Парк імені Тараса Шевченка (Київ)
Парк Шевченка | ||||
---|---|---|---|---|
Пам'ятник Тарасові Шевченку | ||||
50°26′30″ пн. ш. 30°30′47″ сх. д. / 50.44173° пн. ш. 30.512971° сх. д.Координати: 50°26′30″ пн. ш. 30°30′47″ сх. д. / 50.44173° пн. ш. 30.512971° сх. д. | ||||
Назва на честь | Шевченко Тарас Григорович | |||
Тип | парк | |||
Відкрито | 1860-ті | |||
Колишні назви |
Університетський, Миколаївський, імені Воровського | |||
Площа | 5,6 га | |||
Країна |
![]() | |||
Розташування | Київ | |||
![]() | ||||
![]() |
Парк імені Тараса Шевченка (т. зв. Зелений корпус КНУ[1]) — парк, розташований навпроти головного корпусу Київського університету імені Тараса Шевченка, що по вул. Володимирській, 60. Має статус «Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення»[2][3].
Історія[ред. | ред. код]
Парк заснований 1860 року під назвою Університетський сквер. 1896 року у парку відкрито пам'ятник Миколі I, який був знесений більшовиками 1920 року.
1939 року, з нагоди 125-річчя від дня народження Тараса Шевченка, на місці колишнього пам'ятника Миколі I було відкрито пам'ятник Тарасові Шевченку, роботи скульптора Матвія Манізера. На 1938 рік скульптором з учнями була створена скульптура, про яку Лазар Каганович сказав, що «цей Шевченко буде закликати до повалення колгоспного ладу» і авторові довелося виконати скульптуру за ідеєю більшовицьких керівників[4].
«Садочок»[ред. | ред. код]
«Садочок» — південний куточок парка з боку вулиці Льва Толстого, де кияни й гості столиці грають у шахи, шашки, доміно, нарди і карти. Після Другої світової війни радянські чоловіки, не маючи можливості, як мешканці західних країн, відвідувати нічні клуби й казино, облаштовували майже по всіх великих містах СРСР кутки для гри, переважно, у доміно.[5]
У Києві у 1950-х роках одним із таких місць, де місцеві традиційно «забивали козла», став парк Шевченка. 1962 року поруч із ними присусідилися київські шахісти й шашкісти, яких витурили із Золотоворітського скверу у зв'язку із будівництвом довкола посольств.[6] У 1970-х роках у куточку відремонтували лавочки та поставили спеціальні дерев'яні столики. У 2000-х роках провели черговий ремонт, замінили столи, звели навіси від дощу.[5]
У киян куток зажив недоброї слави, оскільки там під виглядом гравців часто збираються шахраї та безпритульні.[6][7]
Зображення[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Зелений корпус. КНУ wiki. 28 січня 2016. Архів оригіналу за 28 січня 2016.
- ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 20 березня 1972 року № 363 «Про віднесення пам’яток природи місцевого значення в м. Києві, згідно з новою класифікацією». [Архівовано з першоджерела 9 липня 2022.]
- ↑ Рішення Київської міської ради від 17 лютого 1994 року № 14 «Про створення, резервування та збереження територій і об'єктів природно-заповідного фонду в м. Києві»
- ↑ Головко Тарас. Новий погляд на релігійність Тараса Шевченка // День. — 2013. — № 194. — 25 жовтня. [Архівовано 25 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ а б У шахматистов своя валюта — спички. // Сегодня. — 2000. — № 538. — 26 лютого. (рос.) [Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Короли и джокеры парка Шевченко [Архівовано 20 серпня 2016 у Wayback Machine.].(рос.)
- ↑ В парке Шевченка много туниядцев — шахматист [Архівовано 24 вересня 2016 у Wayback Machine.]. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Київ: енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : Гол. ред. Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
Джерела[ред. | ред. код]
- Серія «Перлини Києва» №5: парк Шевченка [Архівовано 6 жовтня 2021 у Wayback Machine.]// Укрінформ, 06.10.2021
|
|