Криклій Владислав Артурович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Криклій.
Криклій Владислав Артурович
Народився 27 листопада 1986(1986-11-27) (36 років)
Київ
Громадянство Україна Україна
Національність Українець
Діяльність політик, державний службовець
Alma mater економічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченкаd (2009)
Науковий ступінь кандидат економічних наук
Членство Верховна Рада України IX скликання
Посада народний депутат України і Міністр інфраструктуриd
Партія Безпартійний
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу 29 серпня 2019 — 29 серпня 2019

Владислав Артурович Криклій (нар. 23 листопада 1986, Київ) — український політичний діяч, міністр інфраструктури України з 29 серпня 2019 до 18 травня 2021[1]. Начальник Головного сервісного центру МВС України з листопада 2015 року. Головний реформатор сервісних центрів МВС.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 23 листопада 1986 року в Києві, батько — Артур Криклій, очільник «Інтербанку» з 1998 до 2009 року, а з 2009 до 2011 — обласної дирекції «Промінвестбанку»[2].

2004—2009 — навчається у КНУ ім. Шевченка, магістр економічних наук. Кандидат економічних наук (2015). Тема дисертаційного дослідження — «Недержавні пенсійні фонди в системі пенсійного забезпечення в Україні»[3].

Почав кар'єру з приватного сектора[4]:

2014 року розпочав кар'єру в державних органах влади, ставши радником міністра МВС Авакова[5][6].

  • З 2014 до 2015 — радник міністра МВС України.
  • З березня по листопад 2015 — заступник начальника ДАІ (займався ліквідацією)[7].
  • З листопада 2015 до серпня 2019 — керівник Головного сервісного центру МВС.
  • Очолював робочу групу з упровадження автоматичної фото- та відеофіксації ПДР в МВС.

Політика[ред. | ред. код]

Кандидат у народні депутати від партії «Слуга народу», обраний на парламентських виборах 2019 року, № 12 у списку[8]. Безпартійний[9].

Був кандидатом на посаду голови комітету з питань інфраструктури у Верховній Раді України IX скликання[10], але склав повноваження народного депутата у перший день роботи парламенту 9-го скликання 29 серпня 2019 року заради призначення в уряд Гончарука[11].

Міністр інфраструктури України[ред. | ред. код]

29 серпня 2019 року ВРУ ІХ скликання на своєму першому засіданні проголосувала за новий склад Кабміну[12]. Криклій став новим Міністром інфраструктури України.[13]

Член Національної інвестиційної ради (з 24 грудня 2019)[14].

24 березня 2021 заступником Криклія було призначено Артемія Єршова, бізнес-партнера Юлії Льовочкіної, сестри народного депутата проросійської партії ОПЗЖ Сергія Льовочкіна[15].

14 травня 2021 року подав заяву про відставку за власним бажанням[16][17]. 18 травня 2021 року Верховна Рада проголосувала за відставку Криклія. За рішення проголосували 284 депутати[18][19].

Результати діяльності сервісних центрів МВС[ред. | ред. код]

За три роки реформи сервісних центрів, разом з командою створили:

