Пермакультура
Сільське господарство |
---|
![]() |
![]() ![]() |
Пермакультура (від англ. permaculture — permanent agriculture — «Стале сільське господарство») — підхід до проектування сталих систем і система ведення сільського господарства, що працює в гармонії з природними процесами з мінімальними витратами праці і без шкоди для довкілля.
Підхід сформувався у другій половині XX століття через недовіру і спротив сучасним методам землеробства (активне застосування мінеральних добрив і пестицидів, обов'язкове орання землі і т. д.) зі сторони багатьох агрономів і біологів, а також фермерів-практиків з усього світу. Найвідоміші з них — австрійський фермер Йозеф Гольцер, японський фермер і філософ Масанобу Фукуока[en] і австралійський дизайнер, еколог і зоолог, пропагандист пермакультури Білл Моллісон. Моллісон написав декілька книг з цього предмету, зокрема «Пермакультура: порадник для дизайнера». Відтоді слово «пермакультура
» розширило своє значення.
Основа пермакультури — грамотне функціональне проектування (дизайн) компонентів, з яких будується конкретна стала система (город, присадибна ділянка, парк, екопоселення тощо). Грамотність такого дизайну визначається достатнім знанням про властивості і особливості кожної складової (плодові дерева, господарські будівлі, живоплоти, стави) та вмінням встановити зв'язки між ними таким чином, щоб підвищити ефективність їх обслуговування і, відповідно, зменшити зусилля на їх підтримку.
Історія[ред. | ред. код]
Франклін Гірам Кінг[en] вперше вжив термін «перманентна агрокультура» (permanent agriculture) у своїй книзі 1911 року «Фермери 40 століть». В контексті книги під цим терміном мається на увазі агрокультура з невичерпними ресурсами.
Елементи дизайну[ред. | ред. код]
Кожний елемент системи підлягає ретельному вивченню: для чого він потрібен, що він дає, які його властивості. Наприклад, курчата — їм потрібна вода, помірний мікроклімат і їжа, їх розводять на м'ясо, яйця, пір'я і послід, який служить добривом для твердого ґрунту.
Далі елементи дизайну з'єднують між собою так, щоб продукти існування одного елементу були корисні іншим елементам. Спільне функціонування призводить до мінімізації витрат і людської праці, необхідної для обслуговування сталої системи.
Пермакультура в Україні[ред. | ред. код]
Громадська спілка «Пермакультура в Україні» [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] веде активну роботу з впровадження новітніх технологій пермакультури в життя країни. Спілка організовує численні навчально-практичні заходи для охочих навчитися пермакультурному дизайну.
Принципи створення симбіотичної агрокультури[ред. | ред. код]
- Сумісність рослин.
- Вирощування рослин у змішаних і ущільнених посадках.
- Корнеобіг.
- Компостування в високих пагористих грядах.
- Мульчування.
- Запуск ґрунтового біоконсорціуму.
- Вирощування по дернині, цілині, без глибокої обробки ґрунту.
- Біологічний захист. Використання рослин з фунгіцидними і бактерицидними властивостями.
- Мікроклімат. Сонячні пастки (англ. suntraps)
- Підвищення інсоляції і температури за рахунок водяних лінз.
- Вітрозахисні насадження (англ. windbreaks), накопичувачі тепла.
- Створення природоподібних водойм.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання на інтернет ресурси[ред. | ред. код]
- Громадська спілка «Пермакультура в Україні» [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] — офіційна сторінка спілки
Публікації[ред. | ред. код]
- Bell, Graham. The Permaculture Way. 1st edition, Thorsons, (1992), ISBN 0-7225-2568-0, 2nd edition Permanent Publications (UK) (2004), ISBN 1-85623-028-7.
- Bell, Graham. The Permaculture Garden. Permanent Publications (UK) (2004), ISBN 1-85623-027-9.
- Burnett, Graham. Permaculture: A Beginner's Guide. Spiralseed [Архівовано 6 березня 2022 у Wayback Machine.] (UK).