Вільне (Тарутинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Вільне
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Тарутинський район
Рада/громада Вільненська сільська рада
Код КОАТУУ 5124781701
Облікова картка Вільне 
Основні дані
Населення 1685
Площа 2,76 км²
Густота населення 610,51 осіб/км²
Поштовий індекс 68556
Телефонний код +380 4847
Географічні дані
Географічні координати 45°59′10″ пн. ш. 29°02′49″ сх. д. / 45.98611° пн. ш. 29.04694° сх. д. / 45.98611; 29.04694Координати: 45°59′10″ пн. ш. 29°02′49″ сх. д. / 45.98611° пн. ш. 29.04694° сх. д. / 45.98611; 29.04694
Середня висота
над рівнем моря
53 м
Водойми р. Киргиж-Китай
Відстань до
обласного центру
159 км
Відстань до
районного центру
30 км
Найближча залізнична станція Березине
Відстань до
залізничної станції
37 км
Місцева влада
Адреса ради 68556, с.Вільне, вул.Центральна; тел. 55-2-38
Карта
Вільне. Карта розташування: Україна
Вільне
Вільне
Вільне. Карта розташування: Одеська область
Вільне
Вільне
Мапа

Ві́льне (до 1940 року — Ісерлія) — село в Україні, в Тарутинському районі Одеської області. Населення становить 1685 осіб. Більшість населення села — болгари.

Географія[ред. | ред. код]

Річка Киргиж-Китай на краю села

Село розташоване на правому березі річки Киргиж-Китай, на південному заході району за 8 км від кордону з Молдовою.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Першими поселенцями на території села були переселенці з Болгарії, які оселилися тут у 1829 — 1831 роках.

За даними 1859 року у болгарській колонії Ісерлія Аккерманського повіту Бессарабської області мешало 1043 особи (524 чоловічої статі та 519 — жіночої), налічувалось 141 дворове господарство, існував православний молитовний будинок[1].

Станом на 1886 рік у болгарській колонії Іваново-Болгарської волості мешкало 1636 осіб, налічувалось 227 дворових господарства, існували православна церква, школа, 3 лавки[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2079 особи (1044 чоловічої статі та 1035 — жіночої), з яких 2059 — православної віри[3].

Економіка[ред. | ред. код]

Основні напрямки сільського господарства — виноградарство, скотарство, вирощування зернових і технічних культур.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 307)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-6)

Джерела[ред. | ред. код]