Вірменська абетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вірменська абетка
Հայոց այբուբեն
Вид
абетка
Мовивірменська, тюркські (історично), курдська (історично, впродовж 1921—1928 років)
ТворецьМесроп Маштоц
Період
405 — сьогодення
Походження
змодельована на основі грецької абетки
Сестринські системи
латинська абетка
коптська абетка
грузинська абетка
кирилиця
Напрямзліва направо
U+0530–U+058F

Історія вірменської мови

Дописемний період
Вірменська гіпотеза
Греко-вірменська прамова
Протовірменська мова 
Писемний період
Давньовірменська мова
(V–XI століття)
Середньовірменська мова
(XI–XVII століття)
Сучасна вірменська мова
(з XVII століття)  
Вірменська писемність
Вірменська абетка
Історія створення абетки
Даниїлові письмена
Вірменська пунктуація
Інше
Вірменістика
Вірменська література
Вірменська історіографія 

Вірменська абетка (вірм. Հայոց այբուբեն) — звукове письмо, що застосовується для запису вірменської мови. Письмо створене Месропом Маштоцом у 405-406 роках за зразком грецького алфавіту й деяких давніх вірменських систем письма[1]. Доповнене в XII столітті двома буквами (Օ та Ֆ), письмо і сьогодні використовують вірмени. Внаслідок орфографічної реформи 1920-х років було додано нову букву և (великі букви: ԵՎ), яка перед тим була лігатурою ե+ւ. Також з абетки забрали букву Ւ ւ, і створено нову букву ՈՒ ու (яка перед тим була диграфом; буква Ւ ւ стала частиною цієї новоствореної букви).

Абетка

[ред. | ред. код]
Літера Назва літери Вимова (МФА) Транслітерація Число-
ве
значе-
ння
Тра-
диц.
орфо-
гра-
фія
Ре-
форм.
орфо-
гра-
фія
Вимова Українська Класич-
на
вірм.
Сх.-
вірм.
Зах.-
вірм.
Класич-
на
ISO 9985 Кири-
лиця[2]
Класич-
на
вірм.
Сх.-
вірм.
Зах.-
вірм.
Ա ա այբ [aɪb] [aɪpʰ] айб [ɑ] a а 1
Բբ բեն [bɛn] [pʰɛn] бен [b] [pʰ] b б 2
Գգ գիմ [ɡim] [kʰim] ґім [ɡ] [kʰ] g ґ 3
Դ դ դա [dɑ] [tʰɑ] да [d] [tʰ] d д 4
Եե եչ [jɛt͡ʃʰ] єч [ɛ], на початку слова [jɛ] e е (є) 5
Զ զ զա [zɑ] за [z] z з 6
Էէ է [ɛː] [ɛ] е [ɛː] [ɛ] ē ê е 7
Ըը ըթ [ətʰ] ет [ə] ə ë и (е) 8
Թթ թօ թո [tʰo] то [tʰ] t‘ т 9
Ժ ժ ժէ ժե [ʒɛː] [ʒɛ] же [ʒ] ž ж 10
Իի ինի [ini] іні [i] i і 20
Լլ լիւն լյուն [lʏn] люн [l] l л 30
Խ խ խէ խե [χɛː] [χɛ] хе [χ] x х 40
Ծծ ծա [t͡sɑ] [t͡sʼɑ] [d͡zɑ] ца [t͡s] [t͡sʼ] [d͡z] c ç ц 50
Կկ կեն [kɛn] [kʼɛn] [ɡɛn] кен [k] [kʼ] [ɡ] k к 60
Հհ հօ հո [ho] го [h] h г 70
Ձձ ձա [d͡zɑ] [t͡sʰɑ] дза [d͡z] [t͡sʰ] j дз 80
Ղ ղ ղատ [ɫɑt] [ʁɑtʼ] [ʁɑd] гат [l], або [ɫ] [ʁ] ł ġ г 90
Ճ ճ ճէ ճե [t͡ʃɛː] [t͡ʃʼɛ] [d͡ʒɛ] че [t͡ʃ] [t͡ʃʼ] [d͡ʒ] č č̣ ч 100
Մմ մեն [mɛn] мен [m] m м 200
Յյ յի հի [ji] [hi] ї [j] [h], [j] y й 300
Նն նու [nu] ну [n] n н 400
Շշ շա [ʃɑ] ша [ʃ] š ш 500
Ոո ո [o] [vo] во [o], на початку слова [vo] o о (во) 600
Չչ չա [t͡ʃʰɑ] ча [t͡ʃʰ] č‘ č ч 700
Պպ պէ պե [pɛː] [pʼɛ] [bɛ] пе [p] [pʼ] [b] p п 800
Ջջ ջէ ջե [d͡ʒɛː] [d͡ʒɛ] [t͡ʃʰɛ] дже [d͡ʒ] [t͡ʃʰ] ǰ дж 900
Ռռ ռա [rɑ] [ɾɑ] ра [r] [ɾ] р 1000
Սս սէ սե [sɛː] [sɛ] се [s] s с 2000
Վվ վեւ վեվ [vɛv] вев [v] v в 3000
Տտ տիւն տյուն [tʏn] [tʼʏn] [dʏn] тюн [t] [tʼ] [d] t т 4000
Րր րէ րե [ɹɛː] [ɹɛ] [ɾɛ] ре [ɹ] [ɾ] r р 5000
Ցց ցօ ցո [t͡sʰo] цо [t͡sʰ] c‘ ц 6000
Ււ հիւն [hʏn] гюн [w] [v] w в 7000
Փփ փիւր փյուր [pʰʏɹ] [pʰʏɾ] пюр [pʰ] p‘ п 8000
Քք քէ քե [kʰɛː] [kʰɛ] ке [kʰ] k‘ к 9000
Օօ օ [o] о [o] ô ò о
Ֆֆ ֆէ ֆե [fɛː] [fɛ] фе [f] f ф
և և [jev] єв [ev], на початку слова [jev] ew ев (єв)
ՈՒ Ու ու ու [u] у [u] u ow у
Літера Тра-
диц.
орфо-
гра-
фія
Ре-
форм.
орфо-
гра-
фія
Класич-
не
вірм.
Сх.-
вірм.
Зах.-
вірм.
Українська Класич-
на
вірм.
Сх.-
вірм.
Зах.-
вірм.
Класич-
на
ISO 9985 Кири-
лиця
Число-
ве
значе-
ння
Вимова
Назва букви Вимова (МФА) Транслітерація

