го скликання з червня до грудня 2012 від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона», № 84 в списку. На час виборів: президент Центру ринкових реформ, член НСНУ. Член фракції «Наша Україна — Народна самооборона» (з червня 2012).

Радник Президента України з питань економічної політики (травень 1996 — червень 1999); радник Президента України (поза штатом) (грудень 2005 — жовтень 2006); член Вищої економічної ради Президента України (липень 1997 — листопад 2001); голова спостережної ради Української державної інноваційної компанії (липень 2001 — травень 2002).

Член Комісії з питань аграрної та земельної реформи при Президентові України (листопад 1997 — лютий 1999).

Лютий — листопад 1995 — член Політради Ліберальної партії України.

Член Президії об'єднання «Нова Україна» (лютий 1992 — квітень 1993).

Був членом Народного руху України (з червня 1999); член Політради НРУ, голова Економічної ради НРУ.

Академік Української академії оригінальних ідей, Української аерокосмічної академії, Української технічної академії

Автор понад 200 наукових праць.

На позачергових виборах до Верховної Ради 2019 року, висувався у першій п'ятірці кандидатів у депутати від партії «Рух нових сил»[2].

Захоплення: книги, спорт, подорожі.

Публікації[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В. Т. Лановий, П. Г. Яковенко . Тіньова економіка, фінансова криза, державна політика. Міжнародний дискусійний клуб «Еко-Пол», Випуск 1.К.: Богдана, 1999.ISBN 966-7058-11-5
  2. Перша п'ятірка для участі у виборах до ВР від партії "Рух нових сил" - Саакашвілі, Сакварелідзе, Доній, Жукова і Лановий // Інтерфакс-Україна, 13.06.2019.

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник: 2-й Міністр економіки України
5 березня11 червня 1992
Наступник:
Анатолій Мінченко
Віктор Пинзеник