Вовкун Василь Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Вовкун Василь Володимирович
2007-06-18 Vasyl Vovkun.jpg

Час на посаді:
18 грудня 2007 — 11 березня 2010
Президент   Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр   Юлія Тимошенко

Народився 16 червня 1957(1957-06-16) (61 рік)
Мацошин Україна
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Народний артист України Заслужений діяч мистецтв України

Вовку́н Васи́ль Володи́мирович (нар.16 червня 1957, Мацошин) — український режисер, сценарист, культуролог. Міністр культури і туризму України у 20072010 роках, генеральний директор-художній керівник Львівського національного театру опери та балету.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 16 червня 1957 р. (с. Мацошин, Жовківський район, Львівської області).

1972 р. — закінчив Мацошинську восьмирічну школу.

1974 р. — закінчив Нестерівську Жовківську середню школу № 1.

1976 р. — акторський факультет студії театрального мистецтва при Львівському академічному українському драматичному театрі ім. М.Заньковецької (майстерня С.Данченка, О.Ріпка, А.Ротенштейна).

19761977 рр. — актор Вінницького українського музично-драматичного театру ім. М.Садовського.

19771981 рр. — акторський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого. (фах — актор драми і кіно. Майстерня І.Зимньої).

19811989 рр. — актор Чернівецького українського музично-драматичного театру ім. О.Кобилянської.

19891994 рр.  — актор Київського театру — студії «Будьмо!».

1988 р. — член Спілки театральних діячів України.

19941998 рр. — головний режисер — постановник Українського державного центру культурних ініціатив Мінкультури України.

19942005 рр. — засновник та художній керівник режисерської майстерні мистецького агентства «Мистецьке агентство „Арт Велес“».

1996 р.— член Українського національного комітету Міжнародної ради з організації фольклорних фестивалів.

20022003 рр. — перший заступник Голови Національної Спілки театральних діячів України.

19942005 рр. — художній керівник Державного підприємства «Україна мистецька».

20052007 рр. — художній керівник Державного підприємства «Державне концертне агентство „Україна“».

20062007 рр. — заступник голови національної ради з питань культури і духовності при Президентові України.

2007 р. — художній керівник Мистецького Агентства «V-ART».

20072010 рр. — міністр культури і туризму України.

2007 р. — професор Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв.

У грудні 2007 призначений на посаду міністра культури і туризму в уряді Тимошенко.

22 лютого 2017 року призначений генеральним директором-художнім керівником Львівського національного театру опери та балету[1],[2].

Почесні звання та відзнаки[ред.ред. код]

Церковні відзнаки[ред.ред. код]

Творчий доробок[ред.ред. код]

Головний режисер — постановник більше 300 культурно-мистецьких подій: мистецьких видовищ, неомістерій, класичних опер, державних, релігійних та професійних свят, народних дійств, вітчизняних та міжнародних конкурсів і фестивалів, молодіжних масових акцій, альтернативних концертів, днів української культури і мистецтва у Німеччині, Франції, Китаї, Словаччині, Польщі, Сербії, Грузії, Азербайджані..

мистецьких видовищ:

  • опери-ораторії І.Стравінського «Цар Едіп» (1996, м. Славутич; 1998, Київ)
  • містеріального шоу-дійства «Золоті ворота тисячоліть» (1999, Київ)
  • Мега — Шоу «Спілкування заради Майбутнього» за кантатою К.Орфа «Карміна Бурана» (2007, Київ)
  • Дні вшанування пам'яті жертв голодомору — геноциду 1932—1933 рр. в Україні: скорботна хода, Національна хвилина пам'яті, музично-світлова інсталяція під час Всеукраїнської акції «Засвіти свічку!» (20042012) Київ)

неомістерій:

  • «Я. (Романтика)» за М.Хвильовим (1993), «Знай себе» за П.Тичиною (1994), «Я не хочу вертатись в СРСР» за І.Багряним (1996), «Сповідь» за М.Рильським (1995), «Знай себе» за Г.Сковородою (2002), «Нічні концерти» за М.Бажаном (1994—1999), «Білий птах» за І.Миколайчуком (2006), «Ті, що походять від сонця» за В.Павліковським (2007), «Ярмарок» за В.Зубицьким (2006), «Зірка Полин» (1997) та інших.

ораторій:

  • Є.Станковича «Панахида за померлими з голоду» (2004—2005)
  • Б.Бріттена «Воєнний реквієм» (2004)
  • Ю.Ланюка «Скорботна мати» (2008)

класичних опер:

  • Джузеппе Верді «Бал — маскарад», Львівська Національна Опера. (2005)
  • Бенджамін Бріттен «Поворот гвинта» Національна консерваторія ім. П.Чайковського. (2005)
  • Костянтин Данькевич «Богдан Хмельницький» Донецька Національна Опера. (2005)

головний режисер-постановник:

фестивалів і конкурсів:

автор п'єс:

  • «Батьківські пороги» за Григором Тютюнником (1985)
  • «Поранкова душа» за Ольгою Кобилянською (1988)

автор книг:

  • «Морозяне щастя» (Київ. «Молодь»,1991)
  • «Фрески» (Львів, «Кальварія» 2001)
  • «Паралельні видива» у 2 томах (Київ, 2007)

колекціонер українського народного одягу, наївного живопису, кераміки

виставки:

  • «Незалежне мовчання» (ПМ Український Дім (2001), Ялтинський державний об'єднаний історико-літературний музей (2003), галерея «Родовід» (2004)
  • «Коло» (Національний музей українського мистецтва (2002).
  • Дні української культури в Грузії (2004).
  • «Кольори та мелодії українських свят» (ПМ Український дім (2005—2006), Харків, Дніпропетровськ, Кіровоград, Суми, Полтава, Одеса, Миколаїв, Сімферополь, Севастополь, Херсон, Запоріжжя, Ялта, «Український музей» м. Вінніпег (Канада) — 2007 р.

Кандидат культурології : Дисертація: "Український авангард в контексті західноєвропейських культуротворчих процесів (10-х — початку 30-х рр. ХХ ст.) (2011)

Критика[ред.ред. код]

У січні 2009 року Дмитро Табачник звернувся до Генеральної прокуратури України з вимогою порушити кримінальну справу стосовно розпалювання міжнаціональної ворожнечі міністром культури України Василем Вовкуном, який назвав на засіданні уряду (звертаючись до міського голови Харкова Михайла Добкіна, який читав доповідь російською мовою) російську мову «собачою мовою»[5].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]