Координати: 50°26′56.930000100002″ пн. ш. 30°30′51.400000100001″ сх. д. / 50.44915° пн. ш. 30.51428° сх. д. / 50.44915; 30.51428

Володимирська, 40/2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимирська, 40/2
50°26′56.930000100002″ пн. ш. 30°30′51.400000100001″ сх. д. / 50.44915° пн. ш. 30.51428° сх. д. / 50.44915; 30.51428
Країна Україна
РозташуванняКиїв
Типбудівля
Стильнеоренесанс і необароко
АрхітекторКривошеєв Олександр Степанович
Дата заснування1898
АдресаВолодимирська вулиця

Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Будинок № 40/2 (Кам'яниця з вежами) — один із київських прибуткових будинків. Розташований між вулицями Володимирською, Ярославовим Валом і Золотоворітською.

За визначенням дослідників, кам'яниця — яскрава споруда в істо­ричній частині міста поблизу Золотих воріт.

Наказом Міністерства культури України № 912/0/16-11 від 21 жовтня 2011 року внесена до реєстру пам'яток історії й архітектури місцевого значення (охоронний номер 16-Кв)[1].

Історія ділянки

[ред. | ред. код]
Будинок № 40/2 (ліворуч)

1898 року будинок спорудили за проєктом київського архітектора Олександра Кривошеєва.

У 1907—1910 роках приміщення займала приватна чоловіча гімназія. У ній була облаштована Олексіївська православна молитовня. 1910 року в будівлі відкрили кінотеатр. На першому по­версі розміщувались вісім крамниць, а в 1930-х роках з боку Ярославового Валу ще й цирульня.

Уздовж будинку пролягав трамвайний маршрут № 4.

1922 року будівлю націоналізували більшовики.

У 1990-х роках будинок капітально реконструювали[1].

У цілому зовнішній вигляд кам'яниці задовільний. Лише фасад із боку Золотоворітської вулиці псує засклений балкон верхнього поверху.

Архітектура

[ред. | ред. код]

Кам'яниця — чотириповерхова, цегляна, двосекційна, П-подібна у плані. Наріжжя з боку Ярославового Валу і Золотоворітської вулиці зрізані. На кожному поверсі біля сходових кліток містилось по дві квартири. Будинок мав парадний вхід і чорний хід, а також льохи.

Архітектура оформлена у стилі неоренесансу з елементами необароко. Наріжжя увінчували дві барокові вежі, характерні для київської архітектури зламу ХІХ—ХХ сторіч. У другій половині ХХ сторіччя їх було втрачено. Одну з них відновили 1994 року[1].

На нижньому поверсі — великі вітрини. Другий поверх оздоблений рустом. Третій і четвертий поверхи прикрашають спарені колони корінфського і пілястри доричного ордерів.

Напівкруглі і прямокутні балкони огороджені ажурними ґратами. Площини стін орнаментовані ліп­ним декором.

Карниз оздоблений меандровим фризом і спареними крон­штейнами з декоративним акантовим листям[1].

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]