Вінський Йосип Вікентійович
| Йосип Вікентійович Вінський | |
|---|---|
| Час на посаді: | |
| 18 грудня 2007 — 23 червня 2009 | |
| Президент | Віктор Ющенко |
| Прем'єр-міністр | Юлія Тимошенко |
| Попередник | Микола Рудьковський |
| Наступник | Костянтин Єфименко |
| Народився | 2 січня 1956 (62 роки) с. Лошківці, Дунаєвецький район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |  Україна |
| Політична партія | Об'єднані ліві і селяни |
| Нагороди |
 |
Йо́сип Віке́нтійович Ві́нський (нар. 2 січня 1956, с. Лошківці, Дунаєвецький район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР) — український політик, міністр транспорту та зв'язку в другому уряді Юлії Тимошенко.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 2 січня 1956 в селі Лошківці Дунаєвецького району Хмельницької області в селянській сім'ї.
У 1977 закінчив Кам'янець-Подільський сільськогосподарський інститут за спеціальністю інженер-механік. У 1977–1979 — інженер-діагностик Кам'янець-Подільського районного об'єднання «Сільгосптехніка» Хмельницької області; головний інженер радгоспу ім. Щорса ВО «Союзсортнасінняовоч» Дубенського району Рівненської області.
У 1978–1981 — конструктор, старший інженер Кам'янець-Подільського відділення Київського спеціального ПКБ «Укрсортнасінняовоч».
Навчався у Вищій партійній школі при ЦК КПУ, політолог.
У 1981–1991 — на комсомольській і партійній роботі. У 1991–1994 — начальник технічного центру «Бєларусь» підприємства «Агропромтехніка», Хмельницький.
Політична кар'єра[ред. | ред. код]
З жовтня 1991 — член СПУ. Очолював Хмельницьку обласну організацію СПУ.
З квітня 1994 (2-й тур) до квітень 1998 — Народний депутат України 2-го скликання, Городоцький виборчий округ № 411 Хмельницької області, висунутий СПУ. Голова підкомітету з питань економічних реформ, ціноутворення, податків та структурної політики Комітету з питань АПК, земельних ресурсів і соціального розвитку села. Член (уповноважений) фракції СПУ і СелПУ. На час виборів: начальник технічного центру «Бєларусь» Хмельницького обласного підприємства «Агропромтехніка».
Березень 1998 — квітень 2002 — Народний депутат України 3-го скликання від СПУ-СелПУ, № 9 в списку. На час виборів: народний депутат України, член СПУ. Член фракції Соціалістичної партії і Селянської партії України («Лівий центр») (з травня 1998, пізніше — фракція СПУ); член Комітету з питань економічної політики, управління народного господарства, власності та інвестицій (з липня 1998).
Лютий 2001 — представник Громадянського комітету захисту Конституції «Україна без Кучми» для ведення переговорів з представниками «режиму Кучми».
Березень 2002 — представник СПУ в ЦВК.
Квітень 2002 — квітень 2006 — Народний депутат України 4-го скликання від СПУ, № 6 в списку. На час виборів: народний депутат України, член СПУ. Уповноважений представник фракції СПУ (з травня 2002); секретар Комітету з питань бюджету (з червня 2002).
З травня 2002 — перший секретар Політради СПУ.
Квітень 2006 — листопад 2007 — Народний депутат України 5-го скликання від СПУ, № 6 в списку. На час виборів: народний депутат України, член СПУ. Члені фракції СПУ (квітень — жовтень 2006); член Комітету з питань бюджету (з липня 2006).
Липень 2006 — залишає посаду першого секретаря СПУ на знак протесту проти висунення головою СПУ О. Мороза своєї кандидатури на посаду голови Верховної Ради (що мало наслідком істотне зближення СПУ, КПУ та ПРУ).
У січні 2007 року вступив в партію Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», став заступником керівника фракції БЮТ та заступником голови ВО «Батьківщина».
На виборах 2007 року отримав депутатський мандат за списком Блоку Юлії Тимошенко (№ 4). Під час виборчої кампанії був першим заступником голови виборчого штабу БЮТ.
Призначений на посаду Міністра транспорту та зв'язку України Постановою Верховної Ради України № 10-VI від 18 грудня 2007.[1] 17 червня 2009 подав у відставку з посади. Як пояснив самі Вінський, його рішення «обумовлене серйозними розбіжностями з прем'єр-міністром України Юлією Тимошенко щодо політичних, кадрових, економічних питань, а також етики відносин між членами Кабінету Міністрів України». Того ж дня Вінський вийшов з ВО «Батьківщина». Звільнений з посади міністра транспорту та зв'язку України 23 червня 2009 року за рішенням Верховної Ради України.
17 вересня 2009 Йосип став координатором народно-патріотичного об'єднання «Набат», у створенні якого взяли участь понад 20 демократичних, соціал-демократичних і народно-патріотичних партій та громадських організацій.[2]
9 лютого 2010 очолив політичну партію «Народна влада»[3]
17 грудня 2011 обраний заступником голови партії «Об'єднані ліві і селяни».
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За заслуги» III ступеня (квітень 2009).
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
| Попередник: Микола Рудьковський |
5-й Міністр транспорту та зв'язку України з грудня 2007 |
Наступник: Костянтин Єфименко |
| |||||
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
- Народились 2 січня
- Народились 1956
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Міністри інфраструктури України
- Другий уряд Юлії Тимошенко
- Уродженці Дунаєвецького району
- Персоналії:Кам'янець-Подільський
- Персоналії:Кам'янець-Подільський район
- Випускники Подільського аграрно-технічного університету
- Випускники Вищої партійної школи при ЦК КПУ
- Українські інженери
- Політики України
- Народні депутати України 2-го скликання
- Народні депутати України 3-го скликання
- Народні депутати України 4-го скликання
- Народні депутати України 5-го скликання
- Народні депутати України 6-го скликання
- Міністри транспорту та зв'язку України
- Комсомольські функціонери
- Члени КПРС
- Члени Соціалістичної партії України
- Члени ВО «Батьківщина»
- Члени партії «Об'єднані ліві і селяни»
- Учасники Помаранчевої революції
