Васюник Іван Васильович
Іван Васильович Васюник | |||
---|---|---|---|
Віце-прем'єр-міністр України | |||
18 грудня 2007 — 11 березня 2010 | |||
Президент | Віктор Ющенко | ||
Прем'єр-міністр | Юлія Тимошенко | ||
Попередник | Дмитро Табачник | ||
Наступник | Володимир Семиноженко | ||
Народився | 7 липня 1959 (65 років) Великий Любінь | ||
Відомий як | політик, економіст | ||
Місце роботи | ЛНУ ім. І. Франка | ||
Громадянство | Україна | ||
Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка | ||
Політична партія | НУНС | ||
Нагороди | |||
Медіафайли у Вікісховищі | |||
Народний депутат України | |||
---|---|---|---|
4-го скликання | |||
Наша Україна | 14 травня 2002 | — | 19 травня 2005[1] |
Іван Васи́льович Васю́ник (нар. 7 липня 1959, Великий Любінь, Городоцький район, Львівська область) — український політик, колишній Віцепрем'єр-міністр України.
У 1981 р. закінчив економічний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка, фах — «Організація механізованої обробки економічної інформації», інженер-економіст.
У 1981–1985 — секретар комітету комсомолу Львівського університету. Кандидат економічних наук (1989), доцент (1991).
- Лютий 1993 — березень 1995 — перший заступник генерального директора, генеральний директор Львівського інституту менеджменту
- Квітень 1994 — квітень 1997 — керівник Групи радників Першого віце-прем'єр-міністра Віктора Пинзеника[2].
- Червень 1997 — лютий 2000 і з серпня 2001 по квітень 2002 — директор ГО «Інститут реформ», Київ.
Лютий 2000 — травень 2000 — радник прем'єр-міністра Віктора Ющенка[3], заступник керівника Служби Прем'єр-міністра[4][5].
У квітні 2002 обирається народним депутатом України від блоку «Наша Україна», номер 43 у списку. Член Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій.
Після перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах призначений першим заступником в Секретаріат Президента України, присвоєний 1 ранг державного службовця з червня 2005 року[6]. Виконуючи обов'язки керівника Секретаріату Президента України, очолював наглядову раду Національного президентського оркестру[7].
На парламентських виборах 2007 року був заступником керівника виборчого штабу блоку «Наша Україна — Народна Самооборона».
У 2006 році в «Топ-100» найвпливовіших українців журналу «Корреспондент» Іван Васюник посів 44-у позицію.
У 2007 році у рейтингу «Топ-100» найвпливовіших українців журналу «Корреспондент» Іван Васильович посів 63-е місце.
З 18 грудня 2007 до 11 березня 2010 був віце-прем'єром у другому уряді Юлії Тимошенко.
14 травня 2021 року зустрівся з предстоятелем ПЦУ митрополитом Епіфанієм і обговорив з ним будівництво меморіалу жертв Голодомору.[8]
Член Координаційної ради з підготовки фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року; голова Наглядової ради НСК «Олімпійський».
Вільно володіє українською, російською, англійською мовами.
Брати: Васюник Ігор Васильович та Васюник Євгеній Васильович.
Одружений. Дружина Леся Васюник — засновник ТОВ «Центрреконструкція». Васюники виховують двох дітей.
- Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (16 січня 2009) — за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України[9]
- Орден «За заслуги» III ст. (26 червня 2008) — за вагомий особистий внесок у розвиток конституційних засад української державності, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди Дня Конституції України[10]
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 19 травня 2005 року № 2573-IV «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Васюника І.В.»
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 16 березня 1995 року № 180 «Про призначення Васюника І.В. керівником Групи радників Першого віце-прем'єр-міністра України з питань економічної реформи».
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року № 421 «Про призначення Васюника І.В. радником Прем'єр-міністра України».
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2000 року № 780 «Про призначення Васюника І.В. заступником керівника Служби Прем'єр-міністра України».
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 30 травня 2001 року № 602 «Про звільнення Васюника І.В. з посади заступника керівника Служби Прем'єр-міністра України».
- ↑ Указ Президента України від 1 червня 2005 року № 899/2005 «Про присвоєння рангу державного службовця»
- ↑ Положення про Президентський оркестр, п.10 щодо наглядової ради оркестру, яку очолює керівник Адміністрації (Секретаріату) Президента України. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2020.
- ↑ Предстоятель зустрівся з головою Наглядової Ради Міжнародного благодійного фонду розвитку Меморіалу жертв Голодомору. PCU (укр.). 13 травня 2021. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 14 травня 2021.
- ↑ Указ Президента України № 26/2009 від 16 січня 2009 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 29 грудня 2018. Процитовано 5 червня 2014.
- ↑ Указ Президента України № 584/2008 від 26 червня 2008 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 6 серпня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
- Урядовий портал [Архівовано 16 квітня 2008 у Wayback Machine.]
- Персональний сайт Сергія Руденка [Архівовано 1 червня 2022 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про українського політика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 7 липня
- Народились 1959
- Викладачі Львівського університету
- Випускники Львівського університету
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Глави Адміністрації Президента України
- Другий уряд Юлії Тимошенко
- Уродженці Великого Любеня
- Випускники економічного факультету Львівського університету
- Науковці Львівського університету
- Кандидати економічних наук України
- Політики України
- Народні депутати України 4-го скликання
- Віце-прем'єр-міністри України
- Члени партії «Реформи і порядок»
- Члени «Нашої України»
- Наглядова рада Президентського оркестру
- Учасники Помаранчевої революції
- Комсомольські функціонери
- Радники Прем'єр-міністра України