В західновірменській мові використовуються диграфи էօ для звука [œ] та իւ для звука [ʏ]

Транслітерація

[ред. | ред. код]

Особливо проблемною є передача вірменської голосної фонеми [ə] (ը), яка у вірменській ортографії зазвичай не позначається літерою, за винятком початку, кінця слова та при поділі слова для перенесення на новий рядок, але обов'язково вимовляється при збігу кількох приголосних. Тож поширена передача вірменських прізвищ Մկրտչյան, Բդոյան, Տրդատյան як Мкртчян, Бдоян, Трдатян є некоректною з точки зору оригінальної вимови та незручна для мови-акцептора. У таких випадках рекомендовано вставляти епентетичний голосний [ɪ],[2] цебто літеру И (Микиртич'ян тощо).

Традиційно в більшості вірменських прізвищ перед суфіксом -ян, попри вимову, не використовується розділовий знак м'якшення або апостроф. Проте після шиплячих, аби уникнути спотворення, рекомендовано ставити розділовий знак: Мануш'ян, Макіч'ян тощо.[3]

Використання для інших мов

[ред. | ред. код]
Курдська абетка 1921—1928 років на основі вірменської

Впродовж 250-ти років, починаючи з початку 18 століття і до 1950-го року, було надруковано більше 2000 книг турецькою мовою з використанням вірменської абетки. Вірменська абетка використовувалась також турецькомовними вірменами впродовж 1840 — 1890 років [4][5]. В ті часи у Стамбулі виходила преса турецькою мовою вірменським письмом. Вірменським письмом користувались кипчацькомовні вірмени впродовж 1524 — 1669 років, що проживали на Поділлі та на Галичині (Україна)[6]. Вірменська абетка була офіційним письмом курдської мови в 1921 — 1928 роках у Радянській Вірменії[7].

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Herouni P. M. Armenians and Old Armenia. Archaeoastronomy. Linguistics. Oldest History. — 2004. — С. 81—87.
  2. а б Хачатрян Амалия. Фонемная система армянского языка и некоторые вопросы транскрипции (PDF) // Լրաբեր հասարակական գիտությունների. — 1973. — Т. 5. — С. 31-40. Архівовано з джерела 10 березня 2018. Процитовано 9 березня 2018.
  3. Тошьян С. Б. Н. А. Вартапетян. Справочник по русской транскрипции армянских имен, фамилий и географических названий (PDF) // Известия Академии Наук Армянской ССР. — 1962. — № 12. — С. 117-121. Архівовано з джерела 9 березня 2018. Процитовано 9 березня 2018.
  4. Kharatian, A. A. (1995). "Հայատառ թուրքերեն մամուլը (1840—1890-ական թթ.) [Armenian periodicals in Turkish letters (1840-1890s)]". Lraber Hasarakakan Gitutyunneri (in Armenian) (2): 72–85.
  5. Гаркавец А. Н. Кыпчакские языки: куманский и армяно-кыпчакский. — Алма-Ата : «Наука» АН КазССР, 1987. — 223 с. Архівовано з джерела 21 жовтня 2004
  6. Гаркавец А. Н. 1. Из истории кыпчакоязычных армян // [1] — 2003. Архівовано з джерела 26 липня 2015
  7. https://web.archive.org/web/20150709190907/http://www.skytower.org/~ernstjtremel/downloadableKurdishFiles/Different_Kurdish_Scripts_Comparison.pdf