Вінський Йосип Вікентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йосип Вікентійович Вінський

Час на посаді:
18 грудня 2007 — 23 червня 2009
Президент   Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр   Юлія Тимошенко
Попередник Микола Рудьковський
Наступник Костянтин Єфименко

Народився 2 січня 1956(1956-01-02) (61 рік)
с. Лошківці, Дунаєвецький район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Політична партія Об'єднані ліві і селяни
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Україна Народний депутат України
2-го скликання
Соціалістична партія України 11 травня 1994 12 травня 1998
3-го скликання
Соціалістична партія України (За правду, за народ, за Україну!) 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
Соціалістична партія України 14 травня 2002 25 травня 2006
5-го скликання
Соціалістична партія України 25 травня 2006 23 листопада 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 23 листопада 2007 19 грудня 2007

Йо́сип Віке́нтійович Ві́нський (нар. 2 січня 1956, с. Лошківці, Дунаєвецький район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР) — український політик, міністр транспорту та зв'язку в другому уряді Юлії Тимошенко.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 2 січня 1956 в селі Лошківці Дунаєвецького району Хмельницької області в селянській сім'ї.

У 1977 закінчив Кам'янець-Подільський сільськогосподарський інститут за спеціальністю інженер-механік. У 19771979 — інженер-діагностик Кам'янець-Подільського районного об'єднання «Сільгосптехніка» Хмельницької області; головний інженер радгоспу ім. Щорса ВО «Союзсортнасінняовоч» Дубенського району Рівненської області.

У 19781981 — конструктор, старший інженер Кам'янець-Подільського відділення Київського спеціального ПКБ «Укрсортнасінняовоч».

З 1983 — член КПРС.

Навчався у Вищій партійній школі при ЦК КПУ, політолог.

У 19811991 — на комсомольській і партійній роботі. У 19911994 — начальник технічного центру «Бєларусь» підприємства «Агропромтехніка», Хмельницький.

Політична кар'єра[ред.ред. код]

З жовтня 1991 — член СПУ. Очолював Хмельницьку обласну організацію СПУ.

З квітня 1994 (2-й тур) до квітень 1998 — Народний депутат України 2-го скликання, Городоцький виборчий округ № 411 Хмельницької області, висунутий СПУ. Голова підкомітету з питань економічних реформ, ціноутворення, податків та структурної політики Комітету з питань АПК, земельних ресурсів і соціального розвитку села. Член (уповноважений) фракції СПУ і СелПУ. На час виборів: начальник технічного центру «Бєларусь» Хмельницького обласного підприємства «Агропромтехніка».

Березень 1998 — квітень 2002 — Народний депутат України 3-го скликання від СПУ-СелПУ, № 9 в списку. На час виборів: народний депутат України, член СПУ. Член фракції Соціалістичної партії і Селянської партії України («Лівий центр») (з травня 1998, пізніше — фракція СПУ); член Комітету з питань економічної політики, управління народного господарства, власності та інвестицій (з липня 1998).

Лютий 2001 — представник Громадянського комітету захисту Конституції «Україна без Кучми» для ведення переговорів з представниками «режиму Кучми».

Березень 2002 — представник СПУ в ЦВК.

Квітень 2002 — квітень 2006 — Народний депутат України 4-го скликання від СПУ, № 6 в списку. На час виборів: народний депутат України, член СПУ. Уповноважений представник фракції СПУ (з травня 2002); секретар Комітету з питань бюджету (з червня 2002).

З травня 2002 — перший секретар Політради СПУ.

Квітень 2006 — листопад 2007 — Народний депутат України 5-го скликання від СПУ, № 6 в списку. На час виборів: народний депутат України, член СПУ. Члені фракції СПУ (квітень — жовтень 2006); член Комітету з питань бюджету (з липня 2006).

Липень 2006 — залишає посаду першого секретаря СПУ на знак протесту проти висунення головою СПУ О. Мороза своєї кандидатури на посаду голови Верховної Ради (що мало наслідком істотне зближення СПУ, КПУ та ПРУ).

У січні 2007 року вступив в партію Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», став заступником керівника фракції БЮТ та заступником голови ВО «Батьківщина».

На виборах 2007 року отримав депутатський мандат за списком Блоку Юлії Тимошенко (№ 4). Під час виборчої кампанії був першим заступником голови виборчого штабу БЮТ.

Призначений на посаду Міністра транспорту та зв'язку України Постановою Верховної Ради України № 10-VI від 18 грудня 2007.[1] 17 червня 2009 подав у відставку з посади. Як пояснив самі Вінський, його рішення «обумовлене ​​серйозними розбіжностями з прем'єр-міністром України Юлією Тимошенко щодо політичних, кадрових, економічних питань, а також етики відносин між членами Кабінету Міністрів України». Того ж дня Вінський вийшов з ВО «Батьківщина». Звільнений з посади міністра транспорту та зв'язку України 23 червня 2009 року за рішенням Верховної Ради України.

17 вересня 2009 Йосип став координатором народно-патріотичного об'єднання «Набат», у створенні якого взяли участь понад 20 демократичних, соціал-демократичних і народно-патріотичних партій та громадських організацій.[2]

9 лютого 2010 очолив політичну партію «Народна влада»[3]

17 грудня 2011 обраний заступником голови партії «Об'єднані ліві і селяни».

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Попередник:
Микола Рудьковський
5-й Міністр транспорту та зв'язку України
з грудня 2007
Наступник:
Костянтин Єфименко


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.