Дельтаплан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дельтаплан у польоті

Дельтаплан (від фр. deltaplane від дав.-гр. δέλταгрецька буква Δ і лат. planumрівне місце, площина) — легкий, важчий за повітря безмоторний безхвостий літальний апарат, виконаний за схемою з нерухомим стрілоподібним крилом, керований зміщенням центру мас за рахунок переміщення пілота щодо точки підвіски.

Спортивне використання дельтапланів переросло в окремий вид спорту — дельтапланеризм. Дельтаплани також застосовували і застосовують для вирішення спеціальних задач, у тому числі — у космонавтиці.

Ян Лавеззарі на планері з подвійним вітрилом
Крило Роґалло в експерименті NASA

Історія[ред. | ред. код]

У 1890-х роках Отто Лілієнталь побудував керований планер, який керувався перенесенням ваги пілота і був схожий на сучасний дельтаплан. Лілієнталь документував свої дослідження і вони мали істотний вплив на конструкторів у майбутньому.

В 1904 році Ян Лавеззарі створив трикутний дельтаплан з фіксованим гнучким крилом. У 1910 в Бреслау був розроблений дельтаплан з важелями управління[1].

У 1951 році американський інженер Френсіс Роґалло отримав патент на «Змій Рогалло» з м'яким крилом трикутної форми. Згодом проект переміг у конкурсі NASA на кращий засіб приземлення космічних апаратів. Крило Роґалло мало хороші аеродинамічні характеристики, проте через ненадійну роботу системи розкриття перевага була віддана звичайному парашуту. У 1962 році австралійські воднолижники почали буксирувальні польоти на крилі за катером. Відомий випадок, коли один зі спортсменів, розігнавшись за буксиром, набрав висоту більше 300 метрів. Незабаром спортсмени ввели важливі удосконалення в змій Рогалло — підвісне сидіння і трикутну рукоятку управління (трапецію). Це полегшило становище пілота в польоті і дозволило впевнено керувати апаратом[2].

У травні 1971 року на зустрічі ентузіастів вільних і буксирувальних польотів, присвяченій дню народження Лілієнталя були визначені основні принципи сучасного дельтаплана, тому 1971 рік прийнято за дату народження дельтаплана.

Вважається, що перший старт з розбігу зробив американець Д. Кілборн. 6 вересня 1971 року в Каліфорнії поблизу Сан-Хосе він встановив перший зафіксований рекорд тривалості польоту — 1 година 4 хвилини.

Конструкція[ред. | ред. код]

Дельтаплан складається з каркасу, оболонки крила, трапеції та системи розтяжок. Каркас утворюють чотири дюралюмінієвих труби, три з яких з'єднані між собою в передній точці і утворюють в горизонтальній площині віяло, з кутом між крайніми трубами 90-140 градусів, ще одна труба забезпечує розгортання крила. Між трубами натягнуте щільне синтетичне полотно з міцної тканини. Дві бічні труби і задня кромка тканини утворюють при вигляді зверху дельтоїд або трикутник.

До центральної труби жорстко кріпиться трапеція з труб, через яку забезпечується керування, та підвіска для пілота. Форма крила забезпечується системою розтяжок та лат. Руками пілот тримається за трапецію і зрушуючи її вперед-назад та ліворуч-праворуч зміщує центр мас системи і, таким чином, забезпечує керування апаратом.

Типи дельтапланів[ред. | ред. код]

Сучасний дельтаплан у польоті

Спортивні дельтаплани[ред. | ред. код]

Загальні характеристики[ред. | ред. код]

Передній кут сучасних спортивних дельтапланів визначає подовження крила і його аеродинамічну якість, звичайно становить близько 130°. Площа крила становить близько 14 м² для корисного навантаження 100 кг і власній масі апарату близько 30 кг. При цьому мінімальне та максимальне навантаження жорстко регламентується і визначає доволі вузький діапазон допустимих значень.

Крило спортивного дельтаплана двошарове і має чітко виражений аеродинамічний профіль, який створюється ребрами жорсткості (латами), що ставляться у верхню і нижню оболонки крила.

Аеродинамічні якості[ред. | ред. код]

Аеродинамічна якість сучасних дельтапланів — 17-18[3] (для одного з кращих українських дельтапланів Aeros Combat L — 16.7). Для порівняння, аеродинамічна якість біплана Ан-2 — 10, а здатного годинами ширяти над хвилями альбатроса — 20.

Відносне подовження крила сучасних спортивних дельтапланів перевищує значення 8.0.

Буксирування планера NASA

Дельтаплани спеціального призначення[ред. | ред. код]

Планер NASA[ред. | ред. код]

Дельталіт[ред. | ред. код]

Дельтаплан у культурі[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]