  • 114 сервісних центрів МВС нового зразка, які надають послуги за принципом «єдиного вікна» (інклюзивні офіси з електронною чергою, буккроссингом та дитячими куточками)
  • 25 мобільних сервісних центрів, які надають послуги у віддалених населених пунктах
  • Сервіс для замовлення довідки про несудимість онлайн
  • Електронний кабінет водія
  • Онлайн-тренажер з перевірки знань ПДР та опублікували всі екзаменаційні питання.
  • За рейтингом журналу «Новое время» у 2017 та 2018 роках реформа сервісних центрів МВС визнавалась серед найбільших перемог в Україні.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Рада відправила главу МІУ у відставку. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 18 травня 2021. 
  2. ↑ Що відомо про міністра інфраструктури Владислава Криклія. politics.segodnya.ua (укр.). Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 7 жовтня 2020. 
  3. ↑ Науковці України [Архівовано 30 серпня 2019 у Wayback Machine.] irbis-nbuv.gov.ua
  4. ↑ Криклий Владислав. LIGA. Архів оригіналу за 12 жовтня 2020. Процитовано 7 жовтня 2020. 
  5. ↑ Криклій Владислав Артурович — вся правда Біографія, Балотування, Фракції, Декларація. www.chesno.org. Архів оригіналу за 3 квітня 2020. Процитовано 7 жовтня 2020. 
  6. ↑ Новий Кабмін: Міністром інфраструктури залишився Владислав Криклій. 112.ua (uk-UA). Архів оригіналу за 14 вересня 2019. Процитовано 7 жовтня 2020. 
  7. ↑ Першим заступником начальника Департаменту ДАІ став 29-річний економіст [Архівовано 27 червня 2019 у Wayback Machine.] Zaxid.net (2 квітня 2015)
  8. ↑ На з'їзді «Слуги народу» представили сотню членів партії [Архівовано 16 червня 2019 у Wayback Machine.] Радіо Свобода (9 червня 2019)
  9. ↑ Центральна виборча комісія. Архів оригіналу за 27 червня 2019. Процитовано 25 червня 2019. 
  10. ↑ Хто зі «слуг народу» обійме керівні посади у фракції та комітетах парламенту: список. Архів оригіналу за 5 серпня 2019. Процитовано 5 серпня 2019. 
  11. ↑ Рада достроково припинила повноваження нардепів Малюськи, Оржеля, Криклія, Новосад, Федорова, які перейшли працювати в Кабмін. Інтерфакс-Україна. 29.08.2019. Архів оригіналу за 13 вересня 2019. Процитовано 19 листопада 2019. 
  12. ↑ Рада затвердила склад нового Кабміну. Архів оригіналу за 29 серпня 2019. Процитовано 29 серпня 2019. 
  13. ↑ Криклій Владислав Артурович. Міністерство інфраструктури України (ua). Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 7 жовтня 2020. 
  14. ↑ Указ Президента України від 24 грудня 2019 року № 950/2019 «Питання Національної інвестиційної ради»
  15. ↑ Топ-чиновником у Міністерстві інфраструктури став бізнес-партнер Льовочкіна. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 25 березня 2021. 
  16. ↑ Петрашко і Криклій подали заяви про відставку – прессекретарка Разумкова. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021. 
  17. ↑ Криклій і Петрашко написали заяви про відставку: що відомо. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021. 
  18. ↑ Владислава Криклія звільнили з посади міністра інфраструктури. 24 Канал (українською). 18 травня 2021. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 18 травня 2021. 
  19. ↑ ВР звільнила Криклія з посади міністра інфраструктури України. Інтерфакс-Україна (українською). 18 травня 2021. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 18 травня 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]

Прем'єр-міністр України
Віцепрем'єр-міністри
Міністри
Прем'єр-міністр України
Перший віцепрем'єр-міністр
Віцепрем'єр-міністри
Міністри
Орест Климпуш (1992—1994) • Іван Данькевич (1995—1997) • Микола Круглов (1997) • Валерій Череп (1997—1998) • Іван Данькевич (1998—1999) • Леонід Костюченко (1999—2001) • Валерій Пустовойтенко (2001—2002) • Георгій Кірпа (2002—2004) • Євген Червоненко (2005) • Віктор Бондар (2005—2006) • Микола Рудьковський (2006—2007) • Йосип Вінський (2007—2009) • Костянтин Єфименко (2010) • Борис Колесніков (2010—2012) • Володимир Козак (2012—2014) • Максим Бурбак (2014) • Андрій Пивоварський (2014—2016) • Володимир Омелян (2016—2019) • Владислав Криклій (2019—2021) • Олександр Кубраков (2021—)
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Криклій_Владислав_Артурович&oldid=40